Справа № 711/2415/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петренко О.В.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2025 року (місце ухвалення: м. Черкаси, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 21.04.2025) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- скасувати постанову №140/М/2024 від 13.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, закрити провадження по справі та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2025 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2025 о 11 год 03 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дане діяння є порушенням вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 зі змінами та абз. 3 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, що становить склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо вказаних обставин складено протокол про адміністративне правопорушення №140/М/2025 від 11.01.2025.
Також із означеного письмового доказу суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 були роз'ясненні положення ст.63 Конституції України та права і обов'язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що передбачені ст.268 КУпАП; крім того ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год 00 хв 13.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №302.
Крім того, із дослідженого в судовому засіданні протоколу, суд встановив, що позивач власноручно надав пояснення по суті інкримінованого йому адміністративного правопорушення наступного змісту: «Маю військовий квиток але лишив вдома вийшовши на зустріч із знайомою мені людиною».
В подальшому, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 №140/М/2025 від 13.01.2025 ОСОБА_1 визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, для розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Також, вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 допущено порушення мобілізаційного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 зі змінами та абз. 3 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, що виразилось у відсутності військово-облікового документа військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою, факт допущення позивачем вказаного правопорушення належним чином доведений відповідачем.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 210-1 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у відсутності військово-облікового документа військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Поряд із цим, відповідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для притягнення позивача до адміністративно відповідальності слугувала відсутність у останнього військово-облікового документа військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Поряд із цим, матеріли справи про адміністративне правопорушення свідчать, що особу позивача встановлено з паспорта громадянина України, про що вказано як у протоколі так і у оскаржуваній постанові.
З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості отримати відомості щодо позивача з реєстрів держателем яких він є.
При цьому, як зазначено вище, примітка до ст.210 КУпАП виключає у такому випадку можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити.
Крім того, відповідно до приписів ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом понесено витрати із сплати судового збору за звернення до суду із даними адміністративним позовом до суду першої інстанції та за апеляційний розгляд, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
Колегія суддів вважає, що витрати понесені позивачем є належним чином підтверджені, а відтак, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №140/М/2024 від 13.01.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 514,00 грн (тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень).
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В.Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 05.11.2025)