Справа № 320/34348/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи центр пробації Міністерства юстиції України, у якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи центр пробації Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 12.12.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімумі для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати Державну установу центр пробації Міністерства юстиції України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.12.2022, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімумі для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
зобов'язати Державну установу центр пробації Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати;
визнати протиправною бездіяльність Державної установи центр пробації Міністерства юстиції України щодо невидачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України " деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704;
зобов'язати Державну установу центр пробації Міністерства юстиції України видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в том числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням. визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та доплати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.
Обґрунтовуючи позовні вимог, позивач зазначив, що він проходив військову службу у Державній установі центр пробації Міністерства юстиції України, водночас, відповідач безпідставно здійснював обрахунок його грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.12.2022, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпусти та премії, з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, оскільки такий обрахунок не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Також, відповідач мав здійснити нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення. Крім того, відповідач відмовив у виготовленні довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.12.2022, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії за листопад-грудень 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022.
Зобов'язано Державну установу "Центр пробації" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.12.2022, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії за листопад-грудень 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022.
Визнано протиправними дії Державної установи "Центр пробації" щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до територіального органу Пенсійного фонду України оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, станом на 29.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022 для перерахунку його пенсії.
Зобов'язано Державну установу "Центр пробації" підготувати та надати до територіального органу Пенсійного фонду України оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 29.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку розміру його пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021 та з 01.02.2022 відповідно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна установа «Центр пробації» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 05.11.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Державної установи "Центр Пробації" Міністерства юстиції України від 12.12.2022 № 672/к, підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Бориспільського районного відділу №1 філії Державної установи "Центр Пробації" Міністерства юстиції України у м. Києві та Київській області звільнено за пунктом 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліції" (за власним бажанням), 28.12.2022.
Встановлено виплатити:
- одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 03 календарних роки служби;
- грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів чергової відпустки за 2022 рік;
- премію за листопад 2022 року в розмірі 20 відсотків та грудень 2022 року в розмірі 20 відсотків, за фактично відпрацьований час.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, 21.02.2018 КМУ прийняв Постанову №103, якою вирішено здійснити перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262.
Одночасно, пунктом 6 Постанови №103 було внесено зміни до Постанови №704 в частині механізму визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
У подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано цей пункт 6 Постанови № 103.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом про надання інформації, зокрема, щодо нарахування грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Також, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення, починаючи з 29.01.2020 по день звільнення та видачу нових довідок про розмір грошового забезпечення.
Державна установа "Центр Пробації" Міністерства юстиції України листом від 01.05.2024 №39/Є-112/11/Ян-24 повідомила представнику позивача, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704» скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років, встановлених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» її пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача та його складових та видачі оновленої довідки про грошове забезпечення відсутні.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нездійснення перерахунку його грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та невидачі нових довідок про розмір грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з 29 січня 2020 року у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення, шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для визначення належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Відмовляючи у наданні позивачу довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, визначених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021 та 01.02.2022 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк відновлена дія п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у первинній редакції, яка запроваджувала в якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою мінімальний розмір заробітної плати, не змінює алгоритм дій відповідача та не відновлює дію акта. Також, суд першої інстанції не врахував, що позивачем подано позовну заяву до суду в 2025 році, тобто, більше ніж через 2 роки після звільнення з Центру пробації (12.12.2022).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011).
Відповідно до положень частини першої статті 10-1 Закону № 2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 14 Закону № 2011, визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Згідно з пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Пунктом 1 розділу ХХХІІ Порядку, визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).
Пунктом 4 цієї постанови (у первинній редакції), встановлювалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У подальшому, 24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови №704 викладено в новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".
Отже, у зв'язку із внесенням 24.02.2018 згаданих змін, станом на час набрання Постановою № 704 законної сили 01.03.2018, розрахункова величина, з якої обчислювалися розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, у відповідності до пункту 4 Постанови № 704 встановлювалася у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік, та Закон України Про Державний бюджет України на 2022 рік таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020-2022 роки не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01 січня 2020 - набрання чинності Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262, містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, яким вносилися згадані зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Відтак, як обґрунтовано наголосив суд першої інстанції, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція п. 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пункту 6 Постанови № 103.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 сформулював правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06.12.2016 № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий самий підхід Верховний Суд застосував у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21, від 10.01.2023 у справі № 440/1185/21, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, від 10.01.2024 у справі № 400/3128/23, від 12.03.2024 у справі № 300/1772/23, від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21 та ін.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що з 29 січня 2020 року, у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення, шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для визначення належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, з огляду на що, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити ті дії, від виконання яких він безпідставно ухилився, а саме: здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.12.2022, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії за листопад-грудень 2022 року відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022, підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Державної установи центр пробації Міністерства юстиції України щодо невидачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України " деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, колегія суддів зазначає, що після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 постанови №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно з Законом № 1082-IX виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, відмовляючи у наданні позивачу довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, визначених, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021 та 01.02.2022 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо посилання апелянта на пропуск строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів наголошує на тому, що спірні правовідносини стосуватись нарахування/виплати грошового забезпечення за період 2020-2022 р.р., тобто, охоплюються періодом дії норми ст. 233 КЗпП, які не обмежували будь-яким строком звернення з позовом про нарахування/стягнення заробітної плати, натомість, відповідні зміни до КЗпП були внесені лише у 18.07.2022.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскаржуване рішення суду першої інстанції згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України, не переглядається.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко