Справа №:755/16543/24
Провадження №: 2/755/5087/25
"06" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал»), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 115 419,81 грн, 3 % річних в розмірі 8 109,81 грн, інфляційні втрати в сумі 36 847,46 грн, а також витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 45,00 грн та судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал»), в подальшому перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідачі були споживачами наданих позивачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж). Однак, у період із 01 лютого 2017 року по 30 червня 2024 року відповідачі належним чином свої зобов'язання із оплати наданих послуг не виконували. Жодних відмов від отримання послуг від відповідача не надходило. Внаслідок невиконання відповідачами зобов'язань із своєчасної оплати спожитих послуг за вказаний період з водопостачання та водовідведення утворилася заборгованість у розмірі 114 008,55 грн, та заборгованості з внесення плати за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 93,73 грн, заборгованість із внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 1 317,53 грн, що разом складає 115 419,81 грн.
У зв'язку із простроченням сплати відповідачами спожитих житлово-комунальних послуг позивачем також нараховано 3 % річних у розмірі 8 109,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 36 847,46 грн.
У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Арапіній Н.Є.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз'яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки. Витребувано у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» належним чином засвідчені матеріали щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
08 листопада 2024 року (вхід. № ЕП-12766) на виконання вимог ухвали від 03 жовтня 2024 року КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надано інформацію, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «КМБТІ» квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності не зареєстрована.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 01 квітня 2025 року № 528 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2025 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року справу прийнято до провадження сідді ОСОБА_5 , розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01 серпня 2025 року (вхід. № 44890) до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Шипова К.Ю., надійшов відзив на позовну заяву.
Заявляючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01 лютого 2017 року по 30 червня 2024 року, позивач виходив із того, що всі відповідачі у період виникнення заборгованості проживали за адресою: АДРЕСА_3 , та споживали житлово-комунальні послуги. Однак, вказане не відповідає дійсності. Місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано за вказаною адресою з 04 липня 2019 року, вона була неповнолітньою, не мала повної цивільної і процесуальної дієздатності. За вказаною адресою фактично ніколи не проживала, житлово-комунальні послуги не отримувала. З серпня 2019 року ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та здійснювала оплату послуг ПрАТ «АК «Київводоканал» за адресою фактичного проживання. Адресу фактичного проживання відповідач зазначала також при зверненні до банківських установ з метою отримання банківських послуг та працевлаштування. З лютого 2014 року ОСОБА_4 проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 .
Вказані обставини виключають можливість споживання ОСОБА_4 послуг за централізоване водопостачання і водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , та свідчать про відсутність солідарного обов'язку. Залучення ОСОБА_4 до складу учасників справи помилкове.
Водночас, пред'явлення вимог за період з 01 лютого 2017 року по 18 вересня 2021 року здійснено з пропуском строку позовної давності.
У задоволенні позову просили відмовити та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
06 серпня 2025 року (вхід. № 45496) від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Шипова К.Ю., надійшло клопотання про долучення оригіналів раніше поданих доказів. Доказів направлення клопотання іншим учасникам судової справи не долучено.
19 серпня 2025 року (вхід. № 48705) ПрАТ «АК «Київводоканал» подало до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що ОСОБА_4 та інші відповідачі до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявами про фактичну кількість проживаючих осіб протягом періоду виникнення заборгованості не зверталися, доказів на підтвердження такої такої інформації товариству також не було надано. Відповідачем вимоги пункту 6 частини першої, пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні» послуги виконано не було.
Водночас, вимоги відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає. До матеріалів справи не долучено договору про надання юридичних послуг, детального розрахунку. Також для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Справа не є складною та відноситься до категорії малозначних справ.
Позов підтримали та просили задовольнити.
У встановлений судом строк відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзив на позов не подали, конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачів, повернулися до суду не врученими з відміткою «Укрпошти» про причини повернення: «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі
№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 році у справі № 2-6236/11 сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Також 01 жовтня 2025 року на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/16543/24 за позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відповідачам роз'яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 квітня 2014 року № 1198 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», який визначив ПАТ «АК «Київводоканал» (у 2017 році перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал») виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення на території м. Києва.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України від
09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», який набув чинності з 10 грудня 2017 року.
У частині першій статті 1Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 3 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від
24 червня 2004 року № 1875-IV).
