Справа № 133/2647/25
Провадження № 33/801/1118/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.
Доповідач: Копаничук С. Г.
06 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, старшого солдата, стрільця-сапера 1-го відділення 1-го взводу спеціального призначення 2-ї роти батальйону спеціального призначення, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №390876, 14 липня 2025 року о 00 год. 35 хв. за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, село Махнівка по вулиці автошлях М-21, 242 км., водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме поведінка, яка не відповідає обстановці, розширені зіниці очей, що не регулюють на світло та жвавість рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився при безперервній відеофіксації на портативні реєстратори, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення ,передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,6 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм права, просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував обставину, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому відповідно до ст. 15 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» щодо нього встановлено спеціальний порядок проходження огляду на стан сп'яніння. На думку апелянта, працівники поліції не мали повноважень пропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу без участі представників правоохоронного органу спеціального призначення.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували перебування його у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а висновок суду про наявність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам ст. 252 КУпАП. Також апелянт зазначає про порушення його права на захист, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов висновків про відмову задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі, і щодо сутності адміністративного правопорушення, що за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Пунктом 9 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення) та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД №709252, вбачається, що 17.11.2024 року о 12 год. 10 хв. по вул. Хмельницьке шосе, 114/1 в м. Вінниці водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2 відмовився при безперервній відеофіксації на портативні реєстратори, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі за змістом Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння зафіксовано поліцейськими відповідно до положень ст. 266 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року.
Диск з відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейських є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційним судом досліджено відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських, з яких вбачається, що під час спілкування працівників поліції з водієм в останнього були виявлені типові зовнішні ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано йому пройти освідування на стан наркотичного сп'яніння.
В подальшому, для спростування відмови від проходження огляду ОСОБА_3 ні цього дня, ні наступного не пройшов такий огляд з власної ініціативи шляхом звернення до лікаря-нарколога.
Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, незалежно від того чи був тверезим водій на час відмови чи ні, відтак, апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. Дії працівників поліції відповідають вимогам ст. 266 КУпАП.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не врахував вимоги законодавства про те, що у відношенні військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст.266-1 КУпАП з огляду на таке.
Згідно ч.ч.2,3,9 ст.266-1 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
ОСОБА_1 під час відеофіксації повідомив, що є військовослужбовцем, що також відображено у протоколі про адміністративне правопорушення. Водночас у момент, коли працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, він не повідомив та не надав жодних доказів, які б підтверджували, що на той час виконував обов'язки військової служби.
При цьому сам по собі факт наявності у ОСОБА_1 військового квитка не є підтвердженням виконання ним військових завдань у момент вчинення правопорушення.
Ба більше, з відеозапису слідує, що ОСОБА_1 зазначав, що він отримав поранення та проходить лікування, що свідчить про те, що на момент вчинення правопорушення він не перебував на службі. Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був учасником дорожнього руху, а тому за змістом ст. 15 КУпАП за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, він як військовослужбовець несе адміністративну відповідальність на загальних підставах
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно було проведено розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив право ОСОБА_1 на захист, так як розглянув справу у його відсутність, не заслуговують на увагу і не спростовують його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що в судові засідання призначені на 27.08.2025, 15.09.2025, 08.10.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчать його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення судового засідання для залучення захисника до справи.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що судом було порушено його право захист, оскільки справа була розглянута без його участі, що позбавило його права надати пояснення.
Однак із матеріалів справи вбачається, що про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, що підтверджується довідками про доставку судових повідомлень.
Крім того, 05.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 27.08.2025, у зв'язку з необхідністю залучення захисника. Суд задовольнив це клопотання та відклав розгляд справи, надавши достатній час для пошуку захисника та підготовки до судового розгляду.
Втім, у подальшому ні сам ОСОБА_1 , ні його захисник у судові засідання, призначені на 15.09.2025 та 08.10.2025, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Суд першої інстанції, з врахуванням наведеного і дотримуючись строку розгляду адміністративної справи, визначеного ст. 38 КУпАП і вимог ст. 268 КупАП, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄПСЛ, яким визначено пріоритет публічного права над приватним, вважав таку поведінку правопорушника зловживанням процесуальними правами з наміром уникнення від відповідальності і провів розгляд справи за відсутності правопорушника.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.04.1989 року. виходив з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенства права, зокрема проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам процесу.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З врахуванням викладеного і законодавчо встановлених строків розгляду справи про адмінправопорушення, апеляційний суд вважає, що суд не допустив порушень і правомірно розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 . Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 , надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, проходження на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичного огляду для визначення стану сп'яніння.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Твердження апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Варто зазначити, що суд з повагою ставиться до факту проходження ОСОБА_1 військової служби, однак це не надає йому імунітету від відповідальності за настільки суспільно небезпечне адміністративне правопорушення, яке передбачене ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. Г. Копаничук