Справа № 369/8067/23
Провадження № 2/369/6577/25
Іменем України
06.11.2025 м. Київ
Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/8067/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Суприкіна Олена Юріївна за довіреністю в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-капітал») звернулось до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2520338 від 27.10.2020 в розмірі 66 346,91 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2520338 від 27.10.2020 року, підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на погоджену суму, разом з тим відповідач свої зобов'язання порушила та кошти для повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не надавала, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.
23.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 67-МЛ від 23.04.2021, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФК «Кредит-капітал» належні йому права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників, в тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2520338 від 20.10.2020 в сумі 66 346,91 грн., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 14 250,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 50 596,91 грн. та простроченою заборгованості за комісією в сумі 1 500,00 грн.
Відповідачу було надіслано письмову претензію щодо погашення кредитної заборгованості за вих. № 20672894 від 28.05.2021, однак у добровільному порядку остання борг не сплатила. За таких обставин, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.04.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» представником відповідача Калініним Сергієм Костянтиновичем подано відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що факт отримання кредитних коштів не заперечує, однак вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та завищеними, з огляду на наступне.
Так, відповідач вказує, що позивачем нараховано завищені відсотки та штрафи, які мають бути зменшені судом відповідно до ст. 551 ЦК України. Положення договору встановлюють надмірний розмір відповідальності для споживача та є несправедливими. Попри це, ОСОБА_1 висловив готовність до виконання зобов'язання, визнає заборгованість у межах фактично отриманої суми кредиту (тіла кредиту) та просить суд відмовити у задоволенні позову у частині стягнення завищених штрафних санкцій та відсотків, стягнути лише суму фактично отриманого кредиту з урахуванням допустимих відсотків та вирішити питання про розподіл судових витрат пропорційно задоволених вимогам. У разі задоволення позову відповідач просила надати їй розстрочку виконання рішення відповідно до ст. 433 ЦПК України .
У судове засідання 06.10.2025 року сторони не з'явилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом вимог ч. 5ст. 268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за
№ 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 27.10.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит (індивідуальну частину)
№ 4722455, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 15 000,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 26.11.2020, з можливістю пролонгації в порядку, встановленому п. 2.3 договору, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,25 % від суми фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, та стандартною (базовою) процентною ставкою в розмірі 5 % за кожен день користування кредитом, а також комісією за надання кредиту в сумі 1 500,00 грн., та відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, а також інші платежі, передбачені договором (п.п.1.1-1.7, 2.3, 3.3.2 кредитного договору).
Пунктами 6.1-6.2,6.4-6.5 вказаного договору сторони погодили, що даний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Згідно з довідкою ТОВ «МІЛОАН» від 23.05.2023, позичальник ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 2520338 від 27.10.2020 року, ідентифікована товариством, акцепт (договір) підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором J20191, дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 27.10.2020 року о 10:09, номер телефону, на який відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 .
В п. 6.3 кредитного договору відповідач підтвердила, що приймаючи пропозицію товариства про укладення договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними його частинами в цілому (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) та підтверджує, що вона ознайомлена та погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
При укладенні договору в пункті 5.1 позичальник надала гарантії та запевнення, що до укладення цього договору отримала від товариства інформацію, зазначену в Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування», інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання, а також підтвердила, що до укладення договору отримала проект цього договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з його умовами та правилами, умови договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану.
Вичерпні персональні дані, що стосуються особи відповідача, а саме прізвище, ім'я та по батькові, паспорт, ідентифікаційний код, адреса місця реєстрації та проживання, а також засоби зв'язку, зазначені в преамбулі та реквізитах договору, та в п. 6.3 кредитного договору відповідач підтвердила, що вся надана товариству інформація є повною, актуальною та достовірною.
Графік платежів за договором про споживчий кредит № 2520338 від 27.10.2020, що є додатком № 1 до кредитного договору, міститься в матеріалах справи.
27.10.2020 відповідач ОСОБА_1 також ознайомилась з паспортом споживчого кредиту № 2520338, в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором, в тому числі, розмір процентної ставки, яка застосовується при простроченні виконання зобов'язань, тощо, чим також підтвердила факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування виходячи із обраних нею умов, а також підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі, в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на погоджених умовах, що не заперечувалось відповідачем у відзиві та підтверджується платіжним дорученням № 31579614 від 27.10.2020 про перерахування грошових коштів у сумі 15 000,00 грн., платник ТОВ «МІЛОАН», отримувач ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , призначення платежу: «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 2520338».
Однак всупереч умовам укладеного договору, відповідач взяті на себе зобов'язання порушив, не надавав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими платежами, в результаті чого виникла прострочена заборгованість
23.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 67-МЛ, за умовами п. 1.1 якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників; акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 23.04.2021 до Договору відступлення прав вимоги № 67-МЛ від 23.04.2021, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, міститься в матеріалах справи.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги
№ 67-МЛ від 23.04.2021, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2520338 від 27.10.2020 на загальну суму 66 346,91 грн., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 14 250,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 50 596,91 грн. та простроченою заборгованості за комісією в сумі 1 500,00 грн.
ТОВ «ФК «Кредит-капітал» зверталось до відповідача ОСОБА_1 з претензією від 28.05.2021 року за вих. № 20672894, в якій просило виконати свої зобов'язання за договором № 2520338 від 27.10.2020 та погасити прострочену заборгованість у розмірі 66 346,91 грн. на зазначені реквізити.
Однак в добровільному порядку відповідач заборгованість за вищевказаним договором ні перед первісним кредитором, ні перед ТОВ «ФК «Кредит-капітал» не погашає.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст.1049ЦКУкраїни позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За ч. 2 ст.1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом положень ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у зобов'язанні належним чином, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516ЦК України).
Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Отже, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора), проте не змінює умови укладеного кредитного договору.
Отже, факт сингулярного правонаступництва, за яким до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» перейшли права кредитора до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2520338 від 27.10.2020, підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи.
Водночас, тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК України випливає, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічні висновки послідовно висловлені Верховним Судом у постановах від 23.02.2022 у справі № 761/1543/20, від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц, від 12.02.2020 у справі № 522/22802/17, від 07.02.2018 у справі №2-2035/11, які суд враховує до даних спірних правовідносин відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
У відповідностідо ч.ч.5-6ст.81ЦПК України докази подаються сторонами таі ншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Враховуючи викладене, заперечення представника відповідача проти позову, наведені нею у відзиві, не спростовують пред'явлених позивачем вимог з огляду на наступне.
Так, у відповідності до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положеньст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно положень частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 6ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт укладання вказаного договору № 2520338 та отримання кредитних коштів відповідно до його умов відповідач ОСОБА_1 не заперечує, про що зазначив у відзиві, і у суду відсутні сумніви у правдивості його пояснень.
Отже, уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати його умови, які були у ньому зазначені.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма його умовами, в тому числі, й розміром процентів, порядком їх нарахування та сплати, а також порядком та строками повернення кредиту, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
За наведених вище обставин вбачається, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а укладення кредитного договору на запропонованих умовах відповідало внутрішній волі відповідача.
Вказаний вище кредитний договір відповідачем не оспорений, в установленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України його умови підлягають до виконання.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 зазначив, що чинне законодавство не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 11 ЦК України). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
За таких обставин, ініціювання відповідачем пролонгації кредитного договору та часткова оплата нарахованої заборгованості є діями, що також свідчать про визнання відповідачем боргу і, відповідно, факту укладення нею договору на погоджених умовах та отримання кредитних коштів.
Також суд враховує, що відповідач не була позбавлена можливості у відповідності до п. 3.4.5 договору та ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів з дня його укладення без пояснення причин, в тому числі, й в разі отримання нею коштів, проте не скористалася своїм правом та не висловила жодних заперечень.
Наявність простроченої заборгованості та її розмір підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку, які є детальними, містять інформацію про порядок нарахування спірної заборгованості в розрізі окремих складових за кожен день користування кредитом, відповідно до умов укладеного договору, у період дії строку договору з урахуванням пролонгації та такі умови договору є чинними.
Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання нею умов вищезазначеного договору.
Посилання відповідача на неспівмірність штрафних санкцій суд до уваги не приймає, оскільки всупереч таким твердженням позичальника, пред'явлений позов не містить вимог про стягнення з відповідача будь-яких штрафів чи пені.
Аналогічно суд відхиляє посилання відповідача на необхідність застосування ст. 551 ЦК України, оскільки її положення передбачають порядок зменшення неустойки за наявності відповідних обставин, які мають істотне значення, що не є предметом спору в даній справі.
Окрім того, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, які саме умови укладеного договору вона вважає несправедливими, які саме її права як споживача вони порушують та не підлягають застосуванню.
Водночас, суд відхиляє доводи відповідача про необґрунтованість вимог щодо стягнення процентів, оскільки такі проценти є платою за користування кредитними коштами, нараховані відповідно до умов укладеного договору, на які відповідач погодився, у період дії строку договору з урахуванням пролонгації та такі умови договору є чинними.
Таким чином, судом встановлено та не спростовано сторонами, що відповідач після заміни кредитора, жодних дій щодо погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором не вчинив, в результаті чого виникла прострочена заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за кредитним договором № 2520338 від 27.10.2020 року в розмірі 66 346,91 грн., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 14 250,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків в розмірі 50 596,91 грн. та простроченою заборгованості за комісією в сумі 1 500,00 грн., яку в добровільному порядку відповідач не погашає.
Будь-яких спростувань вимог позивача відповідачем суду надано не було.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги відповідача про надання розстрочки виконання рішення відповідно до ст. 433 ЦПК України суд зазначає, що положеннями вказаної статті встановлено порядок поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, відтак, вказана норма не підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Водночас, порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення встановлено ст. 435 ЦПК України, що вирішується за заявою сторони в порядку виконання судового рішення, тому відповідні вимоги відповідача є передчасними та жодним чином не обґрунтованими.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Положенням ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, п.1ч.2 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
У відповідності до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «ФК «Кредит-капітал» при зверненні до суду з позовом сплачено з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 ст. Закону України «Про судовий збір» та зараховано до державного бюджету судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. згідно платіжної інструкції № 70344 від 01.03.2023 року.
Враховуючи викладене, з огляду на повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1, п. 1 ч. 2ст.141 ЦПК України підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ: 35234236, місце знаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ІВAN: НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль») заборгованість за кредитним договором № 2520338 від 27.10.2020 року в розмірі 66 346 (шістдесят шість тисяч триста сорок шість) грн. 91 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено: 06.11.2025 року.
Суддя А.В. Янченко