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
За приписами статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня
2004 року № 1875-ІV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Відповідно до статті 19 Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», зараз і надалі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 29 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої поди, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцем таких послуг.
Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проєкту договору однією із сторін.
Положення щодо договірного характеру спірних правовідносин закріплені також у частині перші статті 12 Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги». Так надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті
13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Також у повідомленні вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті ПрАТ «АК «Київводоканал» опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.
Згідно із пункту 1 Договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до пункту 15 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.
Пунктом 7 Договору визначено, що плата за послуги складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до статті 19 Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», зараз і надалі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги
Згідно відомостей КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 28 жовтня 2024 року № 062/14-10981, квартира АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.
Відповідно до інформації з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З інформації з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, відповідачі зареєстровані та проживають за адресою:
АДРЕСА_2 , таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту
5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, відсутність між сторонами та надавачем комунальних послуг договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, від
18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21, від
20 листопада 2024 року по справі № 463/6799/18).
Отже, відповідачі були споживачами житлово-комунальних послуг, що надавалися позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а тому останні не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.
Суд враховує, що відповідачі не надали суду доказів того, що послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку АДРЕСА_6 , так і безпосередньо до квартири АДРЕСА_7 .
Водночас суд враховує, що порядок звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги, затверджений рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843.
Встановлено, що наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім'ї за період тимчасової відсутності мають право на несплату вартості ненаданих послуг при дотриманні певних умов:
1.1 При тимчасовій відсутності всієї сім'ї: за умов відключення працівниками житлово-експлуатаційної організації (Виконавця послуг) холодної та гарячої води та опломбування запірних вентилів на вводі у квартиру (приватний будинок) та зняття пломб і відновлення послуг працівниками житлово-експлуатаційної організації (Виконавця послуг) згідно з письмовою заявою наймача (власника) квартири (приватного будинку).
1.2. При тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім'ї: за умови своєчасного подання в житлово-експлуатаційну організацію (Виконавця послуг) та в управління експлуатації газового господарства документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім'ї.
Винятком є випадки, коли наймач (власник) квартири (приватного будинку) або члени його сім'ї перебувають на стаціонарному лікуванні, санаторно-курортному відпочинку, терміни якого підтверджено лікарняним, путівкою та ін.
Звільнення від оплати здійснюється за період тимчасової відсутності не менше одного місяця. Для звільнення від оплати наймач (власник) квартири (приватного будинку) повинен надати наступні документи:
У випадку, передбаченому пунктом 1.1 (При тимчасовій відсутності всієї сім'ї): · заяву в житлово-експлуатаційну організацію (Виконавця послуг) про відключення холодної і гарячої води та опломбування запірних вентилів із зазначенням періоду тимчасової відсутності; · акт житлово-експлуатаційної організації (Виконавця послуг) про відключення та опломбування вентилів холодної і гарячої води;
Перерахунок проводиться після відновлення надання послуг, якщо не порушено цілісності опломбування мереж (у випадку передбаченому пункт 1.1).
У випадку передбаченому пунктом 1.2 (при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім'ї: заяву в житлово-експлуатаційну організацію (до Виконавця послуг) про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім'ї із зазначенням періоду та місця перебування; документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім'ї в іншому місці (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути завірений печаткою); для працюючих - довідку з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження).
При цьому, відповідачі не зверталися до ПрАТ «АК «Київводоканал», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про непроживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Отже, саме споживач, має інтерес до надання достовірних відомостей про кількість осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, а також відомостей про зміну кількості таких осіб. Обов'язку періодичної перевірки кількості осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, у виконавця комунальної послуги немає, плата за надані послуги нараховується у відповідності до достовірних відомостей, наданих споживачем.
Факт перебування відповідача ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі та сплата комунальних послуг з її банківського рахунку щодо об'єкта нерухомого майна за іншою адресою не свідчать про непроживання відповідача за місцем своїє реєстрації, водночас, як уже зазначалося раніше, виконавця комунальних послуг відповідач не повідомляла про факт непроживання за адресою: АДРЕСА_2 , із заявами про здійснення перерахунку також не зверталася.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пунктом 56 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада
2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц. Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною першою статті 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження
№ 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Водночас, згідно частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 01 лютого 2017 року по 30 червня 2024 року у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 115 419,81 грн, з яких: 114 008,55 грн - заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, 93,73 грн - заборгованості з внесення плати за обслуговування вузлів комерційного обліку, 1 317,53 грн - заборгованість із внесення плати за абонентське обслуговування.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається: з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін /тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 6Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на строк міжповірочного інтервалу.
