Справа № 369/14680/24
Провадження № 2/369/3402/25
06.11.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/14680/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
У вересні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козін Андрій Володимирович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 18 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено шлюб. Станом на сьогодні у Києво-Святошинському районному суді Київської області перебуває на розгляді цивільна справа №369/13582/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
За час шлюбу Позивачем та Відповідачем було набуте наступне майно:
-квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, кв.м. (житлова площа 30,5 кв.м.) дата набуття - 15 листопада 2019 року (далі - Квартира).
-транспортний засіб (державний номер НОМЕР_1 ), марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, червоного кольору), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (далі - Транспортний засіб).
За замовленням Позивача ТОВ «Оціночний центр «НАНОСТРІМ» було складено грошову оцінку спільного майна подружжя. Так, ринкова вартість Квартири становить 1 405 679,66 грн. (звіт про оцінку майна №11-240902-001 від 02 вересня 2024 року), ринкова вартість Транспортного засобу становить 151 964,29 грн. (звіт про оцінку майна №18-240902-001 від 02 вересня 2024 року).
На підставі викладеного, зважаючи на те, що вказане майно було набуте подружжям за час шлюбу, представник позивача просить суд:
1. Визнати право власності ОСОБА_1 на частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, кв.м. (житлова площа 30,5 кв.м.) та ОСОБА_2 на частину квартири, яка розташована за адресою: яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, кв.м. (житлова площа 30,5 кв.м.).
2. Визнати право власності ОСОБА_1 на частину транспортного засобу (державний номер НОМЕР_1 ), марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, червоного кольору), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та ОСОБА_2 на частину транспортного засобу (державний номер НОМЕР_1 ), марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, червоного кольору), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
3. Судові витрати розподілити у відповідності до норм Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що з 18 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 188935859 від 15 листопада 2019 року, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, кв.м. (житлова площа 30,5 кв.м.) належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2019 року (серія та номер: 3826), посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грицюк П.В..
Відповідно до абз. 4 п. 5 вказаного Договору купівлі-продажу від 15 листопада 2019 року, цей Договір укладено за згодою чоловіка Покупця, ОСОБА_1 , викладеною у заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грицюк П.В. 15 листопада 2019 року за р. № 3825.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації: 16 травня 2020 року.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовий режим спільної сумісної власності подружжя визначається нормами Сімейного кодексу України.
Так, за правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1-3 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Згідно із ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Частинами 1, 4 ст. 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац 1 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11).
Зі змісту п. п. 23, 24 вказаної постанови вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.п. 22-25 постанови, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Враховуючи зазначені приписи закону, суд дійшов висновку, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, кв.м., житлова площа 30,5 кв.м. (придбана 15 листопада 2019 року) та транспортний засіб, державний номер НОМЕР_1 , марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску (придбаний 16 травня 2020 року) були набуті сторонами за час перебування у шлюбі, а тому є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя. Доказів протилежного, а також будь-яких заперечень з цього приводу від відповідача суду не надано.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що суд прийшов до висновку, що спірне майно є спільним майном подружжя, відповідно частки подружжя у такому майні є рівними.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 9 084,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 11-13, 76, 77, 79, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, кв.м., житловою площею 30,5 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, кв.м., житловою площею 30,5 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Інна ФІНАГЕЄВА