Справа № 562/4241/24
"30" жовтня 2025 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Шуляка А.С.
при секретарі Солдатовій О.Д.
за участю представника відповідача адвоката Цимбал А.А.
розглянувши у приміщенні Здолбунівського районного суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 26363 (двадцять шість тисяч триста шістдесят три) грн. 05 коп., а також понесених судових витрат в розмірі 3028 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 16 серпня 2021 року між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб 002/11231851-SP, підписанням якого відповідач акцептувала Публічну пропозицію АТ "Таскомбанк", яка розміщена на веб-сайті Банку та беззастережно приєдналася до умов Договору.
15 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001888970, за яким останній надано позику в сумі 3000 грн. зі сплатою процентів за користування коштами. Вказаний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до реєстру боржників до договорів факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаними договорами. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов'язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалася, що призвело до утворення заборгованості, яка не погашена та підлягає стягненню в судовому порядку.
Представником відповідача подано відзив в якому вона вказує, що надані позивачем документи «розрахунок заборгованості» по обом кредитним договорам не містять жодних відомостей, стосовно того, які розміри відсотків, комісій та неустойки та у якому порядку нараховувались відповідачу протягом строку кредитування, відповідно, це унеможливлює відповідачу і суду дійти висновку про обґрунтованість розміру заявлених позовних вимог позивача. Звертає особливу увагу суду на те, що спірний договір, під номером 2, насправді є заявою №568074 про приєднання до частини 1 публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та ін. послуг в межах проекту «Sportbank». Яким чином названий у позовній заяві документ під назвою «кредитний договір № 002/11231851-SP від 16.08.2021», на який посилається ТОВ «ФК «ЄАПБ», як на підставу своїх вимог до відповідача, має відношення до наданого ним же документа під назвою «ЗАЯВА №568074 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та ін. послуг в межах проекту «Sportbank»» - залишається невідомим. Позивачем не надано жодного пояснення щодо відсутності вказаного ним кредитного договору №002/11231851-SP від 16.08.2021 у додатках до позовної заяви і долучення замість нього заяви №568074 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та ін. послуг в межах проекту «Sportbank», хоча кредитний договір - чи не найголовніший доказ, який за процесуальним обов'язком надавати має кредитор на доказ тих обставин, на які він посилається у справах про стягнення заборгованості. Окрім цього, вказану вище копію «частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та ін. послуг в межах проекту «Sportbank»» позивач не додав до матеріалів позовної заяви. На підставі вищевказаних доводів вважає, що і розрахунки заборгованості за Кредитними договорами №002/11231851-SP від 16.08.2021 та, і ЗАЯВА №568074 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та ін. послуг в межах проекту «Sportbank» не є належними, достовірними, допустимими, достатніми доказами, адже з них неможливо визначити не лише порядок нарахування відсотків, комісій і штрафних санкцій, а й істотні умови Договору стосовно строку, ціни, платності, порядку повернення, цільового призначення тощо, а також безпосереднє відношення Заяви №568074 до документу, названим позивачем як Кредитний договір №002/11231851-SP від 16.08.2021. За таких обставин, вважає, що Позивачем не було доведено факту порушення Відповідачем прав Позивача за кредитним договором №002/11231851-SP від 16.08.2021, як і не було долучено підписаного відповідачем самого договору №002/11231851-SP від 16.08.2021. Зазначає, що наданий позивачем документ «Договір про споживчий кредит №100188970» від 15.02.2022 не може вважатись належним, допустимим, достатнім, достовірним доказом, адже з нього не можливо встановити дійсні обставини справи й отримати інформацію щодо предмета доказування відповідно; запевнитись у дійсності такого документу запевнитись що він був одержаний в порядку, передбаченому законодавством. Просить у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Згідно поданого клопотання, просить розгляд справи проводити у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити, у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Представник відповідача - адвокат Цимбал А.А. просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення представника відповідача дослідивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до договору позики № 1001888970 від 15 лютого 2022 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Товариство надало відповідачу фінансовий кредит на суму 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Строк дії кредиту 90 днів Сторони погодили розмір процентів за користування кредитом та порядок їх нарахування. Зазначений договір укладений між сторонами у формі електронного документу з відповідним електронним підписом відповідача ОСОБА_1 .
В матеріалах справи міститься кредитний договір № 1001888970 від 15 лютого 2022 року, який підписаний електронним підписом та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 23.03.2020 у справі №404/502/18.
Також, матеріалами справи встановлено, що 16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № 1001888970 від 15 лютого 2022 року відступлено позивачу, що свідчить про заміну кредитора у спірних правовідносинах.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло грошової вимоги до відповідача в сумі 2520 грн., з яких: 2100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 120 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками та 300 грн. - заборгованість за комісією.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач за кредитним договором № 1001888970 від 15 лютого 2022року зобов'язання належним чином не виконала, тому утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача становить: 2520 грн., з яких: 2100 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 120 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками та 300 грн. - заборгованість за комісією, яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб 002/11231851-SP від 16 серпня 2021 року, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 77, статті 81 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Пунктом 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Позивач у позовній заяві зазначає, що між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 002/11231851-SP від 16 серпня 2021 року, та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року набуло право вимоги до відповідача саме за вказаним кредитним договором.
Однак, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 16 серпня 2021 року підписала заяву-анкету №568074 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank.
При цьому, позивачем не надано суду саме кредитного договору 002/11231851-SP від 16 серпня 2021 року, на який йде посилання у позовній заяві, реєстрі прав вимог до договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року та долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості, не наведені в позовній заяві його істотні умови, зокрема, розмір кредитних коштів, наданих банком відповідачу, відсоткова ставка за договором та інші.
Крім того, долучена до матеріалів справи копія договору факторингу№НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року є неповною, оскільки містить лише 1-3 та 11 сторінки, і тому суд не може прийняти такий доказ до уваги, як належний і допустимий.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений, своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов переконливого висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами обставини, на які він посилається, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог, щодо стягнення заборгованості за кредитном договором № 002/11231851-SP від 16 серпня 2021 року.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 289 грн 44 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 258, 263, 265, 268, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 100188970 у розмірі 2520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений судовий збір в сумі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 44 коп.
Рішення може бути оскаржене у Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, вул.Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду виготовлено 04 листопада 2025 року.
Суддя