29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/8958/25 пров. № А/857/28111/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради,
на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року (суддя - Бучко Т.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Рівнеё дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №569/8958/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради,
про скасування постанови і закриття провадження у справі,
встановив:
У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, в якому просив: 1) скасувати постанову RVN №055792 від 24.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), стосовно ОСОБА_1 .
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи такі необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.06.2025 позов задоволено частково. Скасовано постанову серії RVN № 055792 від 25 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), стосовно ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що в рішенні суду першої інстанції не вказано жодної норми права, яка, на думку суду, була порушена інспектором з паркування при винесенні постанови. Судом зроблено висновок не на підстав доказів, а лише доводів позивача, які не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
25 жовтня 2024 року інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Литвинюк В.М. виніс постанову серії RVN № 055792 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. (а.с.22).
За змістом вказаної постанови, 24 жовтня 2024 року на вулиці Симона Петлюри, 14а в м.Рівне особа, яка керувала автомобілем (водій) Ford Escape, реєстраційний номер BK8807EX, порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушила п.15.9«и» Правил дорожнього руху та ч.3 ст.122 КУпАП.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як відповідальну особу, зазначену у ст.14-2 КУпАП.
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження у цій справі за спірними правовідносинами є протиправність постанови інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Колегія суддів враховує, що згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 15.9«и» ПДР передбачено, що зупинку заборонено ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Частиною 3 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за правопорушення - ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Частинами 3-5 ст.279-1 КУпАП встановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Апеляційний суд враховує, що відносно позивача інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Литвинюк В.М. 25 жовтня 2024 року винесено постанову серії RVN № 055792 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, зокрема, 24 жовтня 2024 року на вулиці Симона Петлюри, 14а в м.Рівне особа, яка керувала автомобілем (водій) Ford Escape, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушила п.15.9 «и» ПДР. До позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн..
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що за визначенням пункту 1.10 ПДР, прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.
Наведені визначення дають підстави вважати, що прилегла територія межує з проїзною частиною і розпочинається безпосередньо на цій межі, яка є місцем прилягання до дороги. Виїздом з прилеглої території є уявна лінія, яка прилягає до проїзної частини.
Крім цього, згідно пункту «з» ч.3 ст.265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб зокрема, розташовано ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
При цьому, пунктом 15.9«и» ПДР передбачено, що зупинку заборонено ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Суд апеляційної інстанції враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 25.10.2024 відповідач надав суду матеріали фотофіксації автомобіля марки «Ford Escape, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 34-37). Така фотофіксація була здійснена відповідно до вимог примітки до ст.14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів.
Водночас, колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 122 КАС України є можливим за наявності факту, зокрема, того, що зупинка чи стоянка транспортного засобу здійснена з порушенням правил дорожнього руху.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд зауважує, що з вказаних фотознімків неможливо встановити, що транспортний засіб марки «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_1 розміщений (водій здійснив зупинку) ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території чи безпосередньо в місці виїзду, оскільки відповідачем не зафіксовано належним чином замір відстані між зазначеними об'єктами.
Встановлені у цій справі фактичні обставини свідчать про те, що відповідачем не надано належного та допустимого доказу порушення позивачем вимог пункту 15.9 «и» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП.
Суд також враховує, що позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки 24 жовтня 2024 року перебував на своєму робочому місці в м.Києві. Вказана обставина підтверджується довідками Національного антикорупційного бюро України від 08 квітня 2025 року та від 17 квітня 2025 року. Зупинку транспортного засобу «Ford Escape» на вулиці Симона Петлюри, 14а в м.Рівне 24 жовтня 2024 року здійснила ОСОБА_2 , яка 08 квітня 2025 року (через відділ ДВС у м.Рівному) сплатила штраф, про що свідчить платіжне доручення від 08 квітня 2025 року (а.с.16).
Отже, в адміністративного суду відсутні підстави для формування висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУАП.
Оскільки оскаржувана постанова відповідачем прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому вона являється необґрунтованою та підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Таким чином, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про скасування спірної постанови, яке не спростоване доводами апеляційної скарги.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року в адміністративній справі №569/8958/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови і закриття провадження у справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос
Повний текст постанови суду складено 06.11.2025 року