Відповідний розмір внеску встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2019 року № 1716 для відповідного будинку у розмірі 13,39 грн щоквартально.
Згідно наданої позивачем довідки, заборгованість відповідача по внескам на обслуговування вузла комерційного обліку становить 93,73 грн, розмір заборгованості за платою за абонентське обслуговування - 1 317,53 грн.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 70-80 ЦПК України.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості зі споживачів комунальних послуг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_1 .
Стосовно нарахування втрат від інфляції та 3 % річних на суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги суд зазначає таке.
Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання щодо сплати комунальних послуг підлягають стягненню також інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від
07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.
В постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нараховувати та стягувати саме неустойку (штраф, пеню), при цьому жодної заборони нараховувати та стягувати компенсаційні втрати вказаним Законом не передбачено.
Отже, положення статті 549 ЦК України (штраф, пеня) та статті 625 ЦК України (3 % річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природною.
Суд також враховує, що 05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанов № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом
1 пункту 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285). Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, яким встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, визначено, що місто Київ входило до вказаного переліку лише в період з 24 лютого
2022 року по 30 квітня 2022 року.
Тобто, ПрАТ «АК «Київводоканал» мало право на нарахування інфляційної складової та
3 % річних на суму заборгованості з моменту її виникнення по 23 лютого 2022 року (включно) та
з 31 грудня 2023 року.
Відповідно до наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» розрахунків заборгованості, заборгованість по трьом процентам річних та інфляційній складовій була нарахована по лютий 2022 року, що не суперечить викладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 положенням.
Таким чином, вимога позивача про стягненню з відповідачів інфляційних втрат та 3 % річних також підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розмір суми заборгованості, що підлягає стягненню за надані житлово-комунальні послуги, суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності, а також заперечення позивача стосовно застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідно до положень статей 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження
№ 61-21807св19.
Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із
05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.
Разом із тим, внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30 квітня 2023 року.
Вказані норми діяли станом на дату звернення позивача до суду.
Враховуючи вище викладене, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.
Суд вважає, що з урахуванням продовження строку позовної давності, та того, що карантин був введений 12 березня 2020 року, строк позовної давності необхідно відраховувати саме з цієї дати.
Тобто на користь позивача з відповідача підлягають стягненню платежі з 12 березня 2017 року по 30 червня 2024 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення встановлено, що заборгованість за лютий 2017 року у відповідачів відсутня, станом на 01 лютого
2017 року за особовим рахунком наявна переплата у сумі 383,16 грн, в тому числі у зв'язку із проведенням коригування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) міститься правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід зазначити, що на спростування зазначеної заборгованості, розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат зі сторони відповідача будь-яких доказів суду не надано, як і не надано доказів належного виконання зобов'язань по оплаті за надані житлово-комунальні послуги.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за надані житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 114 008,55 грн, заборгованості зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 93,73 грн та 1 317,53 грн - заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування, що разом складає 115 419,81 грн, є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню у солідарному порядку 3 % річних у розмірі 8 109,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 36 847,46 грн, що нараховані на заборгованість з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Вимога про стягнення з відповідачів 45,00 грн за витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів, що такі витрати понесені підприємством з вини відповідачів та підлягають стягненню.
Таким чином, позов ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.
Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 16 вересня 2024 року № 4735 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 3 028,00 грн, по 757,00 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 256, 257, 261, 266, 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 353 ЦПК України, суд,
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 12 березня 2017 року по 30 червня
2024 року у розмірі 114 008,55 грн, заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 93,73 грн, заборгованість із внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 1 317,53 грн, 3 % річних у розмірі 8 109,81 грн, інфляційні втрати у розмірі 36 847,46 грн, що разом становить 160 377,08 грн (сто шістдесят тисяч триста сімдесят сім гривень 08 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п'ятдесят сім гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п'ятдесят сім гривень
00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п'ятдесят сім гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п'ятдесят сім гривень
00 копійок).
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: вул. Лейпцизька, 1-А,
м. Київ, 01015.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_8 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_8 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_8 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_8 .
Повне рішення суду виготовлено 06 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Хромова