Справа № 158/3340/25
Провадження № 1-кс/0158/986/25
05 листопада 2025 року м. Ківерці
Слідчий суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці скаргу представника володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна,-
04.11.2025 року до слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області звернувся представник володільця тимчасово вилученого майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 із скаргою на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна.
Скаргу мотивує тим, що в рамках кримінального провадження № 12025030590000678 від 21.10.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, 20.10.2025 року на автомобільній дорозі, що в місті Ківерці, Луцького району, Волинської області, проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та вилучено вантажний транспортний засіб марки «RENAULT PREMIUM», д.н.з НОМЕР_1 з причепом марки «WIELTON NW38A», д.н.з. НОМЕР_2 , на якому знаходилася деревина.
Стверджує, що в ході проведення огляду місця події слідчому було пред'явлено усі товаро супровідні документи щодо походження деревини, однак такий без будь - яких пояснень та аргументації прийняв рішення щодо вилучення вказаного вище транспортного засобу з причепом та деревиною, а також вилучив товарно - транспортну накладну, договір та реєстраційні документи на тягач та причіп.
Зазначає, що ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.10.2025 року, за результатами розгляду клопотання слідчого СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області - ОСОБА_5 , за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури - ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, у задоволенні такого клопотання було відмовлено, що відповідно тягне за собою негайне повернення тимчасово вилученого майна.
Вказує, що 29.10.2025 року, за допомогою поштового зв'язку, на адресу начальника Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_7 та процесуального прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 надіслано заяву про негайне повернення вилученого майна, яке отримано останніми 30.10.2025 року.
Посилаючись на те, що вилучене майно власнику не повернуто, просить зобов'язати старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області - ОСОБА_9 та/або інших уповноважених осіб на здійснення досудового розслідування у справі СВ відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, вчинити дію щодо негайного повернення громадянинові ОСОБА_3 , як власнику (володільцю) у законне користування, володіння та розпорядження майно, а саме вантажний транспортний засіб марки «RENAULT PREMIUM», д.н.з НОМЕР_1 з причепом марки «WIELTON NW38A», д.н.з. НОМЕР_2 на якому знаходилася деревина, товарно - транспортну накладну та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.
В судове засідання власник майна ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 не з'явились. Останнім подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Скаргу підтримують та просять її задовольнити.
Слідчий СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в рамках кримінального провадження № 12025030590000678 від 21.10.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, 20.10.2025 року на ділянці автошляху сполученням Ківерці-Борохів, в ході огляду місця події, виявлено та вилучено транспортний засіб марки «Renault», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 , із приєднаним напівпричепом «ВЕЛТОН», р.н.з. НОМЕР_2 , на якому завантажено лісодеревину породи сосна у кількості приблизно 18,5 куб. м.
Також, в ході огляду вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Renault» р.н.з. НОМЕР_1 з серійним номером НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію напівпричепа «ВЕЛТОН» р.н.з. НОМЕР_2 з серійним номером СТХ590946 та ТТН №2010 від 20.10.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.10.2025 року, у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна, у межах кримінального провадження №12025030590000678 від 21.10.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - відмовлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, як бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 цього кодексу, - заявником, потерпілим, його представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Стаття 168 КПК передбачає можливість тимчасового вилучення майна у трьох випадках: 1) у затриманої особи; 2) при проведенні огляду; 3) при проведенні обшуку. Майно є тимчасово вилученим до його повернення або вирішення питання про його арешт.
Водночас, за змістом ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Тимчасово вилучене майно негайно повертається особі, у якої воно було вилучено, у випадку, коли ухвалою слідчого судді чи суду відмовлено у задоволенні клопотання про арешт цього майна (ч. 3 ст. 173 КПК України).
У судовому засіданні також встановлено, що зазначене майно на час розгляду скарги власнику не повернуте, що прямо вказує про безпідставність утримання такого майна, яке в силу положень ст. 169 КПК України, підлягає негайному поверненню.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція, також узгоджується із ч. 5 ст 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що жодних доказів, які б спростовували доводи скарги та підтверджували обставини, які є підставою для продовження утримання такого тимчасово вилученого майна, його значення у кримінальному провадженні не надано, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в скарзі, є обґрунтованими.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для задоволення скарги.
Окрім іншого, слідчий суддя наголошує, що такі дії посадових осіб грубо порушують конституційні права пересічних громадян, в частині права власності, що є неприпустимим у демократичному суспільстві.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307, 372, КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області - ОСОБА_9 та/або інших уповноважених осіб на здійснення досудового розслідування у справі СВ відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, негайно повернути ОСОБА_3 як власнику (володільцю) у законне користування, володіння та розпорядження майно, а саме: вантажний транспортний засіб марки «RENAULT PREMIUM», д.н.з НОМЕР_1 з причепом марки «WIELTON NW38A», д.н.з. НОМЕР_2 , на якому знаходилася деревина, товарно - транспортну накладну та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1