06 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9067/24 пров. № А/857/2336/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Каленюк Ж.В.
час ухвалення рішення не зазначено
місце ухвалення рішення м. Луцьк
дата складення повного тексту рішення 09 грудня 2024 року
У серпні 2024 року ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після зміни позовних вимог просив:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), а також іншого грошового забезпечення (зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років) за червень 2024 року;
зобов'язати відповідача виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за червень 2024 року, а також грошове забезпечення (зокрема, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років) за червень 2024 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №140/9067/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо вирішення питання про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за червень 2024 року.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_1 ) вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з Постановою №168 за червень 2024 року з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не вирішував питання з прийняттям відповідного наказу про виплату позивачу додаткової винагороди згідно з Постановою №168, як того вимагає пункт 11 Особливостей, а доказів, які б вказували на правомірність такої поведінки з його боку (наявність правових підстав та фактичних обставин, з якими припиняється виплата додаткової винагороди) відповідач суду не надав. Тому наявні підстави для задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за червень 2024 року.
Щодо позовних вимог у частині невиплати Військовою частиною НОМЕР_1 іншого грошового забезпечення (такого, як посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) відповідно до заяви про зміну позовних вимог, то позивачем такі необґрунтовано. При цьому сума нарахованого місячного грошового забезпечення не є спірною. Тому суд у задоволенні таких вимог відмовив.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Військовою частиною НОМЕР_1 , яка у своїй скарзі просила скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на виконання вимог Постанови №168 видано наказ Міністерства внутрішніх справ України №726 від 01 вересня 2023 року «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Цим наказом, зокрема, затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Пунктом 15 Особливостей вказано, що винагороди не виплачуються військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, а також відсутні на службі (за місцем дислокації) органу (підрозділу) Держприкордонслужби без поважних причин. Таким чином, встановлений факт самовільного залишення військовослужбовцем військової частини є правовою підставою для невиплати додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168. При цьому накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, видаються щомісяця до 8 числа. Виплати здійснюються в поточному місяці за попередній місяць.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції неповно дослідив питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину, у тому числі і додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Звертає увагу на те, що 04 липня 2024 року солдат ОСОБА_2 самовільно залишив лікувальний заклад, до місця несення служби не прибув та більше 10 днів без поважних перебуває поза межами тимчасового розташування військової частини. Зв'язок з військовослужбовцем відсутній, його місцезнаходження невідоме. З 04 липня 2024 року позивача знято зі всіх видів забезпечення, в тому числі і з грошового. З моменту зняття позивача зі всіх видів забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 не вирішувалось питання щодо здійснення нарахування коштів останньому, у тому числі і додаткової винагороди. Після повернення ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 , надходження інформації про закриття кримінального провадження або надходження на адресу Військової частини НОМЕР_1 виправдувального вироку суду спірне питання буде вирішено у відповідності до законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивача підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 серпня 2023 року №443-ОС солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_1 , зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 18 серпня 2023 року.
Відповідно до наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 15 лютого 2024 року № 158-ОС солдата ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - механіка-водія першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування.
25 червня 2024 року солдата ОСОБА_3 госпіталізовано до Чугуївської центральної районної лікарні ім. М. І. Кононенка у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, де він перебував на стаціонарному лікуванні.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07 липня 2024 року №771-ОС відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справі України 06 червня 2017 року №468 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2017 року за №1011/30879), позивача знято з усіх видів забезпечення з 04 липня 2024 року, а наказом від 16 липня 2024 року №814-ОС згідно з підпунктом 8 пункт 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009, зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з 04 липня 2024 року.
Як слідує з витягу з наказу від 10 червня 2024 року №643-ОС ОСОБА_1 на підставі постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2024 року у справі №734/1852/24 позбавлено премії за червень 2024 року.
Відповідно до довідки від 17 вересня 2024 року розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у червні 2024 року складав 7894,20 грн: посадовий оклад (9 тарифний розряд) - 3170,00 грн, оклад за військове звання - 530,00 грн, надбавка за вислугу років (25%) - 925,00 грн, надбавка за особливості служби (70%) - 3237,50 грн, премія (1%) - 31,70 грн, виплата якого підтверджується розрахунковим листом від 15 серпня 2024 року №10/9028-24 та архівною відомістю №1 за період з січня 2024 року по грудень 2024 року.
Згідно з витягом з журналу бойових дій прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_1 був залучений до виконання бойових завдань та заходів.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 15 серпня 2024 року №10/9028-24-вих на запит представника позивача повідомила, що виплата грошового забезпечення за червень 2024 року проведена у повному обсязі; додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за травень 2024 року виплачена з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у визначених діях та заходах, а підстав для виплати такої винагороди у червні немає, оскільки позивач самовільно залишив лікувальний заклад та до місця несення служби не прибув.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами 1-2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За змістом частини 1 статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року №661-IV (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Пунктом 1 Положення про Адміністрацію Держприкордонслужби, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №533 (далі - Положення №533) визначено, що Адміністрація Держприкордонслужби є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до пункту 5 Положення №533 Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності, зокрема:
3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку;
4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів;
5) контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.
Частиною 1 статті 14 Закону №661-IV встановлено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 Закону №661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання вказаних Указів Кабінет Міністрів України видав Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Так, відповідно до пункту 1 Постанови №168, (в редакції на час спірних правовідносин), установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 01 вересня 2023 року №726 затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за № 1543/40599 (далі - Особливості).
Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).
Пунктом 2 Особливостей (зі змінами) передбачено, що на період воєнного стану виплачується додаткова винагорода:
у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;
у розмірі 50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
у розмірі 20100 гривень щомісяця військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані в розпорядження відповідних командирів, після перебування в розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування в розпорядженні;
у розмірі від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу, у розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах);
Згідно з пунктом 8 Особливостей документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Для військовослужбовців, які відряджені до військових частин, органів військового управління інших складових сил оборони, безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачається виплата додаткової винагороди, визначеної абзацами другим - четвертим підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, та одноразової винагороди, визначеної підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління інших складових сил оборони з наданням відомостей про періоди участі в бойових діях або заходах, виконання таких завдань та із зазначенням кількості днів виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей.
Як обумовлено пунктом 9 Особливостей, облік військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та підготовка проєктів наказів про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, здійснюються штабами органів Держприкордонслужби.
Облік військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, здійснюється з урахуванням кількості сумарно обчислених днів виконання таких завдань. Результати такого обліку вносяться до відомості обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для встановлення одноразової винагороди військовослужбовцям за формою, наведеною в додатку до цих Особливостей. У разі переміщення (відрядження) військовослужбовця до іншого органу Держприкордонслужби, органу військового управління для подальшого проходження військової служби до такого органу в десятиденний строк надсилається витяг із зазначеної відомості для обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань.
До обрахунку часу при графіку виконання завдань до обліку застосовується календарний день початку виконання таких завдань відповідно до наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Начальники (командири) органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісяця до 5 числа інформують органи (заклади, установи) Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовців про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах, здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (пункт 10 Особливостей).
Відповідно до пункту 11 Особливостей виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби (навчання), а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.
Накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, видаються щомісяця до 8 числа.
У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.
Спірні правовідносини у цій справі склалися довкола обставин невиплати відповідачем на користь позивача додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за червень 2024 року.
Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.
За змістом наведених правових норм військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. Військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов'язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
При цьому винагороди, визначені пунктом 2 Особливостей, не виплачуються військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 2-6 цих Особливостей, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, у зв'язку із чим військова служба їм призупинена в порядку, визначеному частиною другою статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», - з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинення кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (підпункт 2 пункту 15 Особливостей).
Невиплату позивачу додаткової винагороди за червень 2024 року відповідач обумовлював тим, що позивач самовільно залишив лікувальний заклад та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 07 липня 2024 року №771-ОС знятий зі всіх видів забезпечення з 04 липня 2024 року.
Як зазначено апеляційним судом вище, накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 Особливостей, видаються щомісяця до 8 числа. Виплати здійснюються в поточному місяці за попередній місяць.
Таким чином слід дійти висновку, що у відповідача не було правових підстав для винесення щодо позивача наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, оскільки останній був знятий зі всіх видів забезпечення з 04 липня 2024 року.
Додатково апеляційний суд зазначає, що відповідачем долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №62025170020001242 за фактом самовільного залишення місця несення служби в умовах воєнного стану ОСОБА_1 .
Станом на час винесення рішення апеляційним судом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 не повернувся.
Ураховуючи те, що факт самовільного залишення позивачем військової частини з 04 липня 2024 року є підтвердженим, апеляційний суд вважає, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, коли не виплатив позивачу додаткову винагороду за червень 2024 року.
При цьому апеляційний суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 08 вересня 2022 року у справі №9901/276/19, відповідно до якої «протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, то апеляційний суд вважає, що така є похідною, а отже теж задоволенню не підлягає з підстав, зазначених вище.
Таким чином, оскільки позивач вважається таким, що самовільно залишив місце несення служби, до теперішнього часу у військову частину не повернувся, то йому правомірно не виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за червень 2024 року.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №140/9067/24 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
Н. М. Судова-Хомюк