"06" листопада 2025 р. Справа № 363/5747/25
06 листопада 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що подана представником позивача - Зубчук О.Р. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 , Пірнівська сільська рада про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння,-
30.09.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області представником позивача - Зубчук О.Р. подано зазначену позовну заяву, в якійостання просила витребувати на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»із незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:6015, площею 0,0551 га, яка знаходиться на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району (за межами населеного пункту).
Вивчивши матеріали зазначеної позовної заяви, судом встановлено, що зазначена позовна заява не в повному обсязі відповідає вимогам закону:
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо. Також, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується. Вже на стадії пред'явлення позову позивач повинен довести певне коло фактів, що мають процесуальне значення, мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст.177 ЦПК України).
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України - позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Перевіривши позовну заяву, судом встановлено її невідповідність вказаним вище вимогам до позовної заяви, оскільки вона не містить ціни позову. Визначення ціни позову це обов'язок, а не право позивача.
Відповідно до п. 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Як убачається із позовної заяви та зі змісту позовних вимог, предметом спору є витребування на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»із незаконного володіння відповідачів земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:118:6015, площею 0,0551 га.
Витребування земельної ділянки є вимогою майнового характеру, у зв'язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено вимоги про його витребування.
З аналізу змісту ст. 176 ЦПК України можна дійти висновку, що ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Статтею 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Між тим, звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельної ділянки до позову не додано, а це позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру.
Частина 4 ст. 177 ЦПК України зазначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частина 5 ст. 177 ЦПК України зобов'язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В п. 10, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Звертаючись до суду із вказаним позовом в прохальній частині такого розміщено одну вимогу майнового характеру, при цьому позивачем/представником позивача не визначено ціну позову та не додано до матеріалів позовної заяви платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо оцінки майна, неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із вимогами про витребування земельної ділянки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року за №10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
Отже, на підставі викладеного, позивачу/представнику позивача необхідно здійснити оцінку вартості майна та вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог.
Крім того, 09.04.2025 року набрав чинності Закон України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025, згідно якого відповідні норми ЦК та ЦПК України викладено в новій редакції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 391 ЦК України, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Згідно із ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Згідно п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-ІХ, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Згідно ч. 14 ст. 265 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача.
Оскільки вказаний закон має зворотну силу, а провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України), коли судом може бути застосована лише та процесуальна норма, яка є чинною на момент проведення тієї чи іншої процесуальної дії та/або прийняття процесуального рішення, а відтак, вирішуючи питання про відповідність позовної заяви вимогам статтям 175, 177 ЦПК України, судом встановлено, що позовна заява вимогам частини четвертої статті 177 ЦПК України, не відповідає.
Обов'язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах Верховного Суду, зокрема від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, від 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21.
Згідно ч. 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «МПП «Фортеця» проти України» зазначено, що необхідність виправити стару «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов?язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.
Згідно із ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Відтак, на підставі викладених норм закону, зважаючи на внесені Законом №4292-ІХ зміни, що набули чинності 09 квітня 2025 року позивачу необхідно, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, усунути вказані недоліки позовної заяви із зазначення ціни позову та надання документу, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Отже, позивачу слід усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом зазначення ціни позову, сплати судового збору з урахуванням такої та внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суддя звертає увагу, що прецедент на практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Залишення вказаної позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, після усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі вищевикладеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що подана представником позивача - Зубчук О.Р. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 , Пірнівська сільська рада про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння - залишити без руху.
Надати позивачу/представнику позивача для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу/представнику позивача, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде йому повернута. Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.П. Дьоміна