06 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5227/24 пров. № А/857/26358/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 300/5227/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Могила А.Б.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також відповідач) в якому просив суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на підставі наявніх документів у пенсійній справі;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, якими відмовлено в проведенні розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують зваренню, а саме 2021, 2022, 2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують зваренню, а саме 2021, 2022, 2023, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат починаючи з 04.10.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 04.10.2023. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.06.2024 №10070/03-16 йому відмовлено в переведенні на пенсію за віком, оскільки: а) не звертався за призначенням пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду за №22-1 від 22.11.2005 (зі змінами); б) не надав відповідні оригінали документів, передбачених Порядком №22-1 (зі змінами), відповідно до яких спеціаліст бек-офісу міг би здійснити аналіз та винести рішення про право на пенсійні виплати чи відмову у призначенні/перерахунку пенсійної виплати згідно чинного законодавства. Вказує на формальний підхід до розгляду порушеного ним питання. Звернув увагу, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше. Отже, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 04.10.2023 призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, якими ОСОБА_1 відмовлено в проведенні розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 04.10.2023 про призначення пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020, 2021, 2022 роки, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 04.10.2023 року.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот)грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій апелянт зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що оскільки документів передбачених Розділом ІІ Порядку 22-1, де передбачено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, ОСОБА_1 до заяви від 04.10.2023 і в подальшому не надано, тому пенсійним органом прийнято рішення про відмову в проведенні призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»
Просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 22.08.2011 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.16).
04.10.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком вперше відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески за останні три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (а.с.15).
Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 7792-7496/Д-02/8-0900/23 від 18.08.2023, № 10243-9810/Д-02/8-0900/23 від 30.10.2023 проінформовано позивача про порядок обчислення та розмір пенсії за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач вказав на те, що переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснюється відповідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 22-1 від 25.11.2005 (а.с.16-17).
Позивач вважаючи, що відповідач відмовив у переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, звернувся до суду з адміністративним позовом, за результатами розгляду якого рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 в адміністративній справі № 300/9127/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005. Дане рішення набрало законної сили 15.05.2024.
На виконання вищезазначеного рішення суду відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 04.10.2023 та прийнято Рішення про відмову в проведенні призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки: а) не звертався за призначенням пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 22.11.2005 (зі змінами); б) не надав відповідні оригінали документів, передбачених Порядком №22-1 (зі змінами), відповідно до яких спеціаліст бек-офісу міг би здійснити аналіз і винести рішення про право на пенсійні виплати чи відмову у призначення/перерахунку пенсійної виплати згідно чинного законодавства.
Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 та прийняти рішення про призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020, 2021, 2022 роки, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 04.10.2023 року. При цьому, суд звертає увагу на помилковість тверджень позивача про обов'язок пенсійного органу застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2021, 2022, 2023 роки, так як заява про призначення пенсії подана 04.10.2023 року, а три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком - 2020, 2021, 2022.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Згідно статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Законом № 1058-ІV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Відтак, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом № 1058-ІV.
Згідно частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зсх (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Як вбачається з положень частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У постановах від 10.04.2019 (справа №211/1898/17) та 10.07.2018 (справа №520/6808/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення», то у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, шо оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 04.10.2023 року, то відповідно три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком - 2020, 2021, 2022.
Відмовляючи у задоволенні заяви про призначення пенсії за віком, відповідач у рішенні о/р 926080157523 від 04.06.2024 зазначив, що ОСОБА_1 не звертався за призначенням пенсії за віком у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 22.11.2005 (зі змінами) та не долучив оригінали документів, передбачених Постановою №22-1.
Апеляційний суд вертає увагу пенсійного органу на те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 в адміністративній справі №300/9127/23, яке набрало законної сили 15.05.2024 уже надано оцінку формі і змісту поданої позивачем заяви від 04.10.2023 та з метою уникнення надмірного формалізму, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 (постанови Верховного Суду від 27.11.2019 в справі № 748/696/17, від 30.05.2018 в справі №537/3480/17).
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1)
Пунктом 1.1 розділу І Порядку №22-1 встановлено, що заява, зокрема про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п. 1.7 розділу І Порядку №22-1).
Пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2.28 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру(додаток 7).
Таким чином, саме орган Пенсійного фонду повинен створити умови, за яких особа буде проінформована про порядок призначення пенсії.
Як встановлено судом першої інстанції, для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач подав заяву 04.10.2023 у порядку, встановленому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Проте, в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про те, що органом Пенсійного фонду позивача було повідомлено про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів, чи про відсутність необхідних документів із зазначенням строку подання додаткових документів для призначення пенсії відповідно до п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1.
Вищезазначені обставини безпосередньо впливають на вирішення питання щодо наявності підстав для прийняття територіальним органом Пенсійного фонду рішення про призначення особі пенсії за віком, адже орган Пенсійного фонду повинен був роз'яснити позивачу порядок оформлення пенсії за віком, про перелік документів, необхідних для її призначення, та про умови її призначення. Проте відповідач не виконав такого обов'язку, що призвело до прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Крім того, як уже встановлено судом, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.08.2011. Відповідно до пункту 2.4. розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 розділу ІІ (якими передбачено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком), надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії. Тому, проаналізувавши положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії за вислугу років пенсійним органом було отримано більший обсяг документів від позивача, ніж той, який необхідний для прийняття рішення про призначення пенсії за віком.
За таких обставин суд вважає, що у відповідача були підстави для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 04.10.2023 в сукупності з наявними документами пенсійної справи позивача та, як наслідок, призначення такої пенсії.
Щодо належного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оскільки рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 в адміністративній справі № 300/9127/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005, що в свою чергу не призвело до відновлення порушеного права позивача на призначення пенсії за віком, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.10.2023 у порядку, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005 та прийняти рішення про призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020, 2021, 2022 роки, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 04.10.2023 року.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі № 300/5227/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
Т. В. Онишкевич