Справа № 620/4996/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНВ 2000" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВНВ 2000" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 квітня 2025 року №620/ж10/25-01-07-00.
Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що посадовим особам контролюючого органу під час перевірки надані всі, передбачені діючим законодавством України документи, які підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами у спірних правовідносинах. Вказує, що господарські операції із контрагентами позивача фактично відбулися, придбані товарі використані у господарський діяльності позивача, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджуються об'єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07 квітня 2025 року №620/ж10/25-01-07-00.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНВ 2000" судовий збір у розмірі 15 912,58 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 22.04.2025 № 2260, та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт наголошує на тому, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
28 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов сформований за допомогою підсистеми "Електронний суд" документ під назвою "Відзив на апеляційну скаргу".
Проте зі змісту цього документа вбачається, що він по суті є супровідним листом, до якого додано відзив на апеляційну скаргу, та який не був сформований за допомогою підсистеми "Електронний суд", а доданий до супровідного листа як додаток в порушення пункту 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та пункту 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС.
Відомості про сформування позивачем саме відзиву на апеляційну скаргу в підсистемі "Електронний суд" відсутні, що свідчить про використання ним непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду з відповідною процесуальною заявою, а також позбавляє суд можливості перевірити дотримання ним вимог щодо обов'язкового її підписання.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04 травня 2024 року у справі № 420/26694/23, 13 березня 2024 року у справі № 380/22653/21.
Тому, поданий не у спосіб передбачений законодавством відзив на апеляційну скаргу не можна вважати підписаним у встановленому порядку, наслідком чого є його повернення без розгляду.
08 вересня 2025 року відповідачем подано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу.
24 вересня 2025 року позивачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
30 вересня 2025 року відповідачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до ч. 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «ВНВ 200» є юридичною особою з 15.02.2008 за видами діяльності: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 77.32 надання в оренду будівельних машин і устатковання, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.11 діяльність у сфері архітектури, 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 43.11 знесення, 43.12 підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.13 розвідувальне буріння, 43.21 електромонтажні роботи, 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.31 штукатурні роботи, 43.32 установлення столярних виробів, 43.33 покриття підлоги й облицювання стін, 43.34 малярні роботи та скління, 43.39 інші роботи із завершення будівництва, 43.91 покрівельні роботи, 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У період з 14.02.2025 по 20.02.2025 представниками ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РОКСАН ХОЛД» (код 43137774) та ТОВ «ПРОФІТ ОТАР ГРУП» (код 42550770) - за період діяльності листопад 2019 року; по взаємовідносинам з ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» (код 41851428), ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» (код 43217393), ТОВ «БРОДБЕНТ» (код 43203349) - за період діяльності грудень 2019 року, за наслідками якої складено акт від 04.03.2025 №3389/ Ж5/25-01-07-02-01.
Так, в акті перевірки встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.44.1. ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього на суму 848 671 грн ПДВ, в т.ч.: за листопад 2019 року - 267 486 грн, за грудень 2019 року - 581 185 грн.
Відповідач дійшов висновків про те, що ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» та ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» за період діяльності листопад, грудень 2019 року здійснювали оформлення первинних документів з постачання робіт, відповідно до яких з'ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення та відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо постачання послуг у кількості визначеною в акті приймання виконаних будівельних робіт; господарські операції із придбання у ТОВ «БРОДБЕНТ» у грудні 2019, у ТОВ «РОКСАН ХОЛД» у листопаді 2019, у ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» у грудні 2019 товарів та послуг не відбулися в дійсності. Рух активів не відбувся. Надані первинні документи, не опосередковувалися реальним рухом активів; ТОВ «БРОДБЕНТ», ТОВ «РОКСАН ХОЛД», ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» не мали матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема, будівельних операцій.
Позивач не погодився із висновками контролюючого органу та надав заперечення на акт за вих. №13/2025 від 24.03.2025.
На підставі акту перевірки від 04.03.2025 №3389/ Ж5/25-01-07-02-01, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.04.2025 №6020/ж10/25-01-07-00, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 848 671 грн, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% від донарахованого податкового зобов'язання, у розмірі 212 167,80 грн.
Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків обов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.
За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Підставою виникнення спірних правовідносин слугує заперечення відповідачем реальності господарських операцій позивача з «РОКСАН ХОЛД», ТОВ «ПРОФІТ ОТАР ГРУП», ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС», ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ», ТОВ «БРОДБЕНТ».
Вказані висновки зроблені за інформацією, наявною у податкового органу, якою підтверджено розбіжність в документах первинного обліку; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності; відсутність матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема, будівельних операцій; наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів по ланцюгу постачання.
У контексті означеного судом досліджено наступні обставини.
09.09.2019 позивач уклав із ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» договір підряду №01/09/2019 про виконання будівельних робіт на об'єкті: «Капітальний ремонт окремих виробничих та побутових приміщень адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 59». Склад та обсяг робіт визначався у Додатку №1 до договору (Договірна ціна). Відповідно до п. 1.4., 2.1. договору, договірна ціна визначена динамічною та становила 615 288,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 548,00 грн. Строк дії договору визначався до 31.12.2019 року.
29.11.2019 сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого ТОВ «ПРОФІТ СТАР ГРУП» проведено різні будівельні роботи по демонтажу, улаштуванню стель, підлоги, здійсненні електромонтажних робіт, улаштуванні вентиляції, водопостачання, сантехнічних робіт на загальну суму 615 288,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 548,00 грн. За виконання робіт складено податкову накладну №360 на суму 615 288,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 548,00 грн, яку зареєстровано 28.11.2019 за №9285942698. Оплата вартості робіт проведена 03.12.2019.
25.11.2019 позивач уклав із ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» договір підряду №07/11/2019 про виконання будівельних робіт на об'єкті: «Капітальний ремонт будівлі спеціального призначення №1/170, військове містечко №1, м. Ніжин, Чернігівської обл.» (додаткові роботи)». Склад та обсяг робіт визначався у Додатку №1 до договору (Договірна ціна). Відповідно до п. 1.4., 2.1. договору, договірна ціна визначена твердою та становила 612 315,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 052,50 грн. Строк дії договору визначався до 31.12.2019 року.
30.12.2019 сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» проведено різні будівельні роботи на фундаментах, стінах, покрівлях, вікнах та підлозі, на загальну суму 758 418,00 грн, у т.ч. ПДВ - 126 403,00 грн. За фактом виконання робіт складено податкову накладну №908 на суму 612 315,00 грн, у т.ч. ПДВ - 102 052,50 грн, яку зареєстровано 15.01.2020 за №9330738273. Оплата відбулась 23.01.2020.
20.12.2019 позивач уклав із ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» договір підряду №12/12/19 про виконання будівельних робіт: улаштування стін, перекриття та покрівлі по об'єкту: «Реконструкція військової будівлі №27/2, контора КЕЧ, м. Чернігів, КЕВ м. Чернігів, шифр 2017-28». Склад та обсяг робіт визначався у Додатку №1 до договору (Договірна ціна). Відповідно до п. 1.4., 2.1. договору, договірна ціна визначена твердою та становила 758 418,00 грн, у т.ч. ПДВ - 126 403,00 грн. Пунктом 2.4. договору передбачалось, що підрядник повинен був протягом десяти календарних днів приступити до виконання та завершити виконання робіт, а строк дії договору визначався до 31.12.2019 року.
30.12.2019 сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, згідно якого ТОВ «ЛАЙФ ПАРАДАЙС» проведено різні будівельні роботи на стінах, перекриттях, покриттях (даху), на загальну суму 758 418,00 грн, у т.ч. ПДВ - 126 403,00 грн. Складено податкову накладну №909 на суму 758 418,00 грн, у т.ч. ПДВ - 126 403,00 грн, яку зареєстровано 15.01.2020 за №9330737640. Оплата відбулась 23.01.2020.
11.12.2019 позивач уклав із ТОВ «БРОДБЕНТ» договір №11/12-19 поставки будматеріалів. Відповідно до положень п. 5.1. - 5.3. договору, товар поставляється партіями, відповідно до видаткової накладної. Строк поставки - 21 робочий день від дати зарахування коштів, з правом дострокового виконання. Покупець забирає товар самовивозом. Відповідно до положень п. 5.4. договору, при постачанні кожної партії товару постачальник надає рахунок-фактуру, видаткову накладну електронну податкову накладну, яка має бути оформлена та зареєстрована згідно з вимогами чинного законодавства.
13.12.2019 позивачеві виставлено рахунок №5-0000107 на оплату будматеріалів та відвантажено товар на суму 625 127,40 грн, у т.ч. ПДВ - 104 187,90 грн за видатковою накладною NsB-OOOOHO.
16.12.2019 позивачеві виставлено рахунок №125 на оплату будматеріалів та відвантажено товар на суму 389 799,26 грн, у т.ч. ПДВ - 64 966,54 грн за видатковою накладною №145.
