05 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/9055/25
адміністративне провадження № К/990/44104/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,
перевірив касаційну скаргу Одеської міської ради про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради про зобов'язання укласти охоронний договір, і
Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати Одеську міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації охоронний договір на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», розташовану за адресою: місто Одеса, вулиця Хаджибейська дорога (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20 травня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, позовні вимоги задовольнив.
Одеська міська рада не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції і через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставами для касаційного оскарження судових рішень у цій справі називає неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Як можна зрозуміти зі змісту касаційної скарги, на переконання позивача, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (у касаційній скарзі перелічуються постанови цього Суду). Відтак узагальнює, що існують підстави перегляду оскарженої постанови суду апеляційної інстанції з огляду на умови, передбачені пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Гадає, що в розумінні пунктів «в», «г» частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у цій справі, яка відноситься до справ незначної складності та інших справ, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), мають бути переглянуті за правилами касаційного оскарження, бо справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування для реалізації права на касаційне оскарження, дослідила додані до неї матеріали і дійшла висновку про таке.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 2661 цього Кодексу.
За пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України до справ незначної складності відносяться справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом до оскарження у цій справі заявлена протиправна бездіяльність Одеської міської ради, суть якої полягала в тому, що Одеська міська рада ухиляється від укладення охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації та взяття на себе зобов'язань щодо належного утримання та збереження об'єкта культурної спадщини - пам'ятки історії місцевого значення з охоронним № 1600-Од «Куяльницьке кладовище», який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Хаджибейська дорога (координати у програмному сервісі google.com/maps 46.51970254585247, 30.68954143734787).
Отож, якщо зважити на правила частин третьої, четвертої, пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України, з огляду на характер спірних правовідносин, предмет позову та суб'єктний склад учасників справи, її складність, а також на те, що означена справа не міститься у переліку справ, визначених частиною четвертою статті 257 КАС України як таких, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, то треба визнати, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі незначної складності.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 квітня 2025 року відкрив провадження у цій справі, визнав справу № 420/9055/25 справою незначної складності та ухвалив провадити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Тут відразу треба зазначити, що малозначна справа є такою через якість своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, бо насамперед юридичне значення мають приписи частини шостої статті 12 КАС України, яка належить до Загальних правил цього Кодексу і поширює свою регулятивну дію й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною.
За таких передумов нема підстав вважати, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) ; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Ці критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права .
Доведення обставин прийнятності касаційної скарги та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Стосовно «виняткового значення» справи [для відповідача], то в цьому випадку оцінку такої «винятковості» суд може зробити винятково на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. За браком належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, посилання скаржника на винятковість справи не може бути визнана Судом слушною.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведених у підпункті «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Одеська міська рада у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
До того ж треба додати, що за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), зважаючи на особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 4, 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради про зобов'язання укласти охоронний договір.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій