06 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4684/24 пров. № А/857/26511/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 300/4684/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя у І інстанції - Григорук О.Б.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі також відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також відповідач 3), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.07.2024 просив суд:
- визнання протиправними, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 092850023461 від 19.03.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 092850023461 від 28.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 13.12.2023 призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, з проведенням зарахування до страхового стажу періодів роботи: з 08.08.1986 по 05.05.1987, з 14.08.1989 по 23.10.1989, з 08.02.1995 по 16.05.1995, з 01.07.2000 по 07.06.2001.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі протиправно прийняли оскаржувані рішення від 19.03.2024, 28.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки безпідставно не зарахували до страхового стажу позивача спірні періоди: з 08.08.1986 по 05.05.1987, з 14.08.1989 по 23.10.1989, з 08.02.1995 по 16.05.1995, з 01.07.2000 по 07.06.2001.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 092850023461 від 19.03.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 092850023461 від 28.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 7601) зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 періоди роботи, навчання: з 08.08.1986 по 05.05.1987, з 14.08.1989 по 23.10.1989, з 08.02.1995 по 16.05.1995, з 01.07.2000 по 07.06.2001.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 періоди роботи на посаді машиніст підіймача в цеху технологічного транспорту, групі транспортних сервісів НГВУ «Долинанафтогаз» ВАТ «Укрнафта», перейменоване у ПАТ «Укрнафта»: з 04.10.2007 по 20.09.2014, з 28.11.2014 по 01.12.2019 згідно довідки від 04.03.2024 № 93; з 01.12.2019 по 18.01.2022 згідно довідки від 31.01.2024 № 01/01/10/05/02/02/36.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 13.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що посилання позивача на аргумент, що він не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки не має правового підґрунтя, оскільки саме для позивача настають правові наслідки щодо підтвердження трудового стажу.
Вказує, що на момент розгляду останньої заяви та прийняття рішення від 28.03.2024 в позивача недостатньо страхового та пільгового стажу для призначення пільгової пенсії, передбаченої п.2. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звертає увагу, що наявність загального стажу роботи при позитивному вирішенні даної справи не дає правових підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відсутній пільговий стаж роботи 12 років 6 місяців, який надає позивачу право на призначення пільгової пенсії.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі №300/4684/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 55 років, неодноразово звертався до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, які розглядались за принципом екстериторіальності єдиної черги звернень різними Головними управліннями. Рішеннями Головних управлінь ПФУ, зокрема: в Кіровоградській області від 09.02.2024, в Житомирській області від 21.02.2024, в Чернігівській області від 01.03.2024 було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, в зв'язку з недостатністю страхового та пільгового стажу для призначення даного виду пенсії.
11.03.2024 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За результатом розгляду заяви позивача від 11.03.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності 19.03.2024 прийнято оскаржуване рішення № 092850023461 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці та недосягненням пенсійного віку. Згідно вказаного рішення відповідач встановив, що вік заявника на дату звернення становить 55 років 02 місяці, страховий стаж - 30 років 9 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 06 років 05 місяців 11 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.08.1986:
- роботи з 08.08.1986 по 23.04.1987 (до дати присвоєння кваліфікації), оскільки наявне виправлення підстав внесення запису про прийняття;
- навчання з 14.08.1989 по 23.10.1989, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність;
- отримання стипендії на період навчання з 08.02.1995 по 16.05.1995, оскільки запис про припинення виплати у зв'язку з закінченням навчання не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою установи. При цьому, одночасно наявний запис про початок отримання допомоги по безробіттю, згідно з наказом від 16.05.1995. Запис про припинення виплати відсутній;
- служби в органах МВС з 01.07.2000 по 07.06.2001, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб. Довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління ПФУ від 04.02.2021 № 3-1, не надано.
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 04.10.2007 по 20.09.2014, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.03.2024 № 01/01/10/05/02/02-93 на посаді машиніста підіймача (АОРС-60). Зазначено, що згідно з витягами наказів про атестацію робочих місць за умовами праці: від 27.09.2024 № 503/з атестовано посаду машиніста підіймача ЦТГ (без уточнень); від 21.09.2009 № 574/з атестовано посаду машиніста підіймача при роботі в кабіні та при роботі на вулиці; від 28.11.2014 № 1132/з атестовано посаду машиніста підіймача, зокрема АОРС-60. Тобто, за наданими документами не підтверджено про атестацію посади машиніста підіймача (АОРС-60) за період з 04.10.2007 по 20.09.2014. Довідка не містить інформацію щодо умов праці (зокрема при роботі в кабіні чи при роботі на вулиці). В акті перевірки документів про стаж роботи, які дають право на пенсію на пільгових умовах від 29.02.2024 № 0900-1103-1/1770 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначено наказ про переведення на посаду в 2007 році, та наказ про звільнення з роботи в 2019 році, та посаду - «машиніст підіймача». Умови роботи, та на яких установках вони виконувались, не зазначено.
Документами підтверджено право на заниження віку на 02 роки (а.с.25-27).
20.03.2024 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За результатом розгляду заяви позивача від 20.03.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності 28.03.2024 прийнято оскаржуване рішення № 092850023461 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у зв'язку з відсутністю пільгового стажу за Списком № 2 (12 років 6 місяців).
Не враховано до стажу за Списком № 2 періоди роботи згідно пільгової довідки від 04.03.2024 № 93: з 04.10.2007 по 20.09.2014 (відсутнє посилання на постанови КМУ, яка була чинна на час роботи заявника, куди включається вищезазначений період; з 28.11.2014 по 01.12.2019 (згідно результатів атестації від 28.11.2024 № 1132/з та додатків не вбачається підтвердження роботи за Списком № 2.
Не враховано до загального стажу періоди:
- роботи з 08.08.1986 по 05.05.1987 (безпідставно виправлено номер та дата зарахування наказу на зарахування);
- отримання допомоги по безробіттю з 08.02.1995 по 16.05.1995 (відсутні посада, підпис та печатка на записі про припинення);
- з 16.05.1995 (відсутня дата початку виплати допомоги по безробіттю, відсутній запис про припинення);
- служби з 01.07.2000 по 07.06.2001 не надано довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески (бланк довідки затверджений постановою правління ПФУ від 04.02.2021 № 3-1) (а.с.28, 29).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 092850023461 від 19.03.2024 та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 092850023461 від 28.03.2024 протиправно відмовили позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 09.07.2003 за № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, як зазначено вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі), зокрема, як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії.
За таких обставин, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, в якій, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 у періоди з 04.10.2007 по 18.01.2022 позивач працював на посаді машиніст підіймача в цеху технологічного транспорту, групі транспортних сервісів НГВУ «Долинанафтогаз» ВАТ «Укрнафта», перейменоване у ПАТ «Укрнафта» (36-38).
Як встановлено, оскаржуваним рішенням від 19.03.2024 до пільгового стажу не зараховано період роботи з 04.10.2007 по 20.09.2014, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.03.2024 № 01/01/10/05/02/02-93 на посаді машиніста підіймача (АОРС-60). Зазначено, що згідно з витягами наказів про атестацію робочих місць за умовами праці: від 27.09.2024 № 503/з атестовано посаду машиніста підіймача ЦТГ (без уточнень); від 21.09.2009 № 574/з атестовано посаду машиніста підіймача при роботі в кабіні та при роботі на вулиці; від 28.11.2014 № 1132/з атестовано посаду машиніста підіймача, зокрема АОРС-60. Тобто, за наданими документами не підтверджено про атестацію посади машиніста підіймача (АОРС-60) за період з 04.10.2007 по 20.09.2014. Довідка не містить інформацію щодо умов праці (зокрема при роботі в кабіні чи при роботі на вулиці). В акті перевірки документів про стаж роботи, які дають право на пенсію на пільгових умовах від 29.02.2024 № 0900-1103-1/1770 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначено наказ про переведення на посаду в 2007 році, та наказ про звільнення з роботи в 2019 році, та посаду - «машиніст підіймача». Умови роботи, та на яких установках вони виконувались, не зазначено (а.с.25-27).
Зокрема оскаржуваним рішенням від 28.03.2024 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 № 1058-IV у зв'язку з відсутністю пільгового стажу за Списком № 2 (12 років 6 місяців), оскільки відповідачем не враховано позивачу до стажу за Списком № 2 періоди роботи згідно пільгової довідки від 04.03.2024 № 93:
з 04.10.2007 по 20.09.2014 (відсутнє посилання на постанови КМУ, яка була чинна на час роботи заявника, куди включається вищезазначений період);
з 28.11.2014 по 01.12.2019 (згідно результатів атестації від 28.11.2024 № 1132/з та додатків не вбачається підтвердження роботи за Списком № 2).
Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.03.2024 № 93 видана на підставі наказу № 501/з від 27.09.2004, висновку № 1671 від 23.12.2004; наказу № 574/з від 21.09.2009, висновку № 4973 від 23.12.2009; наказу № 1132/з від 28.11.2014, висновку № 2080/2 від 23.12.2014; наказу № 179/1 від 29.11.2019; наказу № 442-к від 03.10.2007; наказу № 4385-к від 28.11.2019, особової форми П-2, відомостями про заплату.
Відповідно до довідки від 04.03.2024 № 93 позивач працював повний робочий день в НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» і за період з 04.10.2007 по 20.09.2014, з 28.11.2014 по 01.12.2019 виконувана робота по обслуговуванню підіймача в процесі робіт за професією: машиніст підіймача (АОРС-60 - агрегат освоєння і ремонту свердловин), що передбачено Списком № 2 розділ ХІІ підрозділ 2 затвердженим постановою КМУ № 461 від 24.06.2016; код КП 8333.2; за період з 04.10.2007 по 20.09.2014, з 28.11.2014 по 01.12.2019 - 11р. 11міс. 19дн. (а.с.39).
Крім того згідно довідки від 31.01.2024 № 01/01/10/05/02/02/36 позивач працював повний робочий день в Управлінні транспорту ПАТ «Укрнафта», і за період з 01.12.2019 по 18.01.2022 виконувана робота по обслуговуванню підіймача в процесі робіт за професією: машиніст підіймача, що передбачено Списком № 2 розділ ХІІ підрозділ 2 затвердженим постановою КМУ № 461 від 24.06.2016; код КП 8333.2; за період з 01.12.2019 по 18.01.2022 - 1р. 5міс. 10дн. Підстава видачі: наказ № 179/1 від 29.11.2019, наказ № 4385-к від 28.11.2019, наказ № 105-к/тр від 10.01.2022, особова справа П-2, відомості про зарплату (а.с.40, 41).
В уточнюючих довідках від 04.03.2024 № 93 та від 31.01.2024 № 01/01/10/05/02/02/36 вказані періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія, посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування та номер списку, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, за наданими документами підтверджено про атестацію посади машиніста підіймача у вищевказані періоди з 04.10.2007 по 18.01.2022 роботи позивача на посаді машиніст підіймача в цеху технологічного транспорту, групі транспортних сервісів НГВУ «Долинанафтогаз» ВАТ «Укрнафта», перейменоване у ПАТ «Укрнафта».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що територіальні управління ПФУ безпідставно не зарахували позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на посаді машиніст підіймача в цеху технологічного транспорту, групі транспортних сервісів НГВУ «Долинанафтогаз» ВАТ «Укрнафта», перейменоване у ПАТ «Укрнафта»: з 04.10.2007 по 20.09.2014, з 28.11.2014 по 01.12.2019 - 11р. 11міс. 19дн. згідно довідки від 04.03.2024 № 93; з 01.12.2019 по 18.01.2022 - 1р. 5міс. 10дн. згідно довідки від 31.01.2024 № 01/01/10/05/02/02/36.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи: з 08.08.1986 по 05.05.1987 колегія суддів зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Територіальними управліннями ПФУ не зараховано до страхового стажу позивача період згідно записів №№ 1, 2, 3 трудової книжки НОМЕР_1 - з 08.08.1986 по 05.05.1987 з обґрунтувань, що наявне виправлення підстав внесення запису про прийняття.
Суд встановив, що записи про прийняття та звільнення з роботи у спірний період містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій позивач працював, а також завірені підписом відповідальної особи. Вказані записи скріплені однією печаткою під записом про звільнення.
При цьому, запис № 1 не містить виправлень, а під ним помилково записано підстави внесення запису № 2, що було закреслено та внесено навпроти запису № 2, однак такий недолік трудової книжки позивача не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За таких обставин територіальні управління ПФУ безпідставно не зарахували позивачу до страхового стажу період роботи: з 08.08.1986 по 05.05.1987.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 14.08.1989 по 23.10.1989, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Територіальним управлінням ПФУ не зараховано до страхового стажу позивача згідно з записами №№ 4, 5 трудової книжки НОМЕР_1 період навчання Долинському АТП 12627 з 14.08.1989 по 23.10.1989 (а.с.33), з обґрунтувань, що відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку № 637).
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання у денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах просування. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукового закладу) про зарахування на навчання та відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів клінічних ординаторів.
Підпунктом «в» пункту 2.17 Інструкції від 20.06.1974 №162 передбачено, що у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів наступні записи: про час навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах (включаючи і час роботи у студентських загонах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики), партійних школах, школах профруху та про час перебування в аспірантурі клінічної ординатури, крім випадків , зазначених у п. 2.15 цієї Інструкції.
Отже, запис у трудову книжку в період навчання вносився лише студентам, які навчались за денною формою навчання.
Пунктом 8.1 Інструкції від 20.06.1974 № 162 передбачено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників і службовців».
Згідно пункту 18 вказаної Постанови, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником навчального закладу.
З огляду на вищенаведене, оскільки в трудовій книжці позивача містяться записи №№ 4, 5 про навчання з 14.08.1989 по 23.10.1989, при тому, що запис у трудову книжку в період навчання вносився лише студентам, які навчались за денною формою навчання, у спірних правовідносинах відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період навчання в Долинському АТП 12627 з 14.08.1989 по 23.10.1989.
Щодо зарахування до страхового стажу отримання стипендії на період навчання з 08.02.1995 по 16.05.1995, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно записів №№ 10, 11 трудової книжки НОМЕР_1 : 08.02.1995 позивачу призначено виплату стипендії відповідно до п.1 ст.27 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ № 19 від 17.02.1995); 16.05.1995 припинено виплату стипендії в зв'язку із закінченням навчання в групі по спеціальності муляр-штукатур і призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1а ст.29 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ № 81 від 16.05.1995) (а.с.34, 35).
Відповідно до п.1 ст.27 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII «Розміри стипендій у період професійної підготовки та перепідготовки» громадянам, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход), зареєстрованим у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу, в період професійної підготовки і перепідготовки виплачується стипендія у розмірі 75 процентів, а тим, хто не має дітей або інших утриманців, - 50 процентів їх середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області і не нижче від встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.
Територіальними управліннями ПФУ не зараховано до страхового стажу позивача отримання стипендії на період навчання з 08.02.1995 по 16.05.1995 з обґрунтувань, що запис про припинення виплати у зв'язку з закінченням навчання не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою установи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що дотримано усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів №№ 10, 11 трудової книжки НОМЕР_1 , що містять відомості про призначення виплати стипендії (номер наказу та його дата), скріплені штампом Долинського районного центру зайнятості над записом про призначення виплати стипендії, і записані одним почерком, номер наказу та його дату про припинення виплати стипендії.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на вищенаведене, вищевказані мотиви щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача отримання стипендії на період навчання з 08.02.1995 по 16.05.1995 до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки недоліки заповнення трудової книжки при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів №№ 10, 11 трудової книжки НОМЕР_1 , що містять відомості про призначення виплати стипендії (номер наказу та його дата), скріплені штампом Долинського районного центру зайнятості над записом про призначення виплати стипендії, записані одним почерком, номер наказу та його дату про припинення виплати стипендії, не є достатньою підставою для не зарахування спірного періоду з 08.02.1995 по 16.05.1995 до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту отримання стипендії на період навчання з 08.02.1995 по 16.05.1995, а не правильність заповнення трудової книжки.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 07.06.2001, суд зазначає наступне.
Згідно записів №№ 12, 13, крім іншого, з 01.07.2000 по 07.06.2001 позивач працював водієм на службі в органах МВС.
Територіальними управліннями ПФУ не зараховано до страхового стажу позивача згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 вказаний період служби в органах МВС з 01.07.2000 по 07.06.2001, з обґрунтувань відсутності даних в реєстрі застрахованих осіб, не надано Довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за формою, затверджену постановою правління ПФУ від 04.02.2021 № 3-1.
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
За змістом статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Схожі ситуації виникали у судовій практиці. Зокрема, у постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: «внаслідок невиконання товариством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 1 січня 2004 року по 1 квітня 2005 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.» Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку, оскільки як і у справі, що розглядається, позивач в оскаржуваний період також перебував на посаді директора. Цей правовий висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 340/1454/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, період роботи позивача водієм на службі в органах МВС з 01.07.2000 по 07.06.2001 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як зазначено вище, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд зазначає, що враховуючи: до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 періоди роботи на посаді машиніст підіймача в цеху технологічного транспорту, групі транспортних сервісів НГВУ «Долинанафтогаз» ВАТ «Укрнафта», перейменоване у ПАТ «Укрнафта»: з 04.10.2007 по 20.09.2014, з 28.11.2014 по 01.12.2019 згідно довідки від 04.03.2024 № 93; з 01.12.2019 по 18.01.2022 згідно довідки від 31.01.2024 № 01/01/10/05/02/02/36; до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 періоди роботи, навчання: з 08.08.1986 по 05.05.1987, з 14.08.1989 по 23.10.1989, з 08.02.1995 по 16.05.1995, з 01.07.2000 по 07.06.2001, позивач має необхідний вік, страховий стаж та пільговий стаж роботи за Списком №2 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону № 1058-IV.
За таких обставин Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням № 092850023461 від 19.03.2024 та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням № 092850023461 від 28.03.2024 протиправно відмовили позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо посилань скаржника на відсутність в позивача необхідного пільгового стажу роботи 12 років 6 місяців, який надає право на призначення пільгової пенсії, колегія судді зазначає наступне.
Апеляційній суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування пільгового стажу за періоди роботи на посаді машиніст підіймача в цеху технологічного транспорту, групі транспортних сервісів НГВУ «Долинанафтогаз» ВАТ «Укрнафта», перейменоване у ПАТ «Укрнафта»: з 04.10.2007 по 20.09.2014, з 28.11.2014 по 01.12.2019; з 01.12.2019 по 18.01.2022, що перевищує нижню межу необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 092850023461 від 19.03.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 092850023461 від 28.03.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 періоди роботи, навчання: з 08.08.1986 по 05.05.1987, з 14.08.1989 по 23.10.1989, з 08.02.1995 по 16.05.1995, з 01.07.2000 по 07.06.2001; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 періоди роботи на посаді машиніст підіймача в цеху технологічного транспорту, групі транспортних сервісів НГВУ «Долинанафтогаз» ВАТ «Укрнафта», перейменоване у ПАТ «Укрнафта»: з 04.10.2007 по 20.09.2014, з 28.11.2014 по 01.12.2019 згідно довідки від 04.03.2024 № 93; з 01.12.2019 по 18.01.2022 згідно довідки від 31.01.2024 № 01/01/10/05/02/02/36; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу з 13.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі № 300/4684/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
Т. В. Онишкевич