"06" листопада 2025 р. Справа № 363/6476/25
06 листопада 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., при секретарі Пчолкіну М.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником,
встановив:
представник заявника звернувся до суду із заявою про заміну стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» його правонаступником ТОВ «Дебт Форс» у зв'язку з переходом до зазначеного товариства прав кредитора, відповідно до договору про відступленням (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/23 від 15 лютого 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Лігал» та договору про відступленням (купівлю-продаж) прав вимоги № 12-05/23 від 12 травня 2023 року, укладеного між ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс».
Представник заявника при поданні заяви просив розглядати справу без його участі.
Інші учасники процесу, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Шаркова О.О. перебуває виконавче провадження №63856147, відкрите на підставі виконавчого напису №2287 вчиненого 13 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №586808 від 13 листопада 2019 року в розмірі 17 098 грн. 83 коп.
15 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Лігал» укладено договір №15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Лігал», а ТОВ «Кампсіс Лігал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №586808 від 13 листопада 2019 року щодо боржника ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №3 до Договору №15-02/23 про відступлення прав вимоги від 15 лютого 2023 року.
12 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Лігал» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №586808 від 13 листопада 2019 року щодо боржника ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №3 до Договору №12-05/23 про відступлення прав вимоги від 12 травня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична особа або юридична особа, на користь чи і інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії, або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У постанові від 12.10.2022 року у справі № 183/4196/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «не судового» органу, та дійшла такого висновку: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.
Заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні є можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону № 1404-VIIІ.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що до відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України, може бути замінено боржника або стягувача лише у виконавчому листі, яким у системному розумінні з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIIІ є виконавчий документ, виданий судом у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, ухвалених у цивільних справах, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону № 1404-VIIІ, який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб'єктом та процедурою видання, отже, положення частини п'ятої статті 442 ЦПК України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.
Відповідно до статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-XII) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Тобто саме нотаріус при вчиненні виконавчого напису перевіряє належність стягувача й у разі зміни сторони правовідношення саме новий учасник і буде стягувачем у новому виконавчому написі за зверненням нової сторони (нового учасника) правовідносин.
Отже, виконавчий напис нотаріуса є формою захисту цивільних прав та інтересів, що відбувається в певному спеціальному порядку, який є відмінним від інших форм (зокрема й судовій) надання захисту таким правам та інтересам.
Відтак в даному випадку відбулась заміна стягувача у цій справі й правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал» є ТОВ «Дебт Форс», а відтак стягувача у вказаному виконавчому листі слід замінити правонаступником ТОВ «Дебт Форс».
Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про заміну стягувача відповідає змісту ст.ст. 512 і 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що подана заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. 260, 442 ЦПК України,
ухвалив:
заяву задовольнити.
Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (ЄДРПОУ - 43577608) у виконавчому провадженні №63856147 на підставі виконавчого напису №2287 від 13 листопада 2020 року про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання її повного тексту шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя