Справа №:755/8407/23
Провадження №: 2-др/755/126/25
"15" жовтня 2025 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань Грищенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Степ'юка Валентина Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування з дитиною, -
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування з дитиною.
26 вересня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Скопич Марини Сергіївни про залишення позовної заяви без розгляду. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування з дитиною залишено без розгляду.
03 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Степ'юка Валентина Сергійовича про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.
03 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_2 подав заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення. Просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу у сумі 80 000 грн. Або, у разі визнання судом наявності витрат, зменшити їх розмір до мінімального, співмірного зі складністю справи (наприклад, до 1 000 грн).
06 жовтня 2025 року на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали заяви було передано для розгляду судді Коваленко І.В.
Представник відповідача - адвокат Степ'юк В.С. до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у його відсутність, заяву підтримав.
Позивач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, наявні матеріали цивільної справи № 755/8407/23 дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Скопич Марини Сергіївни про залишення позовної заяви без розгляду. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування з дитиною залишено без розгляду.
За умовами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (у редакції 2004 року); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За ч 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання".
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Відповідно до правової позиції ВС/КАС, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як убачається з матеріалів справи, представник відповідача - адвокат Степ'юк В.С. у відзиві на позовну заяву зазначив щодо витрат на правничу допомогу, а до відзиву додав ордер серії АА№ 0026164 від 13 лютого 2023 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ№002110 Степ'юком Валентином Сергійовичем, виданого 23.12.2014 року.
Разом з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу представником відповідача надано ордер серії АА № 1526164, виданий 13.02.2023 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Степ'юком Валентином Сергійовичем.
Окрім ордеру, представником відповідача надано такі копії документів:
- Договір про надання правничої допомоги від 06.02.2023 року, укладений між адвокатом Степ'юком Валентином Сергійовичем та ОСОБА_1 ;
- додаток № 3 до договору про надання правничої допомоги від 06.02.2023 року;
- додаток № 4 до договору про надання правничої допомоги від 06.02.2023 року.
Пунктом 1.1. Договору від 06.02.2023 року передбачено, що предметом даного договору є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Пунктом 5.1 Договору від 06.02.2023 року передбачено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцеві гонорар за домовленістю. Оплата за надані послуги проводиться відповідно звіту виконаних робіт, який є складовою частиною цього договору.
Пунктом 5.4 Договору від 06.02.2023 року передбачено, що конкретний розмір гонорару, який має сплатити клієнт на користь виконавця, визначається додатком до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до додатку №3 до Договору про надання правничої допомоги від 06.02.2023 року, Виконавець надає Клієнтові правничу допомогу у цивільній справі №755/8407/23 в суді першої інстанції. Правнича допомога буде полягати у наданні усних та письмових консультацій, складанні та подачі необхідних документів, представництві Клієнтки у суді, ознайомленні з матеріалами справи. Розмір гонорару, який сплачує Клієнт Виконавцеві, за наданні правничої допомоги визначеної у п.1, на стадії розгляд справи у суді першої інстанції, складає 30 000 (тридцять тисяч) гривень, які підлягають сплаті у продовж 30 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції. Розмір гонорару, передбачений в п.2 даного Додатку, визначається з терміном на один рік від дати підписання даного Додатку №3. У випадку, якщо у продовж одного календарного року розгляд справи не буде закінчено, розмір гонорару підлягає перегляду та новий розмір гонорару має бути оформлений письмово новим Додатком до Договору про надання правничої допомоги від 06.02.2023 р.
Відповідно до додатку №4 до договору про надання правничої допомоги від 06.02.2023 року Додатком №3 до Договору про надання правничої допомоги укладеного 06.02.2023 р. між Адвокатським об'єднанням «Гардаріка-Право» та ОСОБА_1 , визначалось, що розмір гонорару, який сплачує Клієнт Виконавцеві, за надання правничої допомоги визначеної у п.1, на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, складає 30 000 (тридцять тисяч) гривень. А також визначено, що у випадку, якщо рішення у справі №755/8407/23 не буде винесено у продовж одного календарного року, розмір гонорару підлягає перегляду та новий розмір гонорару має бути оформлений письмово. У зв'язку з викладеним сторони дійшли до згоди, що розмір гонорару, який Клієнт має сплатити Виконавцеві, за виконання доручення визначеного відповідно до п.1 Додатку №3 до Договору про надання правничої допомоги від 06.02.2023 р., складає 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, які Клієнт зобов'язаний сплатити Виконавцеві у продовж 30 днів після набрання сили рішення суду першої інстанції у справі №755/8407/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у своїй постанові від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19 сформував правовий висновок, за яким розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).
Відповідно до ч. 6 ст.137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд приймає до уваги подані позивачем заперечення щодо неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, досліджених доказів, вимог процесуального та матеріального закону, з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, в якому сторони договору погодили вартість послуг та порядок розрахунків, виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, характеру виконаної роботи, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн є завищеними, не відповідають складності справи та обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а відтак, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню - суд присуджує до стягнення з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 60 000,00 грн, який є співмірним та розумним з обсягом і змістом наданих послуг, та не покладатиме надмірного тягаря на сторону позивача.
Керуючись статтями 13, 133, 137, 264, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Степ'юка Валентина Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку спілкування з дитиною, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.
Повний текст додаткового рішення складений 20.10.2025 року.
Суддя: