06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 460/2027/25
адміністративне провадження № К/990/25234/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року
у справі №460/2027/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо застосування з 01 січня 2025 року до виплати пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області відновити з 01 січня 2025 року виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 52970,17 грн.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що їй з 29 серпня 2012 року призначено пенсію за вислугу років відповідно Закону України «Про прокуратуру». На виконання рішення суду у справі №460/9679/20 проведено перерахунок пенсії виходячи із розрахунку 80% суми місячної заробітної плати (на підставі довідки) без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність. Проте, при проведенні перерахунку пенсії з 01 січня 2025 року відповідачем обмежено максимальний розмір пенсії сумою 31 740,22 грн у зв'язку з застосуванням коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року. Вважає, що навіть з урахуванням коефіцієнтів, визначених вищезазначеною Постановою, розмір її пенсії повинен становити 35 354,07 грн. Листом від 31 січня 2025 року відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії та вказує на правильність проведеного перерахунку пенсії позивача. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити повністю.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо застосування з 01 січня 2025 року до виплати пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області відновити з 01.01.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру та застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. Позивач з 29 серпня 2012 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру».
3.2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №460/9679/20 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення дій задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області, викладене у листі від 18 грудня 2020 року за №9549-9511/М-02/8-1700/20 про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугою років. Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, без обмеження граничного розміру, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 25 жовтня 2020 року № 21-528, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 01 жовтня 2020 року.
Вказане рішення набрало законної сили.
3.3. На виконання даного рішення позивачу здійснено перерахунок пенсії та сума до виплати станом на грудень 2024 року становила 52 970,17 грн.
3.4. При перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2025 року її розмір було зменшено, у зв'язку з чим вона звернулася з заявою до пенсійного органу.
3.5. Листом від 31 січня 2025 року №1700-0202-8/6702 відповідач повідомив позивачу, що з 01 січня 2025 року розмір її пенсії до виплати, визначений з урахуванням коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року, становить 31 740,22 грн (в межах алгоритму, наведеного в довідці-розрахунку від 30 січня 2025 року №316/04-16).
3.6. Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо нарахування та виплати пенсії у неналежному розмірі, позивач звернулась з позовом до суду.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегулювано, насамперед, Законом України «Про прокуратуру», який є спеціальним у спірних правовідносинах. Зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Суд вважав, що обмеження пенсії позивача шляхом застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року є протиправним, відповідно право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. ГУ ПФУ в Рівненській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, ухваливши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Зокрема, скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1) з 01 січня 2025 року.
5.2. Пенсійний орган у касаційній скарзі наполягає на тому, що стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанова № 1 є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов'язковими до застосування. На його думку, Постанова № 1, яка прийнята на виконання вимог статті 46 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік", обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою.
Вважає, що використання коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), вжито для забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави шляхом справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами із забезпеченням збалансованості бюджету.
Відповідач підкреслює, що реалізація такої норми забезпечить скорочення дисбалансу в розмірах пенсій (мінімальний розмір пенсії на 01.01.2025 - 2 361 грн, розмір пенсій, перерахованих на виконання рішень судів, - від 23 610 грн до понад 200 тис. грн), що дасть змогу забезпечити соціальний захист найбільш вразливих верств населення, пенсія яких є єдиним джерелом для існування.
6. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - без змін. Вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судових рішень.
6.1. Крім цього, позивач подала до суду клопотання, в якому просила закрити касаційне провадження у справі через її невідповідність критеріям та положенням, викладеним у статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Ключовим питанням для вирішення цієї справи є правомірність застосування пенсійним органом коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та Постановою № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії позивача.
9. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
10. Положеннями частини другої статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
11. Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
12. Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
13. Статтею 46 Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
14. Відповідно до статті 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1, яка застосовується з 01 січня 2025 року, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV.
15. Пунктом 2 цієї Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
16. Законом України «Про прокуратуру» врегулювано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
17. Рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 було визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.
Отже, з 13 грудня 2019 року частина двадцята статті 86 Закону, відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, яка автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
18. До того ж, слід зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
19. Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
20. Тому, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон № 4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
21. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
22. Водночас зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у статті 46 Конституції України.
23. Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
24. Суд вкотре наголошує, що відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; форми і види пенсійного забезпечення.
За приписами статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (статті 46 Конституції України).
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.
Водночас, Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
25. Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
26. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України «Про прокуратуру», а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
27. На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
28. Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
29. Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
30. При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
31. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
32. При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
33. Вирішуючи питання правомірності застосування пенсійним органом коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та Постановою № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії, у справі №120/1081/25, Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2025 року дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
34. Відтак, застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо застосування з 01 січня 2025 року до виплати пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів, визначених пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними.
35. У зв'язку з викладеним суди дійшли правильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
36. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
37. Суд касаційної інстанції не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а тому судові рішення слід залишити без змін.
38. Надаючи оцінку доводам клопотання позивача щодо закриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів зазначає про таке.
39. Касаційне провадження відкрито ухвалою від 04 серпня 2025 року з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України. Колегія суддів зауважує, що касаційний перегляд оскаржуваних судових рішення здійснюється з урахуванням вимог статті 341 КАС України та передбачає здійснення перевірки повноти з'ясування судами попередніх інстанцій встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права.
40. У вказаній ухвалі колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги є мотивованими та такими, що повинні бути ретельно перевірені під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій, а тому підстави для закриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін