Справа № 752/9636/24
Провадження № 2-др/752/203/25
Іменем України
06 листопада 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду м.Києва, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сорокопуд Оксани Петрівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, визнання права власності,
у грудні 2024 року представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Сорокопуд О.П. звернулась до суду із заявою, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 68 000,00 грн.
Представник відповідачів посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року в даній справі було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оболонь інвест плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, визнання права власності. У зв'язку із відмовою позивачу у задоволенні позову просить відшкодувати відповідачам понесені ними судові витрати по сплаті правничої допомоги.
Вказує, що 10 червня 2024 року відповідачами було укладено договори про надання правової (професійної правничої) допомоги та додатки до них з адвокатам Сорокопуд О.П. 06 грудня 2024 року адвокатом було складено розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги та, відповідно, закріплено в актах приймання-передачі послуг, які були узгоджені та підписані відповідачами.
Копію заяви про ухвалення додаткового рішення позивач отримав в системі електронний суд, заперечень щодо неспівмірності або зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подавав.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сорокопуд О.П. залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніш визначеному складу суду від 20 жовтня 2025 року, заяву передано на розгляд судді Слободянюк А.В.
За приписами ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У зв'язку із наведеним, сторони в судове засідання не викликались.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
судом не вирішено питання про судові витрати;
суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, визнання права власності, залишено без задоволення.
Питання стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року, у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, касаційну скаргу ТОВ «Оболонь інвест плюс» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року повернуто заявнику.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сорокопуд О.П. залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 також судом зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у змісті відзиву на позовну заяву представник відповідачів повідомив про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідачі планують понести у зв'язку з розглядом справи, який складає 60 000,00 грн. При цьому, до відзиву на позовну заяву було додано копії ордерів на зайняття адвокатською діяльністю (т. 1, а.с. 152-153).
08 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідачів про ухвалення додаткового рішення у даній справі, а саме стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 68 000,00 грн.
До заяви про стягнення судових витрат представник відповідачів додав копії: договору про надання правової допомоги № 1006 від 10 червня 2024 року та додатку № 1 до нього, укладених між адвокатом Сорокопуд О.П. та ОСОБА_1 ; акта приймання-передачі послуг від 06 грудня 2024 року за договором про надання правової допомоги № 1006 від 10 червня 2024 року, відповідно до якого вартість правової допомоги складає 44 000,00 грн; договору про надання правової допомоги № 1006-1 від 10 червня 2024 року та додатку № 1 до нього, укладених між адвокатом Сорокопуд О.П. та ОСОБА_2 ; акта приймання-передачі послуг від 06 грудня 2024 року за договором про надання правової допомоги № 1006-1 від 10 червня 2024 року, відповідно до якого вартість правової допомоги складає 24 000,00 грн.
Визначаючись із розміром судових витрат, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Оболонь інвест плюс» отримало копію заяви про ухвалення додаткового рішення в електронному кабінеті 08 грудня 2024 року о 19:30 год, проте правом доводити неспівмірність заявлених до відшкодування відповідачам витрат на правничу допомогу не скористалося, тобто реалізувало відповідне процесуальне право на власний розсуд.
В зв'язку з цим, у суду відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачами.
За вказаних обставин, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог до відповідачів, суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Оболонь інвест плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи, у сумі 44000 гривень, та на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи, у сумі 24 000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 15, 133-134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,
Заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сорокопуд Оксани Петрівни про ухвалення додаткового рішення, задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 752/9636/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, визнання права власності.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 коп.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь інвест плюс", адреса: м. Київ, Харківське шосе, б. 56, прим. 757 А, код ЄДРПОУ 40008320.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складений 06 листопада 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк