06 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6280/24 пров. № А/857/29181/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 300/6280/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції - Гомельчук С.В.
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі також відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.07.2024 за №926100137245 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23.07.2024, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 30.04.2013 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, при призначенні пенсії позивачці не враховано трудовий стаж у подвійному розмірі за період роботи у КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради», у зв'язку із чим вона звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 30.07.2024 №926100137245 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки періоди роботи згідно з наданою довідкою вже зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі по 31.12.2003, а тому підстави для заявленого перерахунку відсутні. Представник позивачки вважає рішення відповідача-2 протиправним, адже ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.07.2024 за №926100137245 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Вільхова, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область) від 23.07.2024 щодо перерахунку пенсії, зарахувавши до стажу період роботи з 01.01.2004 по 30.04.2013 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі правової оцінки та висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Вільхова, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область) сплачений судовий збір в розмірі 872,06 (вісімсот сімдесят дві гривні шість копійок).
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Вказує, що періоди роботи, зокрема, у закладах охорони здоров'я, що психіатричну допомогу до 01.01.2004 зараховують до страхового стажу у подвійному розмірі, а після 01.01.2004 у одинарному розмірі.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.
23.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 30.04.2013 в подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності заяву позивачки від 23.07.2024 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.07.2024 №926100137245 позивачці відмовлено у перерахунку страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зокрема, зазначено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи періоди роботи в Обласній психіатричній лікарні №2 вже зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі по 31.12.2003 (в рішенні наявна технічна описка щодо дати - 31.12.2023), додаткових документів, відповідно до яких можливо провести перерахунок не надано (а.с.54).
Позивачка, вважаючи протиправною відмову щодо не зарахування окремих періодів роботи у подвійному розмірі, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що посада молодшої медичної сестри в Обласній психіатричній лікарні №2, на якій позивачка працювала в оскаржуваний період з 01.01.2004 по 30.04.2013, дає їй право на пільгове обчислення, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 30.07.2024 №926100137245 слід визнати протиправним та скасувати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058-IV врегульовано періоди, з яких складається страховий стаж.
Згідно частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII «Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 28.03.1978, вбачається наступна інформація про працю позивачки у спірні періоди:
- запис №1 від 05.08.1977 - про призначення на посаду санітарки аптеки в Обласну психіатричну лікарню №2;
- запис №2 від 06.09.1977 про звільнення з посади санітарки аптеки та про призначення на посаду санітарки лабораторії;
- запис №3 від 01.02.1998 на основі листа МОЗ України №10.03.68/29 від 16.01.1998, відповідно до Державного класифікатора вважати на посаді молодшої медсестри лабораторії;
- запис №4 від 01.01.2002 про переведення на посаду палатної молодшої медсестри;
- запис №5 від 30.04.2013 про звільнення за власним бажанням (а.с.23-24).
Крім того, серед матеріалів справи міститься довідка від 18.07.2024 №13175, яка видана КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської міської ради», якою підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Обласній психіатричній лікарні №2 з 05.08.1997 по 30.04.2013 на посаді молодшої медичної сестри.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.01.2004 по 30.04.2013 у подвійному розмірі, оскільки відсутня правова норма в Законі № 1058-IV та відсутній обов'язок враховувати статтю 60 Закону № 1788-XII для обрахунку стажу з 01.01.2004.
Колегія суддів враховує, що вимогами пункту 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Крім того, редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII періоди роботи позивачів в закладах, визначених у статті 60 Закону № 1788-XII, після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в Обласній психіатричній лікарні №2 (на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 20.09.2019 № 1236-30/2019 реорганізована в КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської міської ради») з 01.01.2004 по 30.04.2013, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 300/6280/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
Т. В. Онишкевич