06.11.25 363/3953/25
06 листопада 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Негоди К.О. надійшла позовна заява за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому позивач просить скасувати постанову № 490/1 від 05.05.2025 року по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити. В обґрунтування позову, зазначає, що 05.05.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 490/1 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що нібито позивач не надав для ознайомлення військово-обліковий документ уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , тим самим порушив вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зауважила, що міст протоколу № 490/1 ІНФОРМАЦІЯ_4 у Київській області зокрема, містить інформацію про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема її ПІБ, дату народження, адресу, а також зазначено неправдиву інформацію про ненадання військово-облікового документу, оскільки, збір та фіксація даних можливі лише після пред'явлення документів та встановлення особи. При цьому, даний протокол не містить відомостей про місце вчинення позивачем порушення правил військового обліку. Позивачем 16.07.2024 року оновлено військово-облікові дані та він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також зазначила, що на розгляді вказаної постанови позивач був відсутній, так як його не викликали на розгляд постанови і він не був належним чином повідомлений про існування та про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для розгляду без його участі проколу та притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Натомість відповідачем, всупереч приписам ст. 268 КУпАП винесено постанову без його участі 05.05.2025 року. Зазначену постанову позивач вважає необґрунтованою, безпідставною та такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він вимушений звернутися до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасувати вищезазначену постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області суду від 15.07.2025 року у справі поновлено позивачу строк на звернення до суду з вказаним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.07.2025 року від представника відповідача Заріцького С.М. до суду надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , оскільки вважає вимоги позивача необґрунтованими, надуманими та такими, що направлені на уникнення відповідальності за невиконання вимог закону. 03 травня 2025 року ОСОБА_2 не мав при собі військово- облікового документу та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , що передбачено ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що було зафіксовано засобами відеофіксації. Своїми діями ОСОБА_2 порушив ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно 03 травня 2025 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Зауважив, що у протоколі № 298 від 03 травня 2025 року, було повідомлено ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, про, що він поставив відповідні підписи. 05 червня 2025 року, було направлено ОСОБА_2 постанову №490/1 від 03 травня 2025 року. На час розгляду справи 05 травня 2025 року позивачем не було надано жодних доказів, які б підтвердили, що він мав при собі військово-обліковий документ, а також причини через які він не міг пред'явити його представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважає, що прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 постанова про визнання ОСОБА_2 винним у чиненні правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності повністю відповідає вищенаведеним вимогам закону. Тому просив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити. На підтведження зазначених обставин до відзиву долучена копія справи № 490/1 про адміністративне правопорушення.
13 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Негоди К.О. до суду надійшла заява про зміну анкетних даних, у якій зазначено, позивачем у даній справі змінено анкетні дані у зв'язку з отриманням нового паспорта громадянина України. Прізвище позивачем змінено у зв'язку з укладенням шлюбу та змінено прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 (взято прізвище дружини).
Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що з копії протоколу № 298 від 03.05.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що 03.05.2025 о 10 год 15 хв ОСОБА_2 , не пред'явив військово-обліковий документ черговому ІНФОРМАЦІЯ_7 , порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому в зазначеному протоколі зазначено, що особа ОСОБА_2 встановлена на підставі паспорту № НОМЕР_1 виданого органом 3230 19.12.2019 року, копія якого долучена до справи № 490/1 про адміністративне правопорушення. Також зазначений протокол містить підписи особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення йому змісту ст. 63 КУ, прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 05.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 із зазначенням, а також отримання копії протоколу.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 490/1 від 05.05.2025 року на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 25 500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Так у зазначеній постанові зазначено, що 05 травня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_2 згідно протоколу № 298 від 03.05.2025 року не надав для ознайомлення військово-обліковий документ уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , що передбачено частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та своїми діями порушив абзац 1 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
За змістом абз. 1 ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року №559 затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до п. 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа», а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).
Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); або у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно із п. 7 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
Відповідно до абз. 2 п. 8-2 та п. 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних. Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
За змістом ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при непред'явленні його на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану та пред'явити його за вимогою уповноваженої особи, а його відсутність у паперовій або електронній формі, чи його непредявлення на вимогу уповноваженої особи є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З доданого до відзиву DVD-R диску з відеозаписом вбачається що ОСОБА_1 не пред'явив на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 військово-обліковий документ ні в паперовому, ні в електронному форматі.
Окрім того, як вбачається з протоколу № 298 від 03 травня 2025 року, позивача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, натомість останній на розгляд справи не прибув, поважні причини неявки ні органу, що здійснював розгляд відповідної справи - ІНФОРМАЦІЯ_6 , ні суду не повідомив, та доказів на їх підтвердження не надав.
Натомість ст. 268 КУпАП не передбачена обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП.
Оскаржуючи постанову по справі про адміністративне правопорушення позивач не навів доказів, які б могли вплинути на рішення по справі про адміністративне правопорушення та спростувати винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Доводи позивача щодо підстав скасування оскаржуваної постанови, спростовуються дослідженими судом доказами та на рішення суду не впливають.
Позивачем не було надано жодних доказів, які б підтвердили, що він мав при собі військово-обліковий документ, а також причини через які він не міг пред'явити його представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, позивачем до позову не долучено жодних доказів щодо вчасного оновлення ним військо-облікових даних та наявності в нього на час вчинення адміністративного правопорушення військово-облікового документу в електронному форматі.
При цьому сама по собі незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов'язаний зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, у порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений ст. 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 року у справі за №760/2846/17 та від 14.02.2018 року у справі за №536/583/17.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, надані відповідачем письмові докази спростовують доводи позивача.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Ураховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна