06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 460/273/25
адміністративне провадження № К/990/44602/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «Західпроменерго» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Західпроменерго» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Західпроменерго» звернулося в суд з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2024 року №18462/17000704 та №18460/17000704 .
Ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження в адміністративній справі, встановлено, що ця справа є незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2024 року №18460/17000704 про застосування до Приватного підприємства «Західпроменерго» штрафної санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 376 981,16 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2024 року №18462/17000704 про застосування до Приватного підприємства «Західпроменерго» штрафної санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 622 131,07 грн.
30 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «Західпроменерго» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог, та в цій частині прийняти постанову, якою задовольнити повністю заявлені позовні вимоги Позивача, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 29 листопада 2024 року №18462/17000704 форми «С».
Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 22 жовтня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначав про відсутність передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання до Верховного Суду.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її доводи та обґрунтування є повністю ідентичними до попередньої касаційної скарги (додано розділ про поновлення строку на касаційне оскарження), яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Так, на початку касаційної скарги міститься посилання на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, безпосереднє обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій. При цьому скаржником так конкретно і не вказано норми матеріального права, а саме норм ПК України, яка є застосовною до цих правовідносин і неправильно застосована судами, як не зазначив в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга), що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертою статті 328 КАС України.
При цьому, як Верховний Суд вже зазначав в ухвалі від 22 жовтня 2024 року, подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Водночас обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Отже, обов'язкових умов, передбачених при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі так і не зазначено.
Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, в чому саме, на переконання скаржника, полягає порушення норм матеріального і процесуального права судом апеляційної інстанції.
Також суд акцентував увагу скаржника на тому, що за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадженні, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Проте доводів та обґрунтувань, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС касаційна скарга не містить.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відтак, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Крім того, суд звертав увагу скаржника, що відповідно до змісту пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), можуть підлягати касаційному оскарженню, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Західпроменерго» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Західпроменерго» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію цієї ухвали суду надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська