29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 602/165/25 пров. № А/857/28000/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,
на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року (суддя - Холява Л.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Ланівціё дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №602/165/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,
про скасування постанови і закриття провадження у справі,
встановив:
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ НП в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4053995 від 11.02.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн, а провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Відповідач позовних вимог не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 11.06.2025 адміністративний позов задоволено частково. Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510,00 грн серії ЕНА №4053995 від 11 лютого 2025 року - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито. Стягнуто в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 605,60 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду винесене з порушенням матеріального і процесуального права та всупереч об'єктивним обставинам справи, а тому це рішення суду підлягає скасуванню з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час їзди водій повинен завчасно вмикати сигнал повороту. Це стосується і руху по головній дорозі, особливо у ситуаціях, коли дорога змінює напрямок. Якщо головна дорога робить поворот, водій зобов'язаний увімкнути світловий покажчик повороту, щоб інші учасники дорожнього руху зрозуміли подальші дії водія. Це зменшить ризик непорозумінь і зіткнень з транспортом, що рухається на другорядній дорозі. Підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху при повороті ліворуч. Підтвердженням порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення. Вважає апелянт, що позивач дійсно допустив порушення ПДР, тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи, тому позов до задоволення не підлягає.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
Відносно позивача ОСОБА_1 поліцейським Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУНП в Тернопільській області) 11.02.2025 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4053995 від 11.02.2025 за ч.2 ст.122 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень (а.с.8).
За змістом вказаної постанови 11.02.2025 о 15 год. 29 хв. на вул. Центральна, 7, м. Ланівці, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ореl Аstra, н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, чим порушив п. 9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є питання щодо протиправності постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.9.2«б» ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до пункту 9.4. ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДР України).
Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розглядуваній справі, з урахуванням переглянутого наданого відповідачем відео матеріалу - відеозапису із відеореєстратора, що розміщений у службовому автомобілі, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 рухався транспортним засобом по ділянці дороги в с.Бодаки Кременецького району Тернопільської області та продовжував рух по головній дорозі, траєкторія якої мала заокруглення в ліву сторону, при цьому при наближенні до вищезазначеного заокруглення дороги будь-які дорожні знаки пріоритету були відсутні.
ОСОБА_1 неодноразово заявляв про свою незгоду з постановою працівника поліції та пояснював, що напрямку руху не змінював.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що водію потрібно вмикати відповідний покажчик повороту, якщо він фактично змінює напрямок руху (тобто виконує маневр - поворот ліворуч чи праворуч). Але є важливе уточнення, якщо дорога плавно повертає, і водій не змінюєте смугу руху, або не з'їжджає на іншу дорогу, вмикати покажчик повороту не обов'язково. Якщо ж дорога розгалужується або водій з'їжджає з головної на другорядну - тоді покажчик повороту обов'язковий.
Отже, якщо водій виконує маневр для зміни напрямку руху з поворотом ліворуч чи праворуч, покажчик відповідного повороту потрібно вказувати, а якщо просто слідує водій по дорозі без з'їздів і розгалужень, тоді покажчик повороту не обов'язковий.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки Opel Astra, н.з. НОМЕР_2 , та проїжджаючи ділянку дороги в с.Бодаки Кременецького району Тернопільської області та продовжував рух по головній дорозі, не змінював смугу руху і не змінював напрямок руху, а слідував по головній дорозі.
Суд першої інстанції вірно вказав, що такий геометричний параметр дороги як заокругленість, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов'язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.
За наведеного у позивача не виникало обов'язку вмикати лівий покажчик повороту згідно п.9.2 «б» ПДР, що вказує на відсутність події та складу правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення та вини особи у вчиненні такого правопорушення. Наявність події правопорушення та вини особи доводиться шляхом надання доказів.
Апеляційний суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об'єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, фабула якого вказана в оскаржуваній постанові і відповідачем у справі таких доказів не надано.
З врахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закриття провадження у справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2025 року в адміністративній справі №602/165/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови і закриття провадження у справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос
Повний текст постанови суду складено 06.11.2025 року