06 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/224/25
адміністративне провадження №П/990/224/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М., Шишова О.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Бенчук О.О.,
представника Відповідача: Таркаєвої О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Шишова О.О. про самовідвід у справі № 990/224/25,
19 травня 2025 року ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також- Відповідач, Комісія, ВККС) у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 "Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)" в частині, що стосується ОСОБА_1 , де відповідно до додатку до цього рішення за №з/п 1352 код кандидата - 0074413 набрав бал - 57, та за № з/п 1769 код кандидата - 0097067 набрав бал - 54.
- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 та 4 рішення ВККС від 17 квітня 2025 року №89/зп-25 "Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складання кваліфікаційного іспиту", допуск до другого етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах" в частині, що стосується ОСОБА_1 , де відповідно до: додатку 1 до цього рішення за № з/п 638 код кандидата (перше судове рішення) - 0074413 набрав бал - 57, код кандидата (друге судове рішення) - 0097067 набрав бал - 54, загальний бал кандидата за виконання практичного завдання - 111, результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено; додатку 2 до цього рішення за № з/п 1054 код кандидата (перше судове рішення) - 0074413 набрав бал - 57, код кандидата (друге судове рішення) - 0097067 набрав бал - 54, загальний бал кандидата за виконання практичного завдання - 111, результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено, загальний бал кандидата за кваліфікаційний іспит - 299,4, результат кваліфікаційного іспиту - не складено; додатку 4 до цього рішення за № з/п 565 відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах;
- зобов'язати ВККС відновити участь ОСОБА_1 у конкурсі для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів (цивільна спеціалізація), оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 № 94/зп-23 (зі змінами), зі стадії перевірки практичних завдань у складі інших членів ВККС зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року №228/зп-24, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2025 року визначено склад колегії суддів: Блажівська Н.Є.- головуюча суддя, судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Шишов О.О., Яковенко М.М.
Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2025 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалами Веховного суду від 10 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяв про самовідвід судді Блажівської Н.Є. від участі у розгляді справи №990/224/25 та про самовідвід судді Шишова О.О. від участі у розгляді справи №990/224/25, визнано необгрунтованою заяву Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відвід судді Шишова О.О. від розгляду справи №990/224/25.
6 листопада 20125 року суддя Шишов О.О. подав заяву про самовідвід.
Заява судді про самовідвід обґрунтована наявністю підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме тим, що у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді.
Так, зокрема, заява про самовідвід мотивована тим, що у конкурсі, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, також брала участь його дружина - ОСОБА_2 . Вона звернулася до Верховного Суду з адміністративним позовом, в якому, серед іншого, оскаржує результати оцінювання практичного завдання та просить зобов'язати Відповідача провести повторне оцінювання її завдання за тією ж процедурою, що є предметом спору у справі № 990/315/25.
Таким чином, обидва позови стосуються однієї і тієї ж конкурсної процедури, організованої та проведеної ВККС із застосуванням уніфікованих критеріїв оцінювання в межах єдиної методології.
Суддя також зазначив, що обговорював зі своєю дружиною процедуру проведення цього конкурсу та має особисту зацікавленість у її успішному проходженні й призначенні на посаду судді апеляційної інстанції.
Конкурс, що є предметом судового оскарження, становить єдину процедуру, організовану ВККС України з дотриманням уніфікованих підходів до оцінювання кандидатів.
Різниця в судовій спеціалізації не нівелює ідентичність процедурного етапу іспиту (виконання практичного завдання), спільність органу, рішення якого оскаржується (ВККС України), а також потенційну схожість предмета правової оцінки у вказаних справах - зокрема, щодо змісту завдання, методики оцінювання та дотримання конкурсної процедури.
Попри те, що зазначені справи формально не пов'язані, оскільки позивачі є різними особами, обидва позови стосуються однієї й тієї ж конкурсної процедури, організованої та проведеної одним органом - ВККС України, із застосуванням єдиної методології.
Процедура оцінювання практичних робіт ВККС є ідентичною для всіх спеціалізацій, тому, враховуючи можливість суду вийти за межі позовних вимог (частина друга статті 9 КАС України), у стороннього спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів у неупередженості судді.
Також, в подальшому з'явилась публікація в соціальних мережах та засобах масової інформації під назвою «Родинне правосуддя: як родичі суддів Верховного Суду оскаржують результати конкурсу». У цій публікації висловлено позицію, що я потенційно можу впливати на формування практики, яка «може зіграти» на руку моїй дружині.
Крім того, ОСОБА_2 бере участь у засіданнях Тимчасової комісії Верховної Ради України з питань перевірки можливих порушень під час проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. Вона також надає письмові та усні пояснення, бере участь у допитах членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у статусі свідка.
Таким чином, суддя вважає, що зазначені обставини можуть об'єктивно викликати у стороннього спостерігача сумніви щодо його неупередженості під час розгляду справи. Це пов'язано з тим, що у даній справі фактично буде формуватися судова практика Верховного Суду за участю судді стосовно позовних вимог та підстав, подібних до тих, які заявлені його дружиною.
Дослідивши матеріали позову, проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого самовідводу, Суд виходить із такого.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Суддя Шишов О.О. не заявляє про обставини, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду ним цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Наведені суддею фактичні обставини не можуть об'єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.
Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Шишовим О.О. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів на цій стадії не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Шишова О.О. як судді щодо позивача, його необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.
З огляду на викладене, проаналізувавши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що вони є передчасними і на цій стадії підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Шишова О.О. немає.
Керуючись статтями 36,39, 40, 256 КАС України, Суд
ухвалив:
У задоволенні заяви судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Шишова Олега Олексійовича про самовідвід - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
М.М. Яковенко
О.О. Шишов
Повний текст ухвали складено 6 листопада 2025 року.