Справа № 127/22141/24
Провадження № 22-ц/801/2083/2025
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Сало Т. Б.
06 листопада 2025 рокуСправа № 127/22141/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Оніщука В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року, ухвалене суддею Бойко В.М., повне рішення складено 14 липня 2025 року, в цивільній справі за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води,
встановив:
У липні 2024 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь підприємства заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 квітня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно у розмірі 28 943,04 грн, з яких: 28 390,88 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 324,14 грн - суми втрат від інфляції; 258,02 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що КП ВМР «ВМТЕ» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року за №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року за №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1023).
Житлове помешкання по АДРЕСА_1 , де зареєстровані та проживають відповідачі, забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «ВМТЕ». Зазначений житловий будинок технічно під'єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 грудня 2020 року №2634 та від 21 липня 2022 року №1447, якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «ВМТЕ».
КП ВМР «ВМТЕ» своєчасно, належної якості надає послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі, порушуючи вимоги п. 5 ч. 2 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», належним чином не виконували свої зобов'язання за спожиті послуги з постання теплової енергії та гарячої води, у зв'язку з чим в період з 01 квітня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно заборгували за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води 28 943,04 грн.
Відповідачам щомісячно надсилаються платіжні вимоги щодо сплати боргу за отримані житлово-комунальні послуги, зокрема, за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а тому вони усвідомлюють, що є боржниками перед КП ВМР «ВМТЕ».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.04.2023 року по 29.02.2024 року у сумі 28 943 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок три) гривні 04 копійки, що складається з: 28 390,88 грн. - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 324,14 грн.- сума втрат від інфляції, 228,02 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, змінити рішення у частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виключивши зі списку відповідачів ОСОБА_2 ..
У скарзі зазначає, що про існування індивідуального договору про надання комунальної послуги відповідачі дізналися із судового наказу, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області від 29 квітня 2024 року у справі №127/12311/24, адже ніяких повідомлень про укладання договору між виконавцем комунальної послуги та споживачем не було, обговорень між співвласниками багатоквартирного будинку стосовно укладання або приєднання до договору не відбувалось, тобто відповідачі не були належним чином проінформовані. Відповідачі звертались до КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» із заявою про заключення договору про реструктуризацію боргу, на що їм було відмовлено. Також їм було відмовлено у встановленні лічильника гарячого водопостачання через наявність боргу, що є неправомірним. Відповідачі не мають змогу сплачувати нарахування без пільг та субсидій, а проводити стягнення з державної соціальної допомоги, пенсії або стипендії заборонено чинним законодавством. Судом безпідставно не було задоволено клопотання про виключення зі списку відповідачів ОСОБА_2 , оскільки він не є власником (співвласником) нерухомого майна, з ним або від його імені не укладалось відповідного договору про надання житлово-комунальної послуги. Крім того, на момент створення типового договору, а саме 01 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 був неповнолітньою особою, а тому за договором не несе ніяких зобов'язань. При зверненні відповідачів до КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» їм було надано роз'яснення про нарахування щомісячних платежів за спожиті послуги з постачання гарячої води та теплової енергії, а саме те, що за відсутності лічильника нарахування відбувається в розмірі 3 кубічних метрів на людину щомісячно, що в розрахунку становить 1 143,36 грн на 4 осіб. Натомість, щомісячні платежі в Єдиному Рахунку за надані житлово-комунальні послуги, а саме за постачання гарячої води, різняться. КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» дану розбіжність не пояснює, що суперечить сталому нарахуванню.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов, визначених Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 вересня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ.
Відповідно до витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м.Вінниця, особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_1 , що проживає та постійно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Кількість проживаючих - 4 особи,: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (власник); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мати); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син) (а.с.5).
Факт проживання відповідачів в АДРЕСА_1 , підтверджується також Інформаційними довідками з реєстру Вінницької міської територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи (а.с.18,20,22).
Вказана вище квартира забезпечується послугами централізованого теплопостачання, що надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Відповідно до оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з квітня 2023 року по лютий 2024 року, заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 складає: 28 943,04 грн, з яких: 28 390,88 грн - основний сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 324,14 грн - сума втрат від інфляції; 228,02 грн - 3% річних (а.с.6).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, власник майна повинен нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
З 01 листопада 2021 року почали діяти, зокрема Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, які є публічними договорами приєднання, укладеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» (в редакції постанови від 08 вересня 2021 року №1023) та постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (в редакції постанови від 08 вересня 2021 року №1022).
Між сторонами існують правовідносини, які врегульовані вищевказаними Типовими договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).
Оскільки квартира АДРЕСА_2 забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та за які нараховано відповідну плату, а відповідачі не надали належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованість за надані послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про відсутність підстав для стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , оскільки він не є власником (співвласником) нерухомого майна, з ним або від його імені не укладалось відповідного договору про надання житлово-комунальної послуги.
Встановлено, що 07 липня 2025 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано клопотання про виключення відповідача ОСОБА_2 з цих підстав.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд першої інстанції виходив з того, що визначення відповідачів, предмету спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Апеляційний суд звертає увагу, що за змістом п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є не тільки фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна чи з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, а також і інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
Відповідачами не заперечується той факт, що ОСОБА_2 проживає у кв. АДРЕСА_2 , а також за цією адресою зареєстроване його місце проживання.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Тобто, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, зобов'язані нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг.
На момент звернення до суду із даним позовом ОСОБА_2 (з 20 грудня 2008 року) був зареєстрований у житлі споживача, а тому на законних підставах несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що на момент прийняття типового договору ОСОБА_2 був неповнолітньою особою, а тому не може нести будь-яких зобов'язань за цим договором.
Разом з тим, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 , а КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» просить стягнути заборгованість за період з 01 квітня 2023 року по 29 лютого 2024 року, тобто після досягнення ним повноліття.
Не беруться також до уваги доводи апеляційної скарги з приводу матеріального стану відповідачів та неправомірної відмови КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» в укладені договору щодо реструктуризації боргу, оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а не оскарження дій (бездіяльності) КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
Матеріальний стан відповідачів не може бути підставою для звільнення їх від здійснення оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано оборотну відомість та розрахунок суми заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з квітня 2023 року по лютий 2024 року, який відповідачами не заперечувався та відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України спростований не був.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з цим, розподіляючи у відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що чинним законодавством не передбачено стягнення судових витрат у солідарному порядку.
За змістом пункту 35 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Відтак, рішення суду в цій частині підлягає зміні, оскільки судовий збір в розмірі 3 028 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь відповідача в рівних частках.
ОСОБА_2 в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору (а.с.39).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні лише в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2025 року змінити в частині солідарного стягнення судових витрат.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (ЄДРПОУ - 33126849) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, тобто по 1 514 (одна тисячя п'ятсот чотирнадцять) гривень з кожного.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
В.В. Оніщук