Справа №:755/19986/25
Провадження №: 1-кс/755/3864/25
"05" листопада 2025 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 розглянувши заяву адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 , подану у порядку ст. 206 КПК України,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 , подану у порядку ст. 206 КПК України.
Заява мотивована тим, що 06 жовтня 2025 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 22 год. 00 хв. був безпідставно зупинений та затриманий працівниками поліції в м. Києві на Дарницькій площі, в подальшому працівниками поліції останнього було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та застосовано фізичне насильство, зокрема, працівники поліції не склали протокол про адміністративне затримання, не повідомили рідних чи за місцем роботи про причини його затримання та місця його перебування. Так, ОСОБА_5 було безпідставно доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2, де неправомірно було проведено обшук, під час якого у нього вилучили мобільний телефон, потім за розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 примушували пройти медичний огляд та ВЛК, при цьому відносно нього було застосовано фізичне насильство. Останнє відоме місце перебування ОСОБА_5 , це ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні 04.11.2025 року, адвокат ОСОБА_4 заяву підтримала, зазначила, що ОСОБА_3 безпідставно було затримано працівника поліції, на теперішній час місце його перебування не відоме, на зв'язок не виходить.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала заяву та просила про її задоволення.
Слідчий суддя, заслухавши доводи адвоката, яка підтримала заяву у судовому засіданні, заявника ОСОБА_3 у судовому засіданні прийшов до наступного.
Статтю 206 КПК України, якою регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, належить застосувати у комплексі з іншими нормами КПК України, у тому числі, із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Зі змісту ст. 206 КПК України, на яку посилається скаржник, обґрунтовуючи вимоги скарги, слідує, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тобто, слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання, поданого у порядку ст. 206 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Зі змісту поданої скарги слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи в інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України.
Слідчий суддя не вправі надавати оцінку діям службових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо виконання порядку проведення призову громадян України на військову службу.
Слідчий суддя вважає, що можливе недотримання представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 адміністративної процедури залучення військовозобов'язаних до військового обов'язку та його проходження або можливе перевищення ними своїх повноважень під час їх здійснення, є підставою звернення не до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 206 КПК України, а до відповідних правоохоронних органів та їх реагування в межах наданих їм повноважень чи в порядку адміністративного судочинства, зокрема, незаконне утримання особи може бути встановлено шляхом проведення уповноваженим органом (службовою особою) досудового розслідування після внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 206, 208 КПК України,-
У задоволенні заяви представника заявника адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 подану у порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: