Справа № 640/18968/20 Суддя (судді) першої інстанції: Грицюк Роман Петрович
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Чаку Є.В.
суддів: Сорочка Є.О.
Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.03.2025 просив визнати неправомірними дій відповідачів щодо нарахування та виплати йому одноразової компенсації ; зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити одноразову компенсацію, призначену за втрату здоров'я як інваліду ІІІ групи у розмірі - 30 мінімальних заробітних плат у сумі 240000 грн з урахуванням виплачених сум.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 02 травня 2025 року відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської у м. Києві державної адміністрації просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 зокрема, зобов'язано УПСЗН здійснити нарахування, а КМЦНЗСВ - здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової компенсації в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 2а-6873/11 залишено в силі постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 у зазначеній частині задоволених позовних вимог позивача.
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської у м. Києві державної адміністрації від 30.03.2020 здійснено перерахунок одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначалась на момент виплати: 30 х 4173 грн = 125 190,00 грн.
Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проведено нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначалася на момент виплати, з урахуванням вже нарахованої суми: 30 х 4173, 00 грн - 189,60 грн = 125 000,40 грн.
Розмір мінімальної заробітної плати відповідачами розрахований станом на 01.01.2019, оскільки основна виплата проведена 24.01.2019, що, на думку відповідачів, і є самим моментом виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Позивач не погоджуючись з визначеним відповідачами розміром одноразової компенсації за шкоду та вважаючи, що компенсація повинна виплачуватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у розмірі 8000 грн станом на 01.01.2025, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд виходив з того, що фактично виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснено 24.01.2019, а отже підстави для зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію за втрату здоров'я як інваліду ІІІ групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат згідно абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2025, як про це просить позивач, відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 48 Закону №796-ХІІ, що була чинною на момент встановлення позивачеві інвалідності, було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:
- інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат;
- інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;
- інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;
- дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат;
- сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат;
- батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.
У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, були визначені Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Право позивача на отримання одноразової компенсації в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи підтверджено постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012.
Так, відповідно до статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції Законів України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 26.10.2016 №760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).
Пунктом 2 Порядку №760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Згідно з п. 4 Порядку №760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Відповідно до п. 5 Порядку №760, у разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації.
Таким чином вказаною нормою регламентований порядок виплати різниці одноразової компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №285 установлено, що інвалідам IIІ групи виплата одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, здійснюється у розмірі 189,60 грн.
Судом встановлено, що рішенням Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської у м. Києві державної адміністрації від 30.03.2020 здійснено перерахунок одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначалась на момент виплати: 30 х 4173 грн = 125 190,00 грн.
Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проведено нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильські АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначалася на момент виплати, з урахуванням вже нарахованої суми: 30 х 4173, 00 грн - 189,60 грн = 125 000,40 грн.
Позивач вважає, що одноразова грошова компенсація має виплачуватись на підставі абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2025.
Суд зазначає, що на момент звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (28.12.2017) розмір одноразової грошової допомоги для осіб з інвалідністю, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, встановлювався Кабінетом Міністрів України. При цьому для осіб з інвалідністю ІІІ групи з числа осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, розмір одноразової грошової компенсації установлений у розмірі 189,60 грн.
Виплата зазначеної одноразової компенсації позивачу у розмірі 189,60 грн проведена 24.01.2019, що стверджується листом від 12.09.2020 № 04/2940-11.
30.03.2020 на виконання постанови Верховного Суду від 27.02.2020 розмір вказаної одноразової компенсації був перерахований і нарахований у овому розмірі 29.07.2020, що не змінює первісного моменту призначення і виплати такої одноразової грошової компенсації.
Оскільки статтю 48 Закону викладено у новій редакції, за нормами якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров'ю були делеговані Кабінету Міністрів України, та які неконституційними не визнавались, на переконання суду відсутні підстави для тлумачення моменту виплати позивачеві зазначеної компенсації у інший спосіб, аніж це передбачено положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність підстав, які б вимагали надання позивачеві переваг у питанні нарахування і виплати одноразової компенсації у порівнянні з іншими особами, які мають право на тотожні пільги, чи підстав для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що не відповідає законодавству, зокрема, з розрахунку мінімальної заробітної плати, передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як про це зазначає позивач у заяві до суду від 17.03.2025.
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Так законодавством, діючим на момент звернення позивача з відповідною заявою про виплату компенсації та на момент розгляду даної справи судом встановлений такий її розмір, який фактично вже отриманий позивачем.
Водночас, при розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні та не можуть бути підставами для її скасування.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О. Сорочко
А.Ю.Коротких