16.12.2019 позивачеві виставлено рахунок №5-0000118 на оплату будматеріалів та відвантажено товар на суму 117 478,02 грн, у т.ч. ПДВ - 19 579,67 грн за видатковою накладною №125. Доставка зазначених партій товару здійснювалась за ТТН від 13.12.2019, від 16.12.2019, від 20.12.2019. За фактом відвантаження товару, складено податкову накладну №270 на суму 625 127,40 грн, у т.ч. ПДВ - 104 187,90 грн, яку зареєстровано 27.12.2019 за №9315217416, податкову накладну №1985 на суму 389 799,26 грн, у т.ч. ПДВ - 64 966,54 грн, яку зареєстровано 15.01.2020 за №9330739811, та податкову накладну №469 на суму 117 478,02 грн, у т.ч. ПДВ - 19 579,67 грн, яку зареєстровано 28.12.2019 за № 29316174356. Оплата товарів відбулась 13 та 23.01.2020.
22.11.2019 позивач уклав із ТОВ «РОКСАН ХОЛД» договір поставки №11/11-19. Відповідно до положень п. 5.1. - 5.3. договору, товар поставляється партіями, відповідно до видаткової накладної. Строк поставки - 21 робочий день від дати зарахування коштів, з правом дострокового виконання. Покупець забирає товар самовивозом. Відповідно до положень п. 5.4. договору, при постачанні кожної партії товару постачальник надає рахунок-фактуру, видаткову накладну електронну податкову накладну, яка має бути оформлена та зареєстрована згідно з вимогами чинного законодавства.
18.11.2019 позивачу виставлено рахунок №РХ-0000075 на оплату будматеріалів на суму 40 372,72 грн, у т.ч. ПДВ - 6728,79 грн. Товар відвантажено за видатковою накладною від 22.11.2019 №РХ-00000076. Оплата товару відбулась 06.12.2019.
18.11.2019 позивачу виставлено рахунок №РХ-0000076 на оплату будматеріалів на суму 949 255,14 грн, у т.ч. ПДВ - 158 209,19 грн. Товар відвантажено за видатковою накладною від 22.11.2019 №РХ-00000077. Оплата товару відбулась 09.12.2019. Доставка зазначених партій товару здійснювалась за ТТН від 22.11.2019 №Р77. За фактом поставок товарів складено податкову накладну №120 на суму 40 372,72 грн, у т.ч. ПДВ - 6728,79 грн, яку зареєстровано 03.12.2019 за №9288345794, а також - податкову накладну №122 на суму 949 255,14 грн, у т.ч. ПДВ - 158 209,19 грн, яку зареєстровано 03.12.2019 за №9288348878. Оплата товарів здійснена 06 та 09.12.2019.
02.12.2019 позивач уклав із ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» договір поставки №2/12-19. Відповідно до положень п. 5.1. - 5.3. договору, товар поставляється партіями, відповідно до видаткової накладної. Строк поставки - 21 робочий день від дати зарахування коштів, з правом дострокового виконання. Покупець забирає товар самовивозом. Відповідно до положень п. 5.4. договору, при постачанні кожної партії товару постачальник надає рахунок-фактуру, видаткову накладну електронну податкову накладну, яка має бути оформлена та зареєстрована згідно з вимогами чинного законодавства.
02.12.2019 позивачу виставлено рахунок №БК-0000108 на оплату будматеріалів на суму 184 761,19 грн, у т.ч. ПДВ - ЗО 739,53 грн та відвантажено товар за видатковою накладною №БК-0000006. Оплата товару відбулась 23.12.2019. 09.12.2019 позивачеві виставлено рахунок №БК-0000107 на оплату будматеріалів на суму 422 521,20 грн, у т.ч. ПДВ - 70 420,20 грн та відвантажено товар за видатковою накладною №БК-0000004. Оплата товару відбулась 23.12.2019. Доставка зазначених партій товару здійснювалась за ТТН від 09.12.2019. За фактом поставок товарів на адресу позивача складено податкову накладну №6 на суму 184 761,19 грн, у т.ч. ПДВ - 30 739,53 грн, яку зареєстровано 20.12.2019 за №9308172445, а також - податкову накладну №27 на суму 422 521,20 грн, у т.ч. ПДВ - 70 420,20 грн, яку зареєстровано 20.12.2019 за №9308172175. Товар оплачено 23.12.2019.
02.12.2019 позивач уклав із ТОВ «БРЕНДІК КОНСТРАКТ» договір оренди транспортного засобу з екіпажем №29/11-19, за яким позивачеві передавались техніка на погодинний строк оренди. 02.12.2019 позивачеві виставлено рахунок №БК-0000109 на оплату оренди транспортних засобів на суму 376 688,04 грн, у т.ч. ПДВ - 62 781,34 грн та надано послуги за актом №БК-0000006. Оплата послуг відбулась 23.12.2019. За фактом надання послуг на адресу позивача складено податкову накладну №5 на суму 376 688,04 грн, у т.ч. ПДВ - 62 781,34 грн, яку зареєстровано 20.12.2019 за №9308172181. Послуги оплачено 23.12.2019.
Колегія суддів акцентує свою увагу на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними (пункт 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19).
У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.
Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що надаючи узагальнений висновок про нереальність здійснення позивачем усіх господарських операцій із контрагентами позивача зв'язку із неможливістю встановлення джерела походження товару та відстеження повного ланцюга постачання товарів за періоди, що перевірялись, відповідачем не проведено відповідного аналізу у розрізі кожної господарської операції, дати договору та поставки, предмету поставки (товару чи робіт/послуг), періоду їх виконання та оформлення відповідних бухгалтерських документів; не наведено причинно-наслідкового зв'язку між фактами порушення податкової дисципліни контрагентами контрагентів позивача з розрізі періодів та дат, кожного договору та його предмету.
Зокрема, відповідачем самостійно проведено аналіз господарської діяльності різних суб'єктів господарювання та вибудовано ймовірний ланцюг постачання. При цьому, відповідачем не заперечуються обставини того, що такі данні ним отримано з власних податкових баз без проведення фактичних перевірок та зустрічних звірок безпосередніх контрагентів позивача.
Разом з тим, інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19.
Разом з тим, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В контексті доводів відповідача щодо недостатньої кількості ресурсів, колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Надаючи оцінку недолікам товарно-транспортних накладних, про які зазначає відповідач у акті перевірки, апеляційним судом враховано висновки у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 160/10973/22 про те, що документи, обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, зокрема, товарно-транспортна накладена та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарів.
Також відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне: правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Позиція відповідача в цілому побудована на порушенні податкової дисципліни суб'єктами господарювання, які не були прямими контрагентами позивача та відповідно причинно-наслідкового зв'язку між їх діяльністю та взаємовідносинами позивача не встановлено.
При цьому відповідач вважає, що зазначені товари були отримані позивачем від невстановлених осіб, проте такий висновок є безпідставним з огляду на те, що між позивачем та контрагентом наявні господарські правовідносини, оформлені відповідними договорами, які передбачають оплату за виконані роботи (послуги). Матеріали справи містять відповідні платіжні доручення на користь вказаного контрагента на оплату за проведені роботи (послуги).
В контексті наведеного, колегія суддів враховує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача.
У випадку невиконання контрагентом платника податків свого зобов'язання щодо належного декларування необхідних даних та/або сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Проаналізувавши зміст наведеної контролюючим органом у тексті акту перевірки податкової інформації, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати доведеними обставини неможливості контрагентами в дійсності вчинити спірні господарські операції, оскільки дані висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявної в базі даних, проте така (інформація), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
При цьому, колегією суддів враховану правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.09.2021 у справі № 460/143/19.
Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки та процесуальних документах відповідача, підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, колегія суддів зазначає, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Надаючи оцінку наявним у податкового органу відомостям (зокрема у вигляді листів від регіональних податкових інспекцій) у співвідношенні з наявною первинною документацію, наданою позивачем, колегія суддів вважає необхідним надати перевагу належним письмовим доказам.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.05.2024 у справі №160/19771/23.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає встановленими обставини того, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.
Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2025 року №620/ж10/25-01-07-00.
У контексті доводів апелянта щодо заявленої до відшкодування суми витрат на правничу професійну допомогу, судова колегія враховує таке.
Так, відповідач вважає, що розмір витрат не є розумним, та такий висновок можна зробити навіть без додаткового розшифрування понесених витрат.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №712/3590/22 від 24 червня 2024 року, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність наведених доводів апелянта, з огляду на відсутність переконливих доказів в спростування неспівмірності заявлених до компенсації витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
На підставі встановлених матеріалами справи доказів, тривалості розгляду справи, кількості процесуальних документів; враховуючи категорію спору, його складність, колегія суддів дійшла переконання, що визначені судом першої інстанції витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко