Справа № 320/2520/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
05 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР Алко" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 07.12.2023 № 9773 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості податку на додану вартість.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачі звернулись з апеляційними скаргами, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийнтяи нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 07.12.2023 року №9773 ТОВ «ЛВР АЛКО» було віднесено до ризикових платників податку та визнано таким, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника, визначених в Додатку 1 до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.
Як вбачається із змісту вищезазначеного рішення податковою інформацією, яка стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податків, визначено накопичення залишків нереалізований товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності (код 11), постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (код 12) та придбання товарів (послуг) у платнику(ів) податку, щодо якої о(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (код 13).
Інформацією, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, згідно з вищезазначеним Рішенням, визначена інформація щодо господарських операцій позивача з постачання в період з 12.06.2023 по 07.12.2023 на адресу ТОВ «ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ЗЛАТОГОР» (ідентифікаційний код 3108518), яке 25.08.2023 включено до переліку ризикових платників, товарів, що класифікуються у товарній підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 2208 60 11 00, та придбання у вказаного платника податків в зазначеному періоді товарів, що класифікуються у товарній підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 2208 90 69 00, а також інформація щодо господарських операцій позивача з придбання в період з 12.06.2023 по 07.12.2023 у ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГЕТЬМАН» (ідентифікаційний код 31804036), яке 13.11.2023 включено до переліку ризикових платників, товарів, які класифікуються у товарній підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 2204 10 98 00.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК).
Згідно пунктів 6, 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку, комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.
Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення. За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.
Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку повинно містити чітку підставу, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Додаток 1 до Порядку № 1165 містить перелік Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість:
1. Платника податку на додану вартість зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Отже, колегія суддів зазначає, що нормами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачено чіткий перелік умов, за яких Комісія ДПС може віднести підприємство до категорії ризикових.
Відповідно до матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність, вчасно подає податкові звітності.
Податкова інформація це комплекс заходів котрий постійно здійснює податковий орган керуючись своїми правами та обов'язками, так податкова інформація може міститись не лише на папері, а й в аналітичний системі «Податковий блок» котрий сприяє в роботі податкового органу по виявленню податкових ризиків та перешкоджанню ухилення від сплати платниками податків обов'язкових платежів та податків, перед Державою.
Відповідно до п. 61.1, п. 61.2 ст. 61 ПКУ, так як Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 ПКУ, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 62 ПКУ податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу відносин.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про інформацію» одним із видів інформації за змістом є податкова інформація.
Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про Інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Також ст. 71 ПКУ передбачено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Відповідно до статті 72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:
1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:
• що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах;
• про фінансово-господарські операції платників податків;
2. від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, інформація:
• про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об'єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;
• про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;
• що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;
• про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;
• про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема:
- найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти;
- податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи;
- вид дозвільного документа;
- вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ;
- дату видачі дозвільного документа;
- строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення);
- сплату належних платежів за видачу дозвільного документа;
- перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;
- про експортні та імпортні операції платників податків
3. від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;
4. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;
5. за наслідками податкового контролю;
6. для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Аналізуючи зміст поняття податкова інформація можна дійти до висновку, що це сукупність відомостей і даних, які переходять в статус юридичного факту, в разі їх не спростування.
Юридичні факти це передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії. Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей. Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 72 та ст. 74 ПКУ джерелом отримання контролюючим органом податкової інформації слугують дані, що знаходиться в інформаційно- аналітичних ресурсах ДПС, Єдиному реєстрі податкових накладних та в інших джерелах інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Відповідно до абзацу 8, 10, 11 п. 6 Порядку зупинення, комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/ або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платник податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Наказом Державної податкової служби України від 11.01.2023 № 17 затверджений довідник кодів податкової інформації (далі - Наказ № 17). Даний Наказ №17 містить 18 кодів: від придбання і постачання товару, походження якого не прослідковується за ланцюгом постачання, до керівника та/або особи, як має право підпису (посадова особа платника податку), є особою, яка займає аналогічну посаду більше ніж у п'яти (включно) платників податку.
Довідник кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платник податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку включає, зокрема придбання та постачання товарів (послуг) у платника (ів) податку, щодо якого ) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем 1 спірного рішення слугувала відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку та відповідачем 2 пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку у зв'язку із наявністю наступної податкової інформації: «Код 11, 12, 13».
Однак наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні від 07.12.2023 №9773 обставини самі по собі не є законодавчо встановленою підставою для включення позивача до переліку і ризикових платників податку, оскільки за своєю суттю не є інформацією, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, як того вимагає пункт 8 Критеріїв ризиковості платників податку. При цьому, Відповідачем не визначено, яким чином виявлена у контрагентів позивача наявність ознак ризиковості впливає на реальність здійснення ним господарських операцій з придбання та постачання товарів в період з 12.06.2023 по 07.12.2023.
Крім того, в оскаржуваному рішенні від 07.12.2023 №9773 відповідач, розкриваючи суть та характер наявної податкової інформації, за якою встановлено відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, жодним чином не ідентифікував конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції, обмежившись лише узагальненим, без посилання на конкретні господарські операції, описом із зазначенням ризиковості операцій з придбання та постачання в період з 12.06.2023 по 07.12.2023 товарів згідно кодів УКТ ЗЕД 2208 60 11 00, 2208 90 69 00, 2204 10 98 00, та зазначенням податкових номерів платників податку, задіяних у начебто ризикових операціях, та дати їх включення до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Отже, рішення не містить мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку.
Водночас, податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.
Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону. Крім того, Порядком № 1165 передбачений чіткий перелік умов, за яких Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може віднести підприємство до категорії ризикових.
При цьому, під час розгляду даного спору відповідачем-1 не було надано доказів, що позивачем направлялись для реєстрації контролюючому органу податкові накладні чи розрахунки коригування. Тобто, з оскаржуваного рішення вбачається, що воно прийнято комісією регіонального рівня не за наслідками подання позивачем податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що має передувати його моніторингу контролюючим органом як платника податку, а у зв'язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних Державної податкової служби.
Зазначене вказує на те, що оскаржувані рішення, які безумовно створюються для позивача негативні наслідки, не містить жодних мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 07.12.2023 № 9773, про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання контролюючий орган виключити позивача з переліку ризикових суб'єктів господарювання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з абзацом 31 пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165), у разі надходження до контролюючого органу рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня за основним місцем обліку платника податку зобов'язана виключити платника податку з переліку ризикових.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент звернення з позовом позивач перебував на обліку в ГУ ДПС в м. Києві, тобто саме цей орган є контролюючим органом за основним місцем обліку, на який, відповідно до Порядку № 1165, покладається обов'язок щодо виконання судового рішення про виключення з переліку ризикових платників податку.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання ГУ ДПС в м. Києві виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту порушеного права, як це визначено частиною 3 статті 245 КАС України, а також узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду (зокрема, постанови від 30.11.2021 у справі № 340/1098/20, від 23.06.2022 у справі № 640/6130/20).
Тож, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргі не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма