05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 500/9398/21
касаційне провадження № К/990/30976/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Комунального підприємства Великоберезовицької селищної ради оптово-роздрібний ринок сільськогосподарської продукції "Тернопільський" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 (головуючи суддя Бруновська Н.В., судді Хобор Р.Б., Шавель Р.М.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Комунального підприємства Великоберезовицької селищної ради оптово-роздрібний ринок сільськогосподарської продукції "Тернопільський", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Великоберезовицька селищна рада про стягнення податкового боргу та зустрічний позов Комунального підприємства Великоберезовицької селищної ради оптово-роздрібний ринок сільськогосподарської продукції "Тернопільський" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі - контролюючий орган, Управління) звернулося до суду із позовною заявою до Комунального підприємства Великоберезовицької селищної ради оптово-роздрібний ринок сільськогосподарської продукції «Тернопільський» (далі - платник податку, Підприємство), в якій просило стягнути з рахунків у банках Підприємства, що обслуговують такого платника, та за рахунок готівки, що належить Підприємству, кошти у розмірі податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 3956412,34 грн, з яких: за податковим зобов'язанням в сумі 3251374,67 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 525506,27 грн та пені у сумі 179531,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством не сплачений податковий борг зі сплати земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 3956412,34 грн, який утворився внаслідок донарахування контролюючим органом за результатами проведеної ним перевірки. Платник податків процедурою оскарження рішень контролюючого органу, якими донарахований податок на землю, не скористався, тому останні набули статусу узгодженого, грошове зобов'язання набуло статусу податкового боргу. Також, контролюючим органом було сформовано на надіслано на адресу Підприємства податкову вимогу від 06.10.2021 №0029219-1302-1915. Однак Підприємством борг не сплачений.
Не погодившись із позовними вимогами, Підприємство подало до суду зустрічний позов до Управління, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2021 №00043050702, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 3776200,94 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням в сумі 3251374,67 грн та штрафними фінансовими санкціями у розмірі 52482,27 грн.
Підприємство у зустрічній позовній заяві покликається на те, що воно як суб'єкт господарювання комунальної форми власності є платником земельного податку за ставкою не більше 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Встановлення конкретного розміру ставки земельного податку належить до виключних повноважень органу місцевого самоврядування. Рішеннями Петриківської селищної ради від 25.06.2018 №1214 (на 2019 рік) та від 08.07.2020 №1734 (на 2020 рік) не визначено ставки земельного податку для комунальних підприємств (суб'єктів господарювання комунальної форми власності). Відтак, у Підприємства протягом 2019-2020 років не виникав обов'язок із сплати земельного податку за ставкою 5% у зв'язку із невстановленням ставки земельного податку у такому розмірі для окремої категорії платників податків, що передбачені статтею 274 ПК України, а саме - суб'єктів господарювання комунальної форми власності (комунальних підприємств). Контролюючий орган під час проведення перевірки на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.1 статті 286 ПК України.
Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.04.2022 прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 27.05.2022 первісний позов задовольнив частково, стягнув з рахунків у банках Підприємства, що обслуговують такого платника, та за рахунок готівки, що належить Підприємству, податковий борг в сумі 680,00 грн за несвоєчасне подання декларації із земельного податку за 2019-2020 роки. В решті вимог відмовив. Зустрічний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.09.2021 №00043050702.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перебування платника податків у правовому статусі комунального підприємства виключає можливість поширення на нього норми пункту 274.2 статті 274 ПК України. В такому разі застосуванню підлягають положення пункту 274.1 статті 274 ПК України. Статус комунального підприємства виключає можливість застосування до нього ставки податку більше, ніж 3%. Відтак контролюючий орган дійшов помилкових висновків про заниження платником ставки земельного податку, що призвело до прийняття за її наслідками протиправного податкового повідомлення-рішення від 14.09.2021 №00043050702, яке підлягає скасуванню.
