06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 520/3624/24
адміністративне провадження № К/990/3612/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - Госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 (суддя Бадюков Ю.В.) і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 (суддя-доповідач Макаренко Я.М., судді: Жигилій С.П., Любчич Л.В.),
I. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - Госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_2 (далі - ГВЛК в/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у поновленні виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2023 №229 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 з 1.08.2023 нарахування та виплату грошового забезпечення, виплативши ОСОБА_1 безпідставно невиплачені суми одним платежем.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок отримання 18.01.2023 тяжкого поранення позивач перебував та перебуває наразі на тривалому стаціонарному лікуванні. Водночас відповідачем протиправно, наказом від 16.08.2023 р. №229, призупинено виплату грошового забезпечення після спливу встановленого пунктом 9 розділу І Наказу МОУ від 07.06.2018 року №260 чотиримісячного терміну перебування на лікуванні за відсутності висновку військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про необхідність у продовженні лікування.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №520/3624/24 залишено без змін.
5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що командири військових частин вправі приймати рішення про виплату грошового забезпечення понад чотирьохмісячний строк безперервного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні виключно на підставі підтверджуючих документів з встановленням причино-наслідкового зв'язку отриманого поранення та лікування, а також необхідності у подальшому лікуванні.
5.1. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказів наявності висновку лікувального закладу (військово-лікарської комісії) про продовження перебування позивача в лікарняному закладу понад встановлені чинним законодавством строки, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій та рішення командира військової частини НОМЕР_1 .
5.2. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що свідоцтво про хворобу №1845 від 04.10.2023 не містить в собі висновку ВЛК про потребу позивача станом на 01.08.2023 у продовженні лікування у лікувальному закладі, а відображає постанову ВЛК про непридатність позивача до військової служби з переглядом через 9 місяців. Більш того, надані позивачем до суду копії консультативних висновків від 01.05.2023, 26.07.2023, 31.07.2023, 28.09.2023, 06.12.2023 та 11.12.2023 (а.с. 73-78 том 1) не є належними висновками лікарняного закладу або ВЛК, що містять висновок про потребу у лікуванні і реабілітації.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Коломойцев Микола Миколайович (далі - представник позивача), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Ухвалою від 11.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
8. За доводами представника позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди першої та апеляційної інстанцій, погодившись з позицією відповідача, відмовили в задоволенні в позові лише з підстав того, що свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 , видане відповідною ВЛК за наслідком проведення 02.10.2023 огляду позивача з висновком про непридатність до військової служби з переоглядом через 9 місяців, не містить у собі формулювання в потребі додаткового лікування позивача. Зазначене свідоцтво, на переконання представника позивача, є основним доказом щодо продовження необхідності в лікуванні.
8.1. Водночас суди обох інстанцій не врахували висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №520/16191/23. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що норми Положення №402 визначають, що висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, зокрема, свідоцтво ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
8.2. Також представник позивача наголосив, що суди обох інстанцій допустили звужене трактування норми абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, за яким грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
8.3. З логіко граматичного аналізу зазначеної норми вбачається, що для продовження виплати грошового забезпечення повинна бути наявність висновку лікарняного закладу, а зазначення у дужках «військово-лікарської комісії», лише доповнює перелік посадових осіб (органів, структурних підрозділів тощо), якими може бути складено такий висновок.
9. У відзиві на касаційну скаргу представник військової частини НОМЕР_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення у справі 520/36245/24 залишити без змін та, з-поміж іншого, зауважив, що посилання представника позивача на постанову Верховного суду від 16.05.2024 у справі №520/16191/23 є необґрунтованими, оскільки предметом перевірки суду касаційної інстанції у зазначеній справі була правильність застосування судом апеляційної інстанції постанови Кабінету Міністрів України №168 у правовідносинах щодо виплати додаткової винагороди та жодним чином не надавалася оцінка дослідження судами факту дійсної потреби особи в подальшому лікуванні.
10. Від представника позивача до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, у яких наголошено, що хоча правовідносини у справі №520/16191/23 стосувались іншого характеру спору, однак визначальним є саме висновок Верховного Суду по суті того, що висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу, а тому відповідна форма такого документу не є превуалюючим фактором, коли у дійсності, для правильного вирішення спору, у незалежності від характеру правовідносин, підлягає обов'язковому дослідженню факт потреби військовослужбовця в подальшому лікуванні в розумінні абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
11. ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У періоди з 11.12.2022 по 10.01.2023 та з 16.01.2023 по 18.01.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою відповідача №46 від 24.02.2023.
12. У ході ведення бойових дій з військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Соледар (Донецька область), під час проведення мінометного та артилерійського обстрілу, отримав 18.01.2023 осколкове поранення лівого плеча, обох стегон, лівої стопи, що первинно зафіксовано при наданні первинної невідкладної медичної допомоги, про що свідчить копія первинної медичної картки від 18.01.2023 та копія довідки військової частини НОМЕР_1 №47 від 24.02.2023 про обставини поранення.
13. За наявною інформацією, яка перебуває у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обстеженні і лікуванні у:
- військовій частині НОМЕР_3 з 18.01.2023 по 18.01.2023;
- КНП «МКЛ№4» ДМР з 19.01.2023 по 25.01.2023;
- військовій частині НОМЕР_2 з 25.01.2023 по 30.01.2023;
- ДУ«ІПХС ім.проф. М.І. Ситенка НАМН України» м. Харків з 30.01.2023 по 03.05.2023;
- ДУ«ІНПН НАМН України» м. Харків з 03.05.2023 по 20.06.2023;
- військовій частині НОМЕР_2 з 20.06.2023 по 27.06.2023;
- КП«ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» м. Полтава з 27.06.2023 по 24.07.2023;
- військовій частині НОМЕР_4 з 24.07.2023 по 31.07.2023;
- ДУ«ІНПН НАМН України» м. Харків з 31.07.2023 по 18.08.2023;
- КП«ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» м. Полтава з 18.08.2023 по 01.09.2023;
- військовій частині НОМЕР_2 з 01.09.2023 по 03.10.2023;
- військовій частині НОМЕР_2 з 26.10.2023 по 10.11.2023.
14. У періоди обстеження і лікування наслідків поранення командиром військової частини НОМЕР_1 було видано низку направлень до військово-лікарських закладів:
- до ВМКЦ Північного регіону на консультацію та госпіталізацію від 01.05.2023 №1439,
- на проходження лікування та огляду військово-лікарською комісією для встановлення придатності військовослужбовця до подальшого проходження служби в ЗС України до ВМКЦ Північного регіону від 20.06.2023 №2042,
- від 19.07.2023 №2529 до військової частини НОМЕР_4 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності військовослужбовця до подальшого проходження служби в ЗС України,
- на консультацію та госпіталізацію до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2023 №1674/7/180.
15. Під час перебування позивача на лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 , згідно з направленням відповідача від 19.07.2023 №2529 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності військовослужбовця до подальшого проходження служби в Збройних силах України, 30.07.2023, ОСОБА_1 відмовився від подальшого лікування в умовах травматологічного відділення військової частини НОМЕР_4 та проходження огляду ВЛК у зв'язку з необхідністю в оперативному лікуванні в нейрохірургічному відділенні ДУ«ІНПН НАМН України», що підтверджується копіями повідомлення від командира військової частини НОМЕР_4 (вих. від 31.07.2023 №1170/3021, вх. від 05.08.2023 № 673) та виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №2303 від 31.07.2023.
16. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.08.2023 №229 з 01.08.2023 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення.
17. Листом за вих.№1674/1/3319 від 20.09.2023 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що для поновлення виплат грошового забезпечення необхідно надати довідку військово-лікарської комісії з підтвердженням необхідності в подальшому лікуванні.
18. До військової частини НОМЕР_1 29.11.2023 надійшов рапорт ОСОБА_1 (вх.№7138 від 29.11.2023) про виплату грошового забезпечення з 18.01.2023, до якого додав свідоцтво про хворобу №1845 ВЛК за результатами проведеного 02.10.2023 огляду позивача з висновком про непридатність до військової служби з переоглядом через 9 місяців.
19. Листом від 13.12.2023 за вих.№1674/1/4051 військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь позивачу, згідно з якою поновлення виплати грошового забезпечення буде здійснено по надходженню з лікарняного закладу або військово-лікарської комісії довідки ВЛК про необхідність подальшого лікування.
V. Позиція Верховного Суду
20. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Відповідаючи на питання, поставлені перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.
22. Спірним у цій справі є питання правомірності призупинення військовою частиною виплати позивачу грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні після поранення (контузії, травми або каліцтва).
23. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
24. Відповідно до положень абзацу 1 пункту 11 статті 101 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку ВЛК надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
24.1. Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби (абзацу 2 пункту 11 статті 101 Закону №2011-ХІІ).
25. Пункт 6.14. глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров'я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 12 місяців. Після закінчення визначеного терміну перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із військового (цивільного) лікувального закладу.
26. За приписами абзацу 2 пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
27. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
28. Абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
28.1. Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
29. Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
30. Отже, положення статті 101 Закону №2011-ХІІ установлюють, що підставою надання відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) ) із збереженням грошового та матеріального забезпечення є наявність висновку ВЛК. Водночас зазначена норма не встановлює особливих вимог щодо умов виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні в медичних закладах. Такі умови визначені Порядком № 260, зокрема абзацом 3 пункту 9 розділу І цього Порядку №260.
31. Верховний Суд наголошує, що в абзаці 3 пункту 9 розділу І Порядку №260 подане в дужках словосполучення «військово-лікарської комісії» є вказівкою на альтернативного суб'єкта, уповноваженого на складання відповідного висновку, та не повинно тлумачитися як уточнення, що такий висновок має бути виданий саме ВЛК.
31.1. Це зумовлено тим, що хоча поняття «лікарняний заклад» і не має самостійного законодавчого визначення, підпункт 1.1 пункту 1 Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385, визначає заклади охорони здоров'я, віднесені до лікарняних закладів, до яких військово-лікарська комісія не належить.
32. Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплата грошового забезпечення після чотирьох місяців перебування на лікуванні може бути продовжена за наявності висновку лікарняного закладу або військово-лікарської комісії про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплат.
33. Зазначене спростовує висновки суду апеляційної інстанції про те, що саме висновок (постанова) ВЛК, за приписами Положення №402 та Закону №2011-ХІІ, може бути підставою для продовження виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, що безперервно перебуває на лікуванні понад чотири місяці. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов без урахування приписів абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку №260, які є спеціальними в правовому регулюванні питання виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах. До того ж, недосконалість нормативно-правового регулювання не може трактуватися на користь суб'єкта владних повноважень.
34. Також безпідставним є покликання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду в постанові від 16.05.2024 у справі №520/16191/23, оскільки такі висновки сформовані при вирішенні питання виплати передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди за період перебування позивача у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за наявності довідки ВЛК про потребу такої відпустки.
35. Судами попередніх інстанцій установлено, що 30.07.2023 ОСОБА_1 відмовився від подальшого лікування в умовах травматологічного відділення військової частини НОМЕР_4 та проходження огляду ВЛК у зв'язку з необхідністю в оперативному лікуванні в нейрохірургічному відділенні ДУ «ІНПН НАМН України», що підтверджується копіями повідомлення від командира військової частини НОМЕР_4 (вих. від 31.07.2023 №1170/3021, вх. від 05.08.2023 № 673) та виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №2303 від 31.07.2023.
35.1. Надалі наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 16.08.2023 №229 з 01.08.2023 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення.
36. Вирішуючи спір, суди обох інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем до суду копії консультативних висновків від 01.05.2023, 26.07.2023, 31.07.2023, 28.09.2023, 06.12.2023 та 11.12.2023 не є належними висновками лікарняного закладу або ВЛК, що містять висновок про потребу в лікуванні і реабілітації, натомість вони містять рекомендації щодо госпіталізації, тобто носять рекомендаційний характер. А матеріали справи не містять належних доказів наявності висновку лікувального закладу (військово-лікарської комісії) про продовження перебування позивача в лікарняному закладі понад встановлені чинним законодавством строки, через що відсутні підстави для визнання протиправними дій та рішення командира військової частини НОМЕР_1 .
37. На відміну від суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з правильного розуміння абзацу 3 пункту 9 розділу І цього Порядку №260. Утім, суд не дослідив наявну в матеріалах справи копію виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №2303 від 31.07.2023 (т.1 а.с. 39), отримання якого, за твердженням відповідача, стало передумовою для призупинення виплати грошового забезпечення позивачу. Також суд не надав належної правової оцінки зазначеному документу на предмет наявності/відсутності в ньому висновку про необхідність подальшого перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що має ключове значення для вирішення спірного в цій справі питання - правомірності припинення виплати грошового забезпечення.
38. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
39. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
41. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
42. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
43. Щодо покликань представника позивача на свідоцтво про хворобу №1845 від 04.10.2023 як на висновок ВЛК про потребу продовження перебування в лікарняних закладах Верховний Суд зазначає про таке.
44. Згідно з положеннями пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
45 Відповідно до пункту 22.5 Положення №402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається:
45.1. на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
45.2. на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
45.3. У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
46. Форму свідоцтва про хворобу визначено додатком 11 до Положення №402 та передбачено зазначення в ньому загальні відомості про військовослужбовця (ПІБ, рік народження, зріст, вага, військове звання тощо), скарги, короткий анамнез, термін та місце перебування на обстеженні і лікуванні, дані об'єктивного дослідження, результати спеціальних досліджень, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва, постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю тощо.
47. Отже, свідоцтво про хворобу є постановою ВЛК про непридатність до військової служби та за своєю формою не є висновком ВЛК про потребу в продовженні лікування в розумінні абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку №260.
48. Зазначене узгоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що свідоцтво про хворобу №1845 від 04.10.2023 не містить в собі висновку ВЛК про потребу позивача станом на 01.08.2023 у продовженні лікування в лікувальному закладі, а відображає постанову ВЛК про непридатність позивача до військової служби з переглядом через 9 місяців, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
49. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
50. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович, задовольнити.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 скасувати, а справу №520/3624/24 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов