06 листопада 2025 року
м. Київ
справа №300/7402/24
адміністративне провадження № К/990/33486/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №300/7402/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-ІФБуд» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон-ІФБуд» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07.05.2024 та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № 4-2024/02-1-10 від 16.05.2024.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №300/7402/24, позов задоволено:
- визнано протиправними дії Державної інспекції архітектури та містобудування України по проведенню перевірки у період з 30.04.2024 по 02.05.2024 за адресою вул. Височана,18, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область;
- визнано протиправними та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07.05.2024 та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № 4-2024/02-1-10 від 16.05.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2025 касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №300/7402/24 повернуто скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025 касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №300/7402/24 повернуто скаржнику.
07.08.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №300/7402/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.09.2025 скаржником подано заяву про усунення недоліків.
До заяви про усунення недоліків Державною інспекцєю архітектури та містобудування України надано клопотання про поновлення строку на звернення із касаційною скаргою, обґрунтоване тим, що скаржником первинна касаційна скарга у цій справі подавалась в межах строку касаційного оскарження, повторну касаційну скаргу подано в розумний строк та без зволікань.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Касаційну скаргу подано втретє 07.08.2025, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 02.07.2025.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги.
Частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини першою, третьою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Крім того, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень, яка спричинила значне пропущення строку на касаційне оскарження є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, що настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Більш того, відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, Суд
Відмовити в задоволенні клопотання Державної інспекції архітектури та містобудування України про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №300/7402/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-ІФБуд» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати у порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Шарапа
С.М. Чиркін