Однак, не встановлення ставки земельного податку для комунальних підприємств, не свідчить про можливість невиконання платником податків податкового обов'язку із подання податкової декларації з плати за землю за 2019 та 2020 роки. Тому, висновок контролюючого органу про порушення платником пункту 49.2 статті 49, пункту 286.2 статті 286 ПК України є правильним, а податкове повідомлення-рішення від 14.09.2021 №00043040702 в цій частині є законним і обґрунтованим.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2022 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог Управління до Підприємства про стягнення податкового боргу по земельному податку в сумі 3955732,34 грн та ухвалив в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнив. Стягнув з рахунків Підприємства у банках, що обслуговують такого платника, та за рахунок готівки, що належить Підприємству, кошти у розмірі податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 3955732,34 грн. У задоволенні зустрічного позову Підприємства до Управління про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14.09.2021 №00043050702 відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи первісний позов контролюючого органу про стягнення заборгованості по земельному податку з Підприємства та відмовляючи у зустрічному позові про скасування податкового повідомлення рішення від 14.09.2021 №00043040702, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішеннями сесії Петриківської сільської ради від 25.06.2018 №1214, від 08.07.2019 №1734 встановлено, що ставка земельного податку з 01.01.2019 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання з цільовим призначенням «для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції» встановлена в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Тому податкове повідомлення-рішення, яким Підприємству визначено податкові зобов'язання по земельному податку за 2019-2020 роки, є правомірним і ця сума податкового боргу підлягає стягненню, оскільки не була сплачена платником у добровільному порядку.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство подало до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.07.2022 у справі №2040/7597/18, від 25.03.2021 у справі №823/2019/17, від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 щодо застосування положень статті 274 ПК України.
Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 274.1 статті 274 ПК України і не враховано, що у цій справі об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні комунального підприємства, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні у цього підприємства і ставка для земельного податку для суб'єктів господарювання комунальної форми власності становить не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Скаржник наполягав на тому, що рішеннями сесії Петриківської сільської ради від 25.06.2018 №1214, від 08.07.2019 №1734, якими встановлювалась ставка земельного податку з 01.01.2019, не встановлювався розмір земельного податку для комунальних підприємств і тому ці рішення не можуть бути застосовані при визначенні позивачу грошових зобов'язань з земельного податку.
Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення. Управління доводить, що ним правомірно встановлено порушення платником вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пунктів 286.1, 286.2 статті 286 ПК України.
Великоберезовицька селищна рада у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на протиправність і необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просила її скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстав його законності і обґрунтованості. Вважає, що платник правомірно визначив податкові зобов'язання за 2019-2020 роки по земельному податку відповідно до положень статей 270, 271 ПК України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2023 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.11.2025 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 05.11.2025.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до наступних висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням сесії Тернопільської районної ради від 04.04.2008 №202 створено Комунальне підприємство Тернопільської районної ради оптово-роздрібний ринок сільськогосподарської продукції «Тернопільський».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» відповідно до абзацу 7 пункту 71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Розпорядження №724-р), визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Тернопільської області згідно із додатком. З додатку до цього розпорядження вбачається, що с. Петриків Тернопільського району, увійшло до складу Великоберезовицької територіальної громади з центром в смт. Велика Березовиця.
Після визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних, зазначене комунальне підприємство увійшло до територіальної юрисдикції Великоберезовицької селищної ради.
Платник є комунальним підприємством Великоберезовицької селищної ради, здійснює господарську діяльність згідно із КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (основний).
Підприємство на праві постійного користування, відповідно до розпорядження Тернопільської районної держадміністрації від 04.04.2011 №266 використовує земельну ділянку площею 10,8800 га, кадастровий номер: 6125286700:01:001:1961, за адресою: вул. Об'їзна, 12, с. Петриків, Тернопільський район Тернопільської області (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №297428, зареєстрований 16.05.2011 за №612520000241000007), цільове призначення земельної ділянки «для розміщення оптових ринків сільськогосподарської продукції».
Рішенням тридцять другої сесії сьомого скликання Петриківської сільської ради від 25.06.2018 №1214 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік», серед іншого затверджено ставки земельного податку на 2019 рік (пункт 1) далі Рішення №1214).
Додатком 1 до Рішення №1214 «Ставки земельного податку на 2019 рік», введені в дію з 01.01.2019, затверджено ставки земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (01)1 для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції (01.13)1, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) та право на які мають юридичні особи та фізичні особи, у розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, для кожної з указаних категорій осіб.
Рішенням сорок другої сесії сьомого скликання Петриківської сільської ради від 08.07.2019 №1734 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік», затверджено ставки земельного податку на 2020 рік (пункт 1) далі Рішення №1734).
Додатком 1 до Рішення №1734 «Ставки земельного податку на 2020 рік», введені в дію з 01.01.2020, затверджено ставки земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (01) для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції (01.12), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) та право на які мають юридичні особи та фізичні особи, у розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, для кожної з указаних категорій осіб.
Наказом Управління від 17.08.2021 №1162-п наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
Управлінням надіслано на адресу платника запит від 18.08.2021 №246/19-00-07-02-15 про надання наступних документів: наказів на облікову політику; господарських договорів, укладених з контрагентами; фінансово-господарських документів, що підтверджують виконання робіт з надання послуг) за вчиненими правочинами накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг); документи, що засвідчують проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші); реєстр суб'єктів господарювання, з якими перебували у господарських відносинах (в розрізі договорів); відомості щодо наявності (відсутності) заборгованості по проведених операціях з суб'єктами господарювання з якими перебували у господарських відносинах; оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку; документи та інформацію щодо права власності/користування земельними ділянками, об'єктами житлової/нежитлової нерухомості тощо.
Листом від 19.08.2021 Підприємство надало контролюючому органу наступні документи: рішення сесії Тернопільської районної ради від 04.04.2008 №202 «Про створення КП Тернопільської районної ради ОРРСП «Тернопільський»; рішення сесії Тернопільської районної ради від 04.04.2008 №203 «Про призначення директора ПК Тернопільської районної ради ОРРСП «Тернопільський»; статут ПК Тернопільської районної ради ОРРСП «Тернопільський»; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №297428; виписки з банку за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства, за наслідками якої складено акт від 27.08.2021 №3848/19-00-07-02/35505656 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, підпункту 271.1.1 пункту 270.1 статті 270, пунктів 286.1, 286.2 статті 286 ПК України, внаслідок чого занижено земельний податок у загальній сумі 3251374,67 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 1843289,60 грн, за 2020 рік в сумі 1408085,07 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.09.2021:
№00043050702, яким до Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на суму 3776200,94 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 3251374,67 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 524826,27 грн;
№00043040702, яким до Підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції по земельному податку з юридичних осіб на суму 680,00 грн.
У подальшому контролюючим органом сформовано на надіслано на адресу Підприємства податкову вимогу від 06.10.2021 №0029219-1302-1915.
Управління у зв'язку не сплатою Підприємством податкового боргу звернувся із позовом до суду.
Підприємство, вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулось до суду із зустрічним позовом про скасування цих рішень контролюючого органу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями статті 13 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами статті 17 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Таким чином, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати. Податкове зобов'язання по земельному податку визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).
За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).
Стаття 274 ПК України, визначає ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).
Пункт 274.1 статті 274 ПК України (в редакції, яка діяла станом на 25.06.2018) визначав, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 №2628-VIII, серед іншого, внесені зміни до пункту 274.1 статті 274 ПК України.
Пункт 274.1 статті 274 ПК України (в редакції, що діяла станом на 08.07.2019) встановлював, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 274.2 статті 274 ПК України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Стаття 285 ПК України передбачає, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) пункт 285.2).
Положення статті 274 ПК України регулюють питання ставки земельного податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження). При цьому, за загальним правилом, передбаченим пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 274.2 статті 274 ПК України для окремих землекористувачів передбачено виняток із загального правила та можливість встановлення ставки податку у більшому розмірі, при цьому, максимальний розмір ставки податку (не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки) встановлений за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, за винятком суб'єктів господарювання державної та комунальної форми власності, на яких приписи пункту 274.2 статті 274 ПК України щодо можливості встановлення ставки у більшому розмірі, ніж визначеному пунктом 274.1 статті 274 ПК України, не поширюються.
Положення статті 274 ПК України диференціюють ставки земельного податку в залежності від правового статусу платника податку.
Позивач за своїм правовим статусом є комунальним підприємством, яке створене розпорядчим актом Тернопільської районної ради (рішення сесії Тернопільської районної ради від 04.04.2008 №202). З додатку до Розпорядження №724-р, с. Петриків Тернопільського району, увійшло до складу Великоберезовицької територіальної громади, з центром в смт. Велика Березовиця.
Після визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних, указане комунальне підприємство увійшло до територіальної юрисдикції Великоберезовицької селищної ради.
Рішеннями Петриківської сільської ради від 25.06.2018 №1214, від 08.07.2019 №1734 не визначено ставки земельного податку для комунальних підприємств (суб'єктів господарювання комунальної форми власності).
Ураховуючи, що позивач є комунальним підприємством і рішеннями ради не було встановлено ставки земельного податку для комунальних підприємств, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку застосуванню підлягають положення пункту 274.1 статті 274 ПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, як суб'єкт господарювання комунальної форми власності, є платником земельного податку за ставкою не більше 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.09.2021 №00043050702 та відсутність підстав для стягнення податкового боргу за цим податковим повідомленням-рішенням.
Оскільки касаційна скарга не містить доводів стосовно неправомірності податкового повідомлення-рішення від 14.09.2021 №00043040702, яким до Підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції по земельному податку з юридичних осіб на суму 680,00 грн, Верховний Суд не переглядає рішення суду апеляційної інстанції у зазначеній частині.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, помилково скасованим судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв'язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 274.1 статті 274 ПК України, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Комунального підприємства Великоберезовицької селищної ради оптово-роздрібний ринок сільськогосподарської продукції "Тернопільський" задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 скасувати та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суд від 27.05.2022.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова