Справа № 620/16777/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дар'я ВИНОГРАДОВА
06 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Хімтекстильмаш" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Хімтекстильмаш" до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Акціонерне товариство «Хімтекстильмаш» звернулось до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 102 від 06.12.2024 р.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення, яке прийнято не у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваним рішенням імперативно встановлено період нарахування пені та штрафних санкцій - з 20.02.2009 по 29.02.2020 і розмір такого нарахування спростовується розрахунком АТ «Хімтекстильмаш» відповідно до якого пенсійним фондом надлишково нараховано по особовому рахунку пені.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Хімтекстильмаш» зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 30.12.1994, про що в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис від 11.11.2005. З 24.01.1995 перебуває на обліку в органах податкової служби.
11.12.2024 AT «Хімтекстильмаш» отримало рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.12.2024 № 102 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким на Акціонерне товариство «Хімтекстильмаш» за період, з 20.02.2009 по 29.02.2020, нараховано суму штрафу у розмірі 11036,82 грн та пеню у розмірі 519463,36 грн. Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що штрафні санкції та пеня нараховані на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зміст оскаржуваного рішення відповідає формі згідно з додатком 14 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену постановою правління Пенсійного Фонду України за №21-1 від 19.12.2003, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 6 від 28.02.2024 винесене відповідачем у відповідності до вимог статті 19 Конституції України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
У силу вимог пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з частинами другою та третьою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частин шостої та дванадцятої статті 20 Закону №1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом є календарний місяць.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
При цьому, у відповідності до вимогам частини другої статті 106 Закону №1058-ІV (в редакції закону яка діяла до 01.01.2011) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІV (в редакції, яка діяла до 01.01.2011) передбачалося, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Однак, у подальшому, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2011 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) наведена вище норма матеріального права із Закону №1058-ІV була виключена.
Водночас, згідно абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VІ стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VІ встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Закону.
Аналіз наведених норм свідчить про те що, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності зобов'язані сплачувати страхові внески за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У свою чергу, Постановою Управління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).
Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У відповідності до пункту 9.1 Інструкції № 21-1 до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.
Згідно з положеннями підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції № 21-1 фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, за органами Пенсійного фонду України, після набрання чинності Закону № 2464-VІ, збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.
Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 19.09.2020 у справі № 805/1452/16-а.
Відповідно до частини дванадцятої статті 106 Закону №1058-ІV нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
Вказані норми також кореспондуються із нормами Інструкції № 21-1, а саме абзацом першим підпункту 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 вказаної Інструкції та абзацом першим пункту 10.1 розділу 10 Інструкції № 21-1.
Як свідчать матеріали справи, у AT «Хімтекстильмаш» існувала заборгованість зі сплати страхових внесків перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області .
У той же час, страхові внески сплачувались позивачем лише частково і з порушенням строків сплати, тому на кінець базових періодів останнє мало заборгованість, яка виникла з лютого 2009 року, про що свідчать картки особових рахунків платника.
Як наслідок, ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення від 28.02.2024 №6, яким Акціонерному товариству «Хімтекстильмаш» за період з 20.02.2009 по 29.02.2020, нараховано штрафну санкцію
Вказаний розрахунок заборгованості здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на підставі даних картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (1%-5%) (Розділ І) та картки особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників (32%, 4%, 42%) (Розділ І) в автоматизованому режимі.
При цьому, зміст оскаржуваного рішення відповідає формі згідно з додатком 14 Інструкції 21-1.
Доказів сплати позивачем у повному обсязі заборгованості матеріали справи не містять.
За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 6 від 28.02.2024.
Посилання скаржника на проведення пенсійним фондом невірного розрахунку пені по особовому рахунку 4%, 32% та 42%, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки оскаржуваним рішенням нараховані штрафна санкція та пеня за несвоєчасну сплату заборгованості, яка виникла за період, з 20.02.2009 по 29.02.2020.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Хімтекстильмаш"- залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма