__________________________________________________________________ Постанова
Іменем України
22 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 638/4307/23
провадження № 22-ц/818/3446/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,
третя особа: ТОВ «Компанія «ФОРСАЖ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Пархоменко Юлії Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 03 квітня 2025 року у складі судді Штих Т.В.,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ФО-П ОСОБА_2 збитки, завдані йому у зв'язку із наданням неякісної послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортного засобу у сумі 217 223,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.08.2022 позивач звернувся до СТО «БОШ СЕРВІС АВТОДРОМ» (суб'єкт господарювання ФО-П ОСОБА_2 ), де йому була надана послуга із заміни оливи АКПП в автомобілі Nissan Rogue. Після одержаної послуги ОСОБА_1 виявив несправності автомобіля, провів відповідні діагностики та замовив проведення автотехнічного дослідження в КНДІСЕ. Проведеним дослідженням було встановлено факт невідповідного технічного обслуговування по неповній заміни оливи, а саме застосування оливи, що не рекомендована заводом-виробником, при проведенні обслуговування на СТО «БОШ СЕРВІС АВТОДРОМ».
13.09.2022 Позивачем було направлено Відповідачу претензію про повернення грошових коштів, якою він вимагав відшкодувати вартість виконання неякісної послуги та супутні витрати у сумі 10 690,50 грн (десять тисяч шістсот дев'яносто гривень 50 копійок), проте вказані кошти відшкодовані не були.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова 03 квітня 2025 року позовні вимоги - залишено без задоволення.
Судові витрати віднесені за рахунок держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 180,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що шкоду було завдано саме в результаті неналежного технічного обслуговування автомобілю ФО-П ОСОБА_2 . Доказів того, що залита відповідачем олива за своїм фізико - хімічним складом не відповідає рекомендаціям заводу - виробника автомобілів матеріали справи не містять. Суд надав оцінку висновку експерта та його поясненням з приводу висновку та вважав, що в діях ФО-П ОСОБА_2 відсутня вина у завданні шкоди ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення ґрунтується на припущеннях. Тягар доказування судом покладено виключно на позивача, що суперечить вимогам закону та, незважаючи на заперечення позивача стягнув з нього витрати на правничу допомогу, що є не спів мірними з предметом спору та обсягом наданих адвокатом послуг, що є явно завищеними та є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін у справі та представника третьої особи, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є власником автомобілю Nissan Rogue, державний номерний знак НОМЕР_1 ( надалі Автомобіль ( т. 1 а.с.7)
18 серпня 2022 позивач ОСОБА_1 звернувся на СТО «БОШ АВТОСЕРВІС АВТОДРОМ» (суб'єкт господарювання - суб'єкт господарювання ФО-П ОСОБА_2 ), де йому була надана послуга із заміни оливи АКПП в Автомобілі. Загальний перелік матеріалів, робіт та їх вартість зазначені в Заказ-наряді №000071825 від 18.08.2022.
Крім цього заказ - наряд містить дані про виявлену несправність автомобілю у вигляді : « помилка «Система ключа несправна», з якою потрібно визначитись власнику авто після проведення діагностики у офіційного дилера. В залежності від результатів такої діагностики СТО прийме рішення про повернення коштів за заміну оливи та вартість діагностики у офіційного дилера ( т.1 а.с. 9).
25.08.2022 позивачем було замовлено обстеження на СТО (суб'єкт господарювання - ФО-П ОСОБА_4 ), за результатом скарги клієнта, визначеної як «перевірка рівня мастила в акпп» було проведено відповідну діагностику за результатом якої виявлено сторонній шум в АКПП, сильні поштовхи при переключенні селектора в положення R/D. Крім того, було виявлено, що замінена олива в АКПП не відповідає технічним нормам Nissan ( т. 1 а.с. 12).
Згідно даних акту здачі приймання робіт № ФД-115 від 06 вересня 2022 року та платіжного доручення 6653839821 від 06.09.2022 було здійснено передплату за транспортування вантажу Автомобіля NISSAN ROGE НОМЕР_1 ( т. 1 а.с. 13, 14).
09.09.2022 позивач звернувся до ТОВ «НІКО АВТОАЛЬЯНС» для проведення комп'ютерної діагностики свого автомобіля.
Згідно наряду-замовлення № АН145511 від 09.09.2022 автомобілю позивача було проведено комп'ютерну діагностику та надано наступні рекомендації: «Багато кодов ДТС в минулому, згідно з мануалом Р2813 необхідна заміна АКПП (CVT)» ( т.2 а.с. 15).
ОСОБА_1 подано претензію ФОП ОСОБА_2 від 13.09.2022 про повернення грошових коштів в якій зазначено, що 18 серпня 2022 року він звернувся до СТО «БОПІ СЕРВІС АВТОДРОМ» (суб'єкт господарювання - ФОП ОСОБА_2 ), де мені була надана послуга із заміни оливи АКПП в належному мені автомобілі NISSAN ROGUE. Надання послуг підтверджується замовленням-нарядом № 000071825 від 18.08.2022 р. та фіскальним чеком № SzqToeReWhk від 18.08.2022 р. Загальна вартість послуги відповідно до чеку складає 8916,00 грн. Після отримання вказаної послуги він виявив несправності в роботі його автомобіля, через що був змушений звернутись до станції технічного обслуговування автомобілів NISSAN, де було проведено діагностику систем автомобіля. Згідно із Актом виконаних робіт № ФОП-001933 від 25 серпня 2022 року, виявлено, що замінена олива в АКПП не відповідає технічним нормам NISSAN. Вартість проведеної діагностики відповідно до акта виконаних робіт та чека склала 1774, 50 грн. Таким чином, усього через надання мені послуги із заміни оливи АКПП неналежної якості я зазнав збитків на загальну суму 10690 (десять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 50 коп. За таких обставин збитки, завдані йому внаслідок надання послуги неналежної якості, підлягають відшкодуванню виконавцем послуг - ФОП ОСОБА_2 . На підставі викладеного, просив у семиденний строк з дня отримання цієї претензії повернути йому грошові кошти, сплачені за надання неякісної послуги, у сумі 8916 (вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн., а також відшкодувати збитки, спричинені наданням неякісної послуги, у сумі 1774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 50 коп., а всього - 10690 (десять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 50 коп ( т. 1 а.с. 17 - 18).
Відповідно до п.1 висновку експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження від №24814/22-52 від 21.10.2022 року ( надалі Висновок експерта) до поломки коробки передач CVT автомобіля Nissan Rogue д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , рік випуску 2018, з технічної точки зору, призвело невідповідне її технічне обслуговування по неповній заміні оливи, а саме застосування оливи, що не рекомендована заводом виробником, при проведенні обслуговування на ФО-П Бровко «Бош Сервіс Автодром» 18.08.2022 ( т. 2 а.с. 23 - 28).
Згідно даних актів виконаних робіт ТОВ ( Трансматик) від 25.03.2023 та 08.04.2023 сторони не мають претензій одна до одної, свої зобов'язання сторони виконали за домовленістю в повному обсязі( т.1 а.с. 29, 31).
Згідно інформації ТОВ «ФТЗ Україна», яке є офіційним постачальником паливно-мастильних матеріалів, зокрема і оливи Castrol Transmax CVT, згідно результатів пошуку / підбору мастил для автомобілю Nissan Rogue, 2018 року випуску із використанням внутрішнього інструменту Castrol Olyslager та інструменту пошуку оливи, розташованого виробником мастил / олив / сервісних рідин під ТМ Castrol у мережі інтернет, трансмісійна олива Castrol Transmax CVT є придатною для використання у зазначеному автомобілі ( т. 1 а.с. 78).
Даними роздруківок паспортів безпечності матеріалів з офіційного сайту Castrol розташованого в мережі інтернет, даними листів ДП « Укрметртестстандарт», паспорту безпеки Castrol, договору поставки від 01.11.2021 підтверджується легальне ввезення Castrol Transmax CVT на територію України та його безпечність ( т. 1 а.с. 79 - 106).
В судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_5 , який пояснив, що технічні характеристики, якість, маркування та жодний інший аналіз оливи, що була залита в АКПП автомобіля позивача, він не проводив та не досліджував, оскільки таке питання йому не ставилося замовником дослідження, а Київський НДІСЕ Міністерства юстиції України взагалі не проводить відповідні лабораторні дослідження.
При проведенні експертного дослідження використовував загальні джерела та одну методику, якою і керувався, не вважав за необхідне зазначати у списку використаної літератури всі джерела, оскільки їх дуже багато, порівняльний метод при дослідженні не використовував. Застосував лише візуальний огляд, дослідження та розбирання/збирання АКПП.
На запитання щодо джерел походження у експерта технічних вимог заводу-виробника Nissan щодо оливи, яку потрібно заливати в АКПП, а також чому ним було зроблено висновок, що олива, яка була залита на СТО «БОШ АВТОСЕРВІС АВТОДРОМ», не відповідає цим вимогам, експерт повідомив, що він спілкувався із різними СТО та дилерами Nissan, зокрема СТО «Трансматик», яке не є офіційним СТО Nissan, та йому всі повідомили, що потрібно заливати виключно олію Nissan, а не будь-яку іншу.
Також експертом було повідомлено, що після розбору ним АКПП автомобіля позивача було встановлено підвищений знос майже всіх деталей АКПП, що виключає можливість заводського дефекту, та є ознакою поганого змащування деталей. Проте експерт не зміг однозначно констатувати, чи такий підвищений знос стався до чи після обслуговування автомобіля позивача та СТО відповідача.
На запитання представника третьої особи щодо того, чи міг означати сигнал датчику несправності на панелі приладів автомобіля позивача про несправність саме АКПП вже на момент звернення до СТО відповідача, експертом була надана відповідь, що спрацювання цього датчику може мати під собою велику кількість різних проблем і однозначно сказати так чи ні неможливо.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Верховний Суд у Постанові від 09 квітня 2024 у справі №584/947/20 (провадження №61-10387св22) зазначив, що згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому, вказані витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням порушеного права особи, а саме, без здійснення таких витрат є неможливим відновлення порушеного права особою.
Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювана шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювана шкоди.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювана шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і чайну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка І заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, перевіривши доводи позивач та подані ними докази, дійшов загалом мотивованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів, що відповідач має нести відповідальність за завдану йому шкоду.
Оскільки наданий позивачем висновок СТО від 25.08.2022 про невідповідність заміненої оливи в АКПП технічним нормам Nissan, не містить даних про фізико-хімічний аналіз оливи, що була залита до АКПП автомобіля під час технічного обслуговування відповідачем, наряд-замовлення АвтоАльянс від 09.09.2022 не містить даних про причини, що зумовлюють необхідність заміни АКПП на автомобілі позивача, при проведенні експертного дослідження експертом не було проведено фізико-хімічного аналізу оливи в АКПП автомобіля позивача, та не зазначено у висновку, з яких саме джерел експерт взяв інформацію про оливу, яку рекомендує завод-виробник автомобілів Nissan, даними інфомаації ТОВ « ФТЗ Україна) підтверджується, що залита до автомобілю олива під час його обслуговування відповідачем є придатною у зазначеному автомобілі та є безпечною, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено факт надання йому з боку відповідача послуг з ремонту автомобілю не належної якості.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує , чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку
з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Зазначені висноки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 25180,00 грн позивач надав наступні документи: Договір про надання правової (правничої) допомоги №140623, рахунки на оплату: №000944 від 26.06.2023 на суму 12 000,00 грн, який був сплачений 27.06.2023; №001053 від 26.12.2023 на суму 4 670,00 грн, який був сплачений 26.12.2023; №001117 від 10.08.2024 на суму 2 840,00 грн, який був сплачений 15.08.2024; №001148 від 19.12.2024 на суму 3 670,00 грн, який був сплачений 20.12.2024, та №001167 від 03.02.2025 на суму 2 000,00 грн, який був сплачений 04.02.2025.
Згідно з рахунків адвокатським бюро надані наступні послуги: Роботи, пов'язані з правовою допомогою: вивчення первинних документів, наданих клієнтом; заява про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до електронної справи; ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами; вивчення одержаних від клієнта на запит документів, необхідних для формування правової позиції у справі; складення та подача до суду та позивачу: заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; заяви про виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку; заяви про виклик свідків; заяви про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; відзиву на позовну заяву, 14.09.2023 поїздка в судове засідання (приймав участь адвокат Бабаскін К.С.) - відкладено за заявою представника позивача у зв'язку із його відпусткою, 23.10.2023 поїздка до Дзержинського районного суду м. Харкова з метою участі в судовому засіданні (відкладено через зайнятість судді), судове засідання 13.11.2023 відбулося (розглянуто клопотання про перехід до загального позовного провадження; приймав участь - Грецьких), 22.12.2023 участь в судовому засіданні, 26.12.2023 Складання документів: клопотання до Дзержинського районного суду м. Харкова про залишення Заяви про виклик свідків від 26.06.2023 року без розгляду, участь в судовому засіданні 03.09.2024, 23.09.2024 Складання документів: звернення до голови КНДІСЕ щодо забезпечення участі в судовому засіданні судового експерта, участь в судовому засіданні 29.10.2024 (експерт не з'явився, всі інші учасники були присутні по ВКЗ), участь в судовому засіданні 13.01.2025- приймав участь адвокат Бабаскін К.С.) - допитали експерта, відклали для підготовки судових дебатів.
Аналізуючи надані позивачем докази судова колегія погоджується з висновоком суду про реальність адвокатських витрат, а саме їхню дійсність та потрібність, а також розумність їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з ч. 13 ст.141, підпунктами «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 03 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді - О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук