Справа № 728/1882/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сороколіт Є.М.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог старший інспектор Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Гагара Андрій Миколайович про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
24 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Бахмацького районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, апелянт), у якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17 липня 2025 року серія ЕНА № 5244364 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,00 грн за порушення пункту 24.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, і закрити провадження у цій частині.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач 17 липня 2025 року проводив навчання з водіння на автомобілі марки SKODA, модель FABIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , і рухаючись по вул. Даньківський шлях (раніше Петровського), буд. 50, в м. Бахмач, Ніжинського району, Чернігівської області, був зупинений старшим інспектором Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Гагарою Андрієм Миколайовичем з порушенням вимог статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ, оскільки на момент зупинки транспортного засобу були відсутніми порушення правил дорожнього руху. У подальшому позивач отримав постанову від 17 липня 2025 року серія ЕНА № 5244364 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 127-3 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 8 500,00 грн за те, що він, будучи спеціалістом з керування транспортними засобами, проводив практичну підготовку водія з використанням транспортного засобу обладнаного з порушенням вимог розділу 4 частини 1 підпункту 4 наказу МВС від 24.11.2023 № 954, ПДР та вимог ДСТУ 3849, а саме був відсутній розпізнавальний знак "НАВЧАЛЬНИЙ" - двосторонній трикутник на даху автомобіля та з переду авто (був в наявності тільки по заду автомобіля), що є порушенням вимог підпунктів 24.8 та 30.3.к ПДР України. Вважає, що відповідачем порушено норми статті 280 КУпАП, не у повній мірі з'ясовано обставини справи, що призвело до притягнення позивача до відповідальності. Зокрема, поза увагою відповідача залишився той факт, що позивач не відноситься до посадових осіб закладів встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а отже - не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого положеннями статті 127-3 КУпАП.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - старший інспектор Управління патрульної поліції у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, старший лейтенант поліції Гагара Андрій Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.07.2025 серія ЕНА № 5244364, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 8 500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 127-3 КУпАП направлено на новий розгляд до компетентного органу - Департаменту патрульної поліції.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 242,24 грн з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань.
Позиція суду мотивована тим, що транспортний засіб, який використовувався для проведення практичної підготовки водіїв, був обладнаний з порушенням вимог Правил дорожнього руху, а саме - спереду автомобіля був відсутнім розпізнавальний знак "Навчальний транспортний засіб". Поряд з цим, суд вважав, що при постановленні спірної постанови відповідачем не було з'ясовано чи є позивач посадовою особою закладу, що здійснює практичну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, що експлуатуються на вулично-дорожній мережі загального користування, тобто, чи підлягає адміністративній відповідальності, що передбачено положеннями статті 280 КУпАП. Водночас, у даній справі суд не може підміняти собою міжрегіональний територіальний орган Національної поліції та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем. Враховуючи викладене, суд вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.07.2025 серія ЕНА № 5244364 та справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 127-3 КУпАП, стосовно позивача направити на новий розгляд до компетентного органу - Департаменту патрульної поліції.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з фактичних обставин справи, згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, від 17 липня 2025 року серії ЕНА № 5244364, позивач 17 липня 2025 року об 11 год. 35 хв. у м. Бахмач, по вул. Данківський шлях, буд. 50, будучи спеціалістом з керування транспортним засобом (атестат спеціаліста серії НОМЕР_2 ) проводив практичну підготовку водія ОСОБА_2 з використанням транспортного засобу обладнаного з порушенням вимог розділу 4 частини 1 підпункту 4 Наказу МВС від 24.11.2023 № 954, ПДР та вимог ДСТУ 3849, а саме був відсутній розпізнавальний знак "НАВЧАЛЬНИЙ" - двосторонній трикутник на даху автомобіля та з переду авто (був в наявності тільки позаду автомобіля), що є порушенням вимог н.п. 24.8 та 30.3.к) ПДР України, чим порушив п.24.8 ПДР - Транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Учбовий т/з" (а.с. 13-14).
Такі дії кваліфіковано поліцейським за статті 127-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Позивач має кваліфікацію інженера дорожнього руху, про що свідчить відповідний диплом серії НОМЕР_3 від 21.06.1983, а також відкриті майже всі водійські категорії, окрім категорії "Тролейбуси та трамваї", що підтверджується посвідченням водія від 17.04.2013 серії НОМЕР_4 .
Окрім того, копією атестату спеціаліста від 22.05.2025 серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивача атестовано за напрямом підготовки водіїв - навчання керуванню транспортними засобами категорії "В", а копією атестату спеціаліста від 27.11.2024 серії НОМЕР_5 - основи законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, етика (психологічні основи) водія транспортного засобу, будова і технічне обслуговування транспортного засобу, основи керування транспортним засобом і вимоги до безпеки дорожнього руху.
Також до поданого відзиву на позовну заяву відповідачем додано фотографії транспортного засобу марки SKODA, модель FABIA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому позивач проводив навчання та диск з відеозаписом фіксації правопорушення позивача.
З оглянутого судом першої інстанції відеозапису фіксації правопорушення (файл export-cdnbo - копія.mp4) встановлено, що під час зупинки транспортного засобу на даху останнього відсутній розпізнавальний знак "НАВЧАЛЬНИЙ". Під час спілкування та подальшого складання адміністративних матеріалів працівники поліції намагались з'ясувати чи належить зупинений транспортний засіб закладу підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів або ж перебуває у його користуванні, а також - чи внесений такий транспортний засіб до відповідного переліку транспортних засобів, на яких дозволяється проводити навчання водіїв.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно частини першої статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Частиною першою статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Підставою виникнення спірних правовідносин слугує постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17 липня 2025 року серія ЕНА № 5244364 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,00 грн за порушення пункту 24.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до фактичних обставин справи, позивач, будучи спеціалістом з керування транспортними засобами, проводив практичну підготовку водія з використанням транспортного засобу обладнаного з порушенням вимог розділу 4 частини 1 підпункту 4 наказу МВС від 24.11.2023 № 954, ПДР та вимог ДСТУ 3849, а саме був відсутній розпізнавальний знак "НАВЧАЛЬНИЙ" - двосторонній трикутник на даху автомобіля та з переду авто (був в наявності тільки по заду автомобіля), що є порушенням вимог підпунктів 24.8 та 30.3.к ПДР України.
Як встановлено судом першої інстанції та не є спірним, транспортний засіб, який використовувався для проведення практичної підготовки водіїв, був обладнаний з порушенням вимог Правил дорожнього руху, а саме - спереду автомобіля був відсутнім розпізнавальний знак "Навчальний транспортний засіб". Наведений факт підтверджується відеозаписом події, наданим відповідачем.
В свою чергу, мотивуючи позовні вимоги позивач наполягає на тому, що він не відноситься до посадових осіб закладів встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а отже - не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого положеннями статті 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, з'ясуванню підлягає питання належності ОСОБА_1 як суб'єкта відповідальності за виявлене порушення.
Статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами-підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка немає чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.
Отже, суб'єктом відповідальності за ст. 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення є посадова особа закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Так, апелянт наголошує на тому, що з урахуванням Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, якою на інструктора з індивідуального навчання водінню колісних транспортних засобів покладено обов'язки забезпечення технічного обслуговування закріпленого за ним навчального автомобіля, тому на думку відповідача, вказана особа відноситься до посадових осіб в тлумаченні статті 14, 127-3 кодексу України про адміністративні правопорушення, в зв'язку із чим він є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд враховує, що в ст.14 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено відповідальність посадових осіб і зазначено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення "посадова особа", а оперує цим терміном у значенні суб'єкта накладення адміністративного стягнення або застосування адміністративної відповідальності до спеціального суб'єкта - посадової особи. Однак, таке визначення міститься в інших законодавчих актах, наприклад, Законі України "Про державну службу", разом з тим може бути застосоване з метою правового регулювання саме сфери дії цього Закону.
У зв'язку з цим можна зробити загальний висновок, що посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.
Отже суб'єктом таких правопорушень може бути не будь-яка посадова особа, а саме посадова особа суб'єкта (органу, підприємства), який спеціалізується на транспортній діяльності.
Таким чином, відповідно до змісту ст. 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення суб'єктом вказаного правопорушення є посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями.
Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників визначено завдання та обов'язки інструктора з індивідуального навчання водінню колісних транспортних засобів. Зокрема, розробляє маршрутні карти для відпрацювання вправ з водіння транспортних засобів під наставництвом майстра виробничого навчання. Складає на кожну вправу план заняття, керується графіком черговості навчання транспортних засобів (роботи на техніці) й розкладом занять. Відпрацьовує з учнями (слухачами) вправи з водіння транспортних засобів відповідно до програми навчання на встановлених маршрутах (автодромі, майданчику). Здійснює записи в індивідуальних книжках обліку практичних робіт і водіння, дорожніх листах. Знає закріплених за ним учнів (слухачів), прищеплює їм навички водія, елементи взаємоповаги й етики поведінки на маршрутах руху. Працює у взаємодії з викладачами та майстрами виробничого навчання, бере активну участь у виховній роботі, проводить з учнями (слухачами) індивідуальну навчально-виховну роботу. Утримує закріплений за ним транспортний засіб у постійній готовності до занять, якісно й своєчасно проводить роботи з його технічного обслуговування та ремонтування. Бере участь в обладнанні та вдосконаленні навчального автодрому, підтримує його елементи в робочому стані.
У свою чергу позивач працює інструктором з навчання, отже надає освітні послуги, тому позивач не є суб'єктом правопорушення та не може нести відповідальність за ст. 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Доводи апелянта про те, що до обов'язків позивача як інструктора з навчання водінню відноситься забезпечення технічного обслуговування закріпленого за ним навчального транспортного засобу, є необґрунтованими, оскільки наявність такого обов'язку не є ознакою спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності - посадової особи з усім комплексом властивих управлінських та розпорядчих функцій, а вказує на те, що на інструктора як особу, що навчає та експлуатує транспортний засіб, в силу трудових чи інших договірних зобов'язань, покладено технічне обслуговування такого автомобіля.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що позивач не є суб'єктом відповідальності за ст. 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також те, що обов'язку доказування обґрунтованості прийнятого рішення відповідачем не виконано, правомірність прийнятого рішення не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Надаючи оцінку доводам апелянта в частині направлення справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення на новий розгляд до компетентного органу - Департаменту патрульної поліції, судова колегія враховує наступне.
Так, заперечення апелянта у даній частині зводяться до того, що з урахування дати винесення рішення суду першої інстанції та часу необхідного для проведення повторного розгляду справи, процесуальним результатом його розгляду може бути лише закриття провадження у справі за закінченням строків. Крім того відповідач вважає, що закриття провадження по даній справі за закінченням строків притягнення особи до відповідальності не буде слугувати меті закону про адміністративну відповідальність, а саме виховання особи в дусі дотримання законів та правил співжиття.
Відповідно пункту 2 частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Суд першої інстанції керувався тим, що він не може підміняти собою міжрегіональний територіальний орган Національної поліції та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем.
Колегія суддів враховує, що доводи апеляційної скарги означених висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в даній частині.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та не може бути оскаржена.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко