Іменем України
04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 639/8415/24
провадження № 22-ц/818/2945/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Никифорова Марина Аркадіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гринишина Євгенія Васильовича на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2025 року, постановлене суддею Єрмоленко В.Б.
У грудні 2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати виконавчий напис нотаріуса від 31.08.2021 №1142 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 невиплачених в строк до 25.08.2021 грошових коштів на підставі договору позики від 18.08.2021 в сумі 1 600 512 грн., з урахуванням витрат за вчинення виконавчого напису 1000 грн. , таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що вона повернула позикодавцю 800 260,00 грн., що підтверджується відповідною розпискою. Разом з тим, 20.11.2024 від позикодавця отримана повторна письмова вимога про оплату 1600512,00 грн., тобто без урахуванням повернутої суми. Позивач вказує, що відповідач умисно приховала цей факт від нотаріуса, а нотаріусом не перевірено, чи дійсно вказана в договорі позики сума є безспірною та неповернутою. Крім того виконавчий напис вчинено 31.08.2021, тобто через тиждень після дати повернення коштів за договором та на наступний день з дня вручення письмової вимоги, що є порушенням 30-денного строку, визначеного пп.2.3 пункту 2 глави 16 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тобто без додержання строку для повідомлення щодо вчинення виконавчого напису та можливості надати відповідні заперечення щодо вчинення виконавчого напису саме на суму 1600512,00 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приватний нотаріус дотрималась встановленої процедури вчинення виконавчого напису та враховуючи підтверджений боржником розмір заборгованості 30.08.2021 і безспірність вимоги, вправі була наступного дня 31.08.2021 його вчинити , тобто до спливу тридцятиденного строку.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 18 серпня 2021 року ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_4 (позичальник), уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1061.
Відповідно до пунктів 1, 2 цього договору, позикодавець ОСОБА_2 передала у власність, а позичальник ОСОБА_4 прийняла у власність 1 600 512 грн 00 коп., що складає 60 0000 доларів США за курсом Національного банку України (1 долар США = 26,6752 грн.) строком до 25 серпня 2021 р. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві грошові кошти в сумі 1 600 512 грн.. що складає 60 0000 доларів США за тим же курсом доларів США , в строк до 25 серпня 2021 року.
У разі прострочення позичальником свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів в повному обсязі, позикодавець має право подати цей договір до стягнення у строки, передбачені чинним законодавством України.Звернення стягнення здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса ( п. 6 договору).
Згідно з ч.2 п.4 договору позики, у випадку неповернення чи несвоєчасного повернення суми позики позичальником більше ніж на два календарні дні, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 3% від загальної суми позики за кожен день прострочення, починаючи з третього дня.
26.08.2021 року, у зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за договором позики та неповернення грошових коштів позикодавцю у встановлений договором позики строк, ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу.
Відповідач просила нотаріуса передати ОСОБА_4 заяву про повернення боргу 1 600 512,00 грн. протягом 10 календарних днів із моменту одержання вимоги .У разі несплати боргу у встановлений у цій заяві строк договір позики буде пред'явлено до стягнення в примусовому порядку шляхом учинення виконавчого напису нотаріуса відповідно до п. 6 договору позики ( а.с .18-19).
ОСОБА_5 підтвердила, надходження письмової вимоги про повернення грошових коштів 30.08.2021, проте наголошує на тому, що в той же день вона повернула ОСОБА_2 800 260,00 грн., про що відповідачем складена розписка ( а.с. 15).
Разом з тим, позивач ОСОБА_4 подала приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Никифоровій М.А. заяву, про повернення боргу, в якій підтвердила факт наявності та розмір заборгованості. Підтвердила, що їй відомо про намір ОСОБА_2 звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, заперечень проти цього вона не має та звертатися до судових органів з цього питання не буде. Вказала, що обізнана про те, що сума заборгованості у розмірі 1600512,00 грн. та плата у розмірі 1000 грн. за вчинення виконавчого напису буде стягнута державною виконавчою службою ( приватним виконавцем) в безспірному порядку.
Цією заявою, яка нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі №1134 приватним нотаріусом Никифоровою М.А. позивач підтвердила, що можливості повернути позичені кошти вона не має і станом на 30.08.2021 сума боргу нею не сплачена ( а.с. 17).
31 серпня 2021 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Никифоровою М.А. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1142, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_4 невиплачені в строк на підставі договору позики, посвідченого Никифоровою М.А.-приватним нотаріусом ХМНО 18.08.2021, за реєстровим № 1061, грошові кошти у сумі 1 600 512,00 грн., строк повернення яких настав 25.08.2021, з врахуванням витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 1000 грн., разом 1601 512,00 грн. ( а.с. 16).
Вказаний виконавчий напис відповідачем було пред'явлено 20.10.2021 до примусового виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Постановою державного виконавця від 20.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67204242, звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника, на майно боржника, в подальшому стягувачу передано майно в рахунок погашення боргу, відбулась зміна реєстраційних даних. Постановою ст. державного виконавця Прядун К.І. від 24.11.2023 виконавче провадження закрито на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» ( фактичне повне виконання рішення) ( а.с. 49-58).
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до наступного висновку.
За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1Закону України «Про нотаріат» (далі за текстом закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У статті 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 31.08.2021) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 61-154 св18.
Отже, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Вказаний висновок узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №750/3781/20.
Наявні у справі докази свідчать про те, що між сторонами було укладено договір позики, строк виконання якого сплив. Позивач не оспорює факту отримання письмової вимоги від відповідача.
Після отримання зазначеної вимоги боржник особисто звернулась до приватного нотаріуса Никифорової М.А., якою в подальшому було вчинено виконавчий напис, із заявою, в якій визнала факт наявності та розмір заборгованості. Зазначила, що сума боргу нею не сплачена. Не заперечувала проти вчинення виконавчого напису (а.с.17).
Матеріалами справи підтверджується та не спростовується сторонами, що приватний нотаріус Никифорова М.А. дотрималась установленої процедури та маючи особисто подану нотаріусу заяву боржника про визнання суми боргу в повному обсязі, правомірно 31.08.2021 вчинила виконавчий напис.
При цьому звертаючись із даним позовом, ОСОБА_6 зазначила, що 30.08.2021 після отримання письмової вимоги повернула 800 260,00 грн. Разом з тим, прибувши до нотаріуса 30.08.2021 склала заяву, якою підтвердила заборгованість саме у розмірі 1600512,000 грн., що відповідає повній сумі боргу, та посилалась на неможливість повернути позичені кошти. Позивач не повідомила нотаріуса, про повернення частини боргу.
На неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції позивач не з'явилась. Тому перевірити мотиви, з яких вона виходила, не повідомивши приватного нотаріуса про повернення частини боргу, не виявилось можливим.
Порушень при вчиненні виконавчого напису не встановлено, оскільки боржник особистою заявою підтвердив розмір заборгованості та безспірність вимоги.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гринишина Євгенія Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 05.11.2025 року.