Справа №2-1/11
Провадження №4-с/155/2/25
05.11.2025 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Сметани В.М.,
при секретарі судового засідання - Воронюк Н.М.
скаржника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції щодо скасування накладеного арешту на майно, стягувач ПАТ "УкрСиббанк", боржник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,
ОСОБА_1 01 жовтня 2025 року звернулася до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції щодо скасування накладеного арешту на майно, стягувач ПАТ "УкрСиббанк", боржник ОСОБА_2 .
Скаргу обґрунтовує,що під час вчинення нотаріальної дії, а саме договору дарування будинку, вона дізналась про наявність арешту на все майно. 12 вересня 2025 р. отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якої вбачається, що на все її нерухоме майно Першим відділом ДВС Луцького МУЮ накладено обтяження, а саме: дата державної реєстрації: 01 грудня 2011 року, вид обтяження: арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 11916030, арешт накладений на підставі постанови про накладення арешту, серія та номер: 30151124, виданий 01 грудня 2011 року, видавник: Перший відділ ДВС Луцького МУЮ.
Зазначає, що у відповіді на її звернення про зняття арешту з майна № 140325 від 25 вересня 2025 року, відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку ЗМРУ Міністерства юстиції повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 30151124 по виконанню виконавчого листа Горохівського районного суду Волинської області №2-1/2011, виданого 16 вересня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості на ПАТ «УкрСиббанк» 883 985,65 грн. та 571,96 грн судових витрат, в межах якого 29 грудня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали вищевказаних виконавчих проваджень знищені, оскільки відповідно до п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби строк зберігання виконавчих проваджень, передбачених до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» вказано вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна, тому у відділу відсутні підстави для зняття арешту.
Вказує, що станом на дату звернення із даною скаргою відсутні будь - які претензії як з боку стягувачів щодо погашення боргу, так і з боку держави, що є самостійною підставою для зняття арешту із всього нерухомого майна боржника.
Оскільки вказаний арешт позбавляє право володіти, користуватись та розпоряджатись майном, тому просить зобов'язати посадових осіб відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт із всього нерухомого майна, що був накладений на підставі постанови № 30151124 від 01 грудня 2011 року.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2025 року скаргу прийнято до провадження та призначено судове засідання.
Від головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Арсенюк О.В. 13 жовтня 2025 року надійшла заява в якій останній повідомив, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_2 зареєстроване обтяження № 40402971 від 04.02.2021, обтяжувач приватний виконавець Шульженко І.С.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року до участі в справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», розгляд скарги відкладено на 05 листопада 2025 року.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» в судове засідання не з'явився, однак 04 листопада 2025 року до суду надійшло заперечення на скаргу. Свої заперечення представник мотивує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» є правонаступником та стягувачем по виконанню рішення по справі 2-1/11. Жодних доказів виконання судового рішення скаржник не надала. Оскільки відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із направленням до іншого відділу ДВС, так і чинній станом на день розгляду справи, не містить можливості зняття арешту в разі закінчення провадження на цій підставі, тому просить у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
В судове засідання представник відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, скаргу підтримує та вважає, що дії державної виконавчої служби порушують права скаржниці.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 свою скаргу підтримала з підстав наведених у ній та просила її задовольнити в повному обсязі. Крім того, суду пояснила, що їй не відомо місце направлення на виконання виконавчого листа.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, заслухавши скаржника, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 29 квітня 2011 року у справі №2-1/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було винесено рішення про солідарне стягнення заборгованості в сумі 883 985, 65 гривень боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11287684000 від 24.01.2008 року.
Також, 06 червня 2011 року Апеляційним судом Волинської області вищевказане рішення скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 883 985 гривень 65 копійок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, а також стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 883 985 гривень 65 копійок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
На примусове виконання вказаного судового рішення стягувачу ПАТ «УкрСиббанк» 16 вересня 2011 року видано виконавчі листи.
Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00054257580, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30151124 від 01 грудня 2011 року, державним виконавцем Шевчук О.Ю. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1/2011, виданого Горохівським районним судом Волинської області 16 вересня 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості на користь ПАТ «Укрсиббанк» 883 985,65 грн та 571,96 грн судових витрат.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №443286143 від 12.09.2025 року, на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 11916030, підстава обтяження: постанова про накладення арешту 30151124 від 01.12.2011 року, видана державним виконавцем Першого відділом ДВС Луцького МУЮ Шевчук О.Ю.
Із роздруківки з Автоматизованої системи виконавчих проваджень ВП 30151124, вбачається, що 01 грудня 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, 28 березня 2013 року - постанову про закінчення виконавчого провадження.
Із відповіді Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25 вересня 2025 року № 140325 вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 30151124 по виконанню виконавчого листа Горохівського районного суду Волинської області №2-1/2011, виданого 16 вересня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості на ПАТ «УкрСиббанк» 883 985,65 грн. та 571,96 грн судових витрат, в межах якого 29 грудня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали вищевказаних виконавчих проваджень знищені, оскільки відповідно до п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби строк зберігання виконавчих проваджень, передбачених до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» вказано вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна, тому у відділу відсутні підстави для зняття арешту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 18 Закону У країни «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції, оскільки 29 грудня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), проте накладений арешт скасований не був.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», (який діяв на час виникнення правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Згідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частинами 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, якою встановлювались наслідки завершення виконавчого провадження, передбачалось, що разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, вказаною нормою закону чітко визначались випадки коли при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець не здійснює зняття арешту, що був накладений на майно боржника, у тому числі при закінченні виконавчого провадження у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Про те, що державний виконавець у даному випадку не мав прав та повноважень знімати арешт при закінченні виконавчого провадження свідчать і положення п. 3.16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України №512/5 від 02.04.2012 року (в редакції чинній станом на 28.03.2013року), згідно якої, у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності.
Таким чином, дії державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника при вирішення питання про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із передачею виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, були правомірними і повністю відповідали вимогам діючого на той час законодавства, а тому вимоги скаржника про визнання бездіяльності суб'єкта оскарження неправомірною задоволенню не підлягають.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.
Так, згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно обставини справи, на теперішній час жодна з перелічених підстав для зняття арешту державним виконавцем відсутня, а тому безпідставним буде задоволення скарги шляхом зобов'язання державного виконавця зняти арешт.
Поряд із цим, частиною 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (закінчене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до змісту ст. 451 ЦПК України скарга підлягає задоволенню лише при встановленні, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця прийняті або вчинені не у відповідності до вимог закону, поза межами повноважень суб'єкта оскарження, і права чи свободи заявника були порушені.
Враховуючи, що арешт на майно боржника у виконавчому провадженні накладений державним виконавцем в інтересах стягувача на виконання рішення суду, відомості про виконання рішення суду заявником не надано, правонаступник прав вимоги в рішенні суду ТзОВ «Дебт Форс» заперечує щодо задоволення скарги та судом встановлено, що виконавче провадження було завершено на підставі п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час винесення постанови), що не передбачає скасування арешту майна, відсутні підстави для задоволення даної скарги.
Таким чином, суд не вбачає протиправності дій саме Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції з приводу не зняття арешту з нерухомого майна, оскільки виконавче провадження закінчено у зв'язку із направленням виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, якого саме учасники справи суду не повідомили та жодних доказів не надали.
Крім того, за результатами розгляду справи № 2/1522/11652/11, провадження № 14-137цс24, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 року зазначила, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі N 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону N 1404-VIII). Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону N 1404-VIII).
На підставі викладеного вище, враховуючи, що доводи скаржника не зайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.5, 10, 11, 12, 13, 258-261, 268, 352-354, 447-453 ЦПК України, суд,-
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції щодо скасування накладеного арешту на майно, стягувач ПАТ "УкрСиббанк", боржник ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлено 06 листопада 2025 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М.Сметана