06 листопада 2025 року
м. Київ
справа №380/5105/21
адміністративне провадження № К/990/36899/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №380/5105/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_2 від 19 лютого 2021 року № 55-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме щодо звільнення його з посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові з 01 березня 2021 року;
- поновити його на посаді слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, з 02 березня 2021 року;
- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2021 року у зв'язку з незаконним звільненням з роботи;
- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 17 грудня 2024 року та 10 лютого 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 повернуто скаржнику.
Позивач втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі або направити справу на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами; та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 25 вересня 2025 року скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 18 вересня 2025 року.
26 вересня 2025 року та 29 вересня 2025 року до Верховного Суду від позивача надійшли клопотання, в яких він просив надіслати копію ухвали Верховного суду від 18 вересня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху на його електронну адресу, зазначену в касаційній скарзі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1
Копію ухвали Верховного Суду від 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 було надіслано 29 вересня 2025 року на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією щодо надіслання документу засобами електронного зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, строк для усунення недоліків цієї касаційної скарги закінчився, однак скаржником не виконано вказані вимоги ухвали Верховного Суду від 18 вересня 2025 року.
Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги в частині подання клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку не усунуто.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Як неодноразово у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зауважував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, станом на момент постановлення цієї ухвали скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку не виконано, клопотання про продовження строку на усунення недоліків не заявлено.
За наведених обставин, є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, а скаржником виявлені недоліки касаційної скарги не усунуто.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №380/5105/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді М. В. Білак
Л. О. Єресько