Справа № 580/7971/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО
04 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кобаль М.І.,
при секретарі судового засідання: Зіньковській Ю.В.,
від позивача (апелянта): не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звертулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року було задоволено частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати з 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ) /2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06 червня 1996 року;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 з 08 лютого 2024 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ) /2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 по 07.02.2024 - залишено без розгляду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
23 червня 2025 року позивачкою було отримано виконавчий лист у справі №580/7971/24.
В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з заявою впорядку статті 383 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року по справі №580/7971/24.
До заяви додано роздруківку перерахунку пенсії станом на 18.03.2025.
Підставою для звернення до суду з відповідною заявою стала не відповідність нарахованих пенсійних виплат на виконання постанови суду її очікуванням.
В обґрунтування заяви позивач зазначила, що відповідач постанову Шостого адміністративного апеляційного суду від 10.03.2025 у справі № 580/7971/24 не виконав. Так, заявник вважає, що оскільки мінімальна пенсія за віком в Україні у 2024-2025 рр. встановлена в розмірі 2 361 грн, то розмір її основної пенсії має становити 23 610,00 грн (2361 х 10). Натомість розмір пенсії з надбавками складає 21 271,64 грн, адже відповідач безпідставно застосував при її розрахунку прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2 093,00 грн. Тому, звернулася до суду із заявою в порядку судового контролю.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду від 10.03.2025 в адміністративній справі № 580/7971/24 відмовлено.
При цьому, підставою для відмови в задоволенні вказаної заяви стало фактичне виконання відповідачем рішення суду в справі № 580/7971/24.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 (далі - апелянт) звернулась з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій зазначає, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року підлягає скасуванню, оскільки є такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року та 24 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 04 листопада 2025 року о 12:00.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній посилаючись на помилковість та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили та причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового розгляду у контексті ст.6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3, 383 КАС України.
Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1. ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Так, з набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст. 383-1 КАС України).
З наведених норм законодавства вбачається, що після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд має право брати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
Як вбачається з матеріалів електронної справи, пенсійним органом до заперечень на заяву про встановлення судового контролю, було додано протокол індивідуального перерахунку за пенсійним вкладом ОСОБА_1 за період з 01.02.2024 по 31.07.2025, зі змісту якого вбачається, що пенсійним органом на виконання вішення від 10.03.2025 по справі №580/7971/24 зроблено перерахунок пенсії позивача.
Так, з наявного розрахунку вбачається, що сума призначена: Розмір пенсії з 01.03.2025 становить 23951,64 грн, в тому числі. Як зазначав відповідач у відповідних запереченнях, зазначена пенсія складається з основного розміру пенсії (2361,00 грн (прожитковий мінімум станом на 2024 рок) х 10) та 341,64 грн - (додаткової пенсія, потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2 093,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн.
Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, зокрема, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, проводиться з 1 березня 2024 року.
Відтак, обґрунтування, яке стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою про становлення судового контролю спростовані наданими до суду доказами.
При цьому, колегія суддів погоджується, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року по справі №580/7971/24 предметом розгляду не було нарахування на користь позивача фіксованих сум.
Для висновку про неправомірність дій відповідача в цій частині суд повинен вдатися до оцінки нових доказів та правових підстав такого розрахунку розміру пенсії позивача під час проведення нарахування пенсії позивача на виконання рішення суду, а також зважити доводи і аргументи обох сторін на підтримку своєю позиції, що є неможливим в порядку здійснення судового контролю, визначеного положеннями статті 382 КАС України.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Колегія суддів наголошує, що підставою для встановлення судового контролю в рамках відповідної справи є саме ухилення відповідача від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Відтак, у разі незгоди позивача з діями відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії, які було вчинено пенсійним органом на виконання рішення суду, позивач не позбавлений права на звернення до відповідного суду з заявою в порядку статті 383 КАС України.
Так, ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Натомість поставлені позивачем в рамках судового контролю питання стосуються незгоди останньої із розрахунком наданим пенсійним органом на виконання рішення суду, не є підставою встановлення судового контролю, що було враховано судом першої інстанції, в результаті чого винесено оскаржувану ухвалу.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 382 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
М.І. Кобаль
(повний текст постанови суду виготовлено 06 листопада 2025 року)