Справа № 367/4397/24
Провадження №2/367/1334/2025
Іменем України
06 листопада 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,
за участі
представника позивача Томіна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна,-
Позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна.
В обґрунтування позову зазначив, що 16.10.2023 р. о 08:10 год. в м. Ірпінь, Київська обл. по вул. Г. Сковороди сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «МАЗ» р.н.зн. НОМЕР_1 (сміттєвоз), який належить на праві власності Комунальному підприємству «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради (далі - Відповідач, КП «УЖКГ «Ірпінь») і під керуванням водія ОСОБА_2 , припаркованого транспортного засобу «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 (далі - Позивач), припаркованого транспортного засобу «DAEWOO» р.н.зн. НОМЕР_3 та припаркованого транспортного засобу «TOYOTA» р.н.зн. НОМЕР_4 . На місці події адміністративний матеріал було складено відносно водія ОСОБА_2 за порушення п. 2.3 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Згідно змісту адміністративного протоколу, ОСОБА_2 перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу «МАЗ» р.н.зн. НОМЕР_1 , внаслідок чого 16.10.2023 р. о 08:10 год. в м. Ірпінь, Київська обл. по вул. Г. Сковороди під час руху втратив керування та скоїв наїзд на припарковані транспортні засоби «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 , «DAEWOO» р.н.зн. НОМЕР_3 та «TOYOTA» р.н.зн. НОМЕР_4 , чим порушив п. 2.3 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 08.02.2024 р. у справі № 367/8312/23 було закрито провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Київського апеляційного суду від 22.03.2024 р. було залишено без змін постанову Ірпінського міського суду Київської області від 08.02.2024 р. у справі № 367/8312/23. Згідно висновку судового експерта № 081/23 від 02.11.2023 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 16.10.2023 р. склала 294 444,86 грн. Між тим, згідно акту виконаних робіт ТОВ «Автоцентр на Борщагівці», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 склала 252 573,77 грн. Також, позивач зазнав збитків у вигляді витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 з місця ДТП до місцезнаходження ремонтної організації в сумі 1 950,00 грн. 30.11.2023 р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Страхова компанія «Оранта»), здійснило виплату страхового відшкодування в ліміті своєї відповідальності в сумі 160 000,00 грн. Сума матеріальних збитків, завдана Позивачу склала 122 521,41 грн. = 252 573,77 грн. (вартість ремонту ТЗ) - 160 000,00 грн. (сума/ліміт страхового відшкодування) + 27 997, 64 грн. (сума втрати товарної вартості ТЗ) + 1 950,00 грн. (вартість послуг з евакуації ТЗ). Також Позивач оцінив розмір, завданої йому водієм Відповідача моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн., які необхідно стягнути на користь Позивача з Відповідача.
На підставі викладеного, просив стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 127 521,41 грн. (252 573,77 грн. (вартість ремонту ТЗ) - 160 000,00 грн. (сума/ліміт страхового відшкодування) + 27 997, 64 грн. (сума втрати товарної вартості ТЗ) + 1 950,00 грн. (вартість послуг з евакуації ТЗ) + 5 000,00 грн. (відшкодування за завдану моральну шкоду)) та судові витрати, які складаються з судового збору, витрат на проведення експертизи та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.
22.07.2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позову, з тих підстав, що для цивільно-правової відповідальності відповідача у даному випадку повинна бути: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв?язку між протиправною дією та шкодою та відсутність вини заподіювача шкоди. Однак, у даному випадку відсутні дві підстави відповідальності, а саме: протиправна дія заподіювача шкоди та наявність причинного зв?язку між протиправною дією та шкодою, що підтверджується постановами Ірпінського міського суду Київської області від 08.02.2024 року провадження (справа № 367/ 8312/23) та постановою Київського апеляційного суду від 22.03.2024 року (апеляційне провадження № 33/824/1711/2024). Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вказаних обставин позивачем суду надано не було. Відтак, відсутні в даному випадку підстави для цивільно-правової відповідальності відповідача, в тому числі і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідальність за моральну шкоду є похідною від відповідальності за спричинену шкоду матеріальну.
23.08.2024 року представник третьої особи ОСОБА_4 направила до суду пояснення на позовну заяву, у яких просила позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.11.2024 року було витребувано у ОСОБА_1 оригінал висновку експерта № 081/23 від 02.11.2023 року та у Ірпінського міського суду Київської області справу про адміністративне правопорушення №367/8312/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
15.11.2024 року керівник апарату Ірпінського міського суду Київської області Бережко О.С. передала для огляду справу про адміністративне правопорушення №367/8312/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП
22.11.2024 року представник позивача Томін О.О. направив до суду оригінал висновку експерта № 081/23 від 02.11.2023 року.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 30.10.2025 року, на підставі ст. 241 ЦПК України, суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 242 ЦПК України.
У судовому засіданні представник позивача Томін О.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. Водночас 10.02.2025 року представник відповідача Мірошніченко Є.О. подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача, в задоволенні позову просив відмовити.
У судове засідання третя особа та його представник не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду. Водночас 15.05.2025 року представник третьої особи Чиляєва І.А. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність третьої особи та його представника.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 244 ЦПК України, повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.10.2023 р. о 08:10 год. в м. Ірпінь, Київська обл. по вул. Г. Сковороди сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу «МАЗ» р.н.зн. НОМЕР_1 , який належить на праві власності Комунальному підприємству «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради і під керуванням водія ОСОБА_2 , припаркованого транспортного засобу «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , припаркованого транспортного засобу «DAEWOO» р.н.зн. НОМЕР_3 та припаркованого транспортного засобу «TOYOTA» р.н.зн. НОМЕР_4 . На місці події адміністративний матеріал було складено відносно водія ОСОБА_2 за порушення п. 2.3 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (протокол серії ААД № 018177 від 16.10.2023 р.).
Згідно змісту адміністративного протоколу, ОСОБА_2 перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу «МАЗ» р.н.зн. НОМЕР_1 , внаслідок чого 16.10.2023 р. о 08:10 год. в м. Ірпінь, Київська обл. по вул. Г. Сковороди під час руху втратив керування та скоїв наїзд на припарковані транспортні засоби «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 , «DAEWOO» р.н.зн. НОМЕР_3 та «TOYOTA» р.н.зн. НОМЕР_4 , чим порушив п. 2.3 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 08.02.2024 р. у справі № 367/8312/23 було закрито провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Київського апеляційного суду від 22.03.2024 р. було залишено без змін постанову Ірпінського міського суду Київської області від 08.02.2024 р. у справі № 367/8312/23.
Згідно пояснень ОСОБА_2 , 16.10.2023 р., ОСОБА_2 перед виїздом на маршрут відповідно до посадової інструкції особисто оглянув та перевірив справність транспортного засобу, після чого, не виявив явних несправностей в автомобілі та приступив до виконання покладеного на нього завдання (трудових обов'язків). Від місця роботи проїхав близько чотирьох кілометрів і під час руху в автомобілі неконтрольовано відпала рульова тяга, після чого транспортний засіб став некерованим, внаслідок чого сталося зіткнення з припаркованими транспортними засобами.
Згідно висновку судового експерта № 081/23 від 02.11.2023 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 16.10.2023 р. склала 294 444,86 грн.
Матеріальний збиток в сумі 294 444,86 грн. складається із 266 447,22 грн. вартості відновлювального ремонту та 27 997,64 грн. втрати товарної вартості майна.
Між тим, згідно акту виконаних робіт ТОВ «Автоцентр на Борщагівці», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 склала 252 573,77 грн.
Також, позивач зазнав збитків у вигляді витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу «KIA» р.н.зн. НОМЕР_2 з місця ДТП до місцезнаходження ремонтної організації в сумі 1 950,00 грн., що підтверджується чеком № 1471568124 від 23.10.2023 р.
На дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на забезпеченому транспортному засобі «МАЗ» р.н.зн. НОМЕР_1 була застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за полісом № АТ/ 2723627, що підтверджується витягом по полісу № 2723627 з Централізованої електронної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України. Франшиза за полісом страхування становить нуль гривень, ліміт відповідальності за шкоду майну складає 160 000,00 грн.
30.11.2023 р. Страхова компанія «Оранта», здійснила виплату страхового відшкодування в ліміті своєї відповідальності в сумі 160 000,00 грн., що підтверджується витягом із карткового (банківського) рахунку Позивача та листом Страхової компанії «Оранта» від 29.11.2023 р. за вих. № 09-02-22/3956 про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування.
Транспортний засіб «МАЗ» р.н.зн. НОМЕР_1 належить є КП «УЖКГ «Ірпінь» на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , наявним в матеріалах справи про адміністративне правопорушення №367/8312/23.
Водій ОСОБА_2 на момент ДТП був працівником КП «УЖКГ «Ірпінь», що підтверджується наказом КП «УЖКГ «Ірпінь» від 30.09.2020 р., який в матеріалах справи про адміністративне правопорушення №367/8312/23, згідно з яким ОСОБА_2 з 01.10.2020 р. прийнято на роботу водієм транспортної дільниці.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування) (ст. 979 ЦК України).
До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).
Статтею 999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004р. (далі - Закон № 1961-ІУ), який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ст. 3 Закону № 1961-ІV, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-ІV).
Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21), від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20) зазначено, що за змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
Згідно з нормами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, що відповідає висновку, зробленому у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16,
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, КП «УЖКГ «Ірпінь» є відповідальною особою перед Позивачем за завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, транспортного засобу «МАЗ» р.н.зн. НОМЕР_1 , належного Відповідачу.
Правова позиція щодо стягнення з завдавача шкоди (в даному випадку з роботодавця) кореспондується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 07.04.2021р. у справі №757/29950/14-ц, постанові від 22.07.2020р. у справі №583/3159/18.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В ході судового розгляду сторона відповідача заперечуючи проти позовних вимог стверджувала про відсутність вини водія у настанні ДТП та не встановлення її постановою у справі про адміністративне правопорушення. Водночас, вона ж не заперечувала проти розміру завданого матеріального збитку внаслідок ДТП, розрахунку суми страхового відшкодування, доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок не надавала.
Оскільки розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди у зв'язку з встановленням законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку, тобто відповідачем, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( надалі Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно абз 1 п. 4 вказаної Постанови , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до п. 7 Постанови - заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Згідно п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода це подія, яка виражається у зіткненні двох транспортних засобів під час здійснення ними руху по дорозі загального користування, що призвело до механічного пошкодження даних транспортних засобів.
Сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідках.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі ч. 2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 у справі № 761/24143/19).
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 5 000, 00 грн.
Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до його збагачення.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, у зв'язку із чим задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, суд виходить з наступного.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3615779251.1 від 29.04.2024 року.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем понесено витрати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля, вартість якої склала 5 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3284995994.1 від 30.10.2023 р.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі в сумі 1 211,20 грн. та витрати на проведення експертизи матеріального збитку у судового експерта в сумі 5 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 22, 23, 509, 511, 599, 636, 999, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263, 264-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків, яка складає 122 521,41 грн. (сто двадцять дві тисячі п'ятсот двадцять одна гривня 41 копійка).
Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля в сумі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» Ірпінської міської ради, код ЄДРПОУ: 39618372, адреса: 08200, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Троїцька, буд. 21.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: Я.В. Шестопалова