Справа № 320/3043/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.08.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 25.06.2021 виплаченого 24.08.2024 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 у справі № 320/9386/23;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.08.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 25.06.2021 виплаченого 24.08.2024 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 у справі № 320/9386/23.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.08.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 25.06.2021 виплаченого 24.08.2024 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 у справі № 320/9386/23.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.08.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 25.06.2021 виплаченого 24.08.2024 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 у справі № 320/9386/23.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У апеляційній скарзі апелянт наголошує, що правовою підставою для виплати позивачеві компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», у зв'язку з порушенням термінів виплати доходів, нарахованих на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 у справі № 320/9386/23 може бути лише період прострочення виконання цього рішення тривалістю в один і більше календарних місяців. Тому, ці позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства України.
При цьому, апелянт послався на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 31.03.2020 №817/621/18, згідно з якими право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 27.07.2011 по 25.06.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.06.2021 №255-ос позивача виключено зі списків особового складу, справи та посаду здав, знято із усіх видів забезпечення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 у справі № 320/9386/23, яке набрало законної сили 31.07.2024:
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 25.06.2021, одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 25.06.2021, одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
24.08.2024 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі №320/9386/23 відповідачем виплачено на користь позивача перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 25.06.2021 у загальній сумі 93 513,89 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Оскільки відповідачем відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв??язку з порушенням строків їх виплати" не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, останній, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення такої виплати протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що оскільки відповідач не виплатив позивачу суми грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на такий вид компенсації.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Насамперед, колегія суддів зазначає, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог підлягає зміні, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
За обставинами справи, спірні правовідносини між сторонами склались у зв'язку з невиплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів, а саме: за неповну невиплату грошового забезпечення у 2020 році та одноразової грошової допомоги при звільненні у 2021 році.
Натомість, суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку, що спір між сторонами виник з підстав невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, а саме: за невиплату індексації грошового забезпечення.
Так, згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону України № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Із змісту вказаних нормативних приписів випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
За правилами ст. ст. 2, 3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Наведені вище норми встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; вказують на визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону №2050-ІІІ; а також порядок обчислення суми компенсації.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пункти 1, 2 згаданого Порядку №159 відтворюють положення Закону та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Приписи абз. 1 п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №240/18489/23, від 08.09.2022 у справі №№200/5213/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 31.08.2021 у справі №264/6796/16, від 08.06.2022 у справі №200/5213/20-а.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку свідчить, що, всупереч твердження апелянта, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
При цьому, відповідач не заперечує того, що до вказаних у судовому рішення виплат не включена компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що рішенням суду від 15.03.2024 у справі № 320/9386/23 встановлено невиплату відповідачем у повному обсязі частини грошового забезпечення позивача за період у цілому з 30.01.2020 по 25.06.2021 та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за вказаний період.
Отже, компенсації позивачу підлягали доходи, починаючи саме з 30.01.2020. При цьому колегія суддів наголошує, що компенсація чистини втраченого доходу виплачується не з моменту постановлення судового рішення, на підставі якого такий дохід фактично виплачено, а саме: з часу, коли у особи виникло право на отримання такого доходу.
Відповідно, безпідставним є твердження відповідача про те, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходу, з огляду на те, що виконання судового рішення у справі №320/9386/23 відбулося практично відразу після набрання таким законної сили, із затримкою менше місяця.
Аналогічного змісту правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі №2а-1102/09/2670 та Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.
Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір між сторонами виник з підстав невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, а саме: за невиплату індексації грошового забезпечення, оскільки за обставинами справи, спірні правовідносини між сторонами склались у зв'язку з невиплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів, а саме: за неповну невиплату грошового забезпечення у 2020 році та одноразової грошової допомоги при звільненні у 2021 році, що встановлено судовим рішенням від 15.03.2024 у справі № 320/9386/23.
У зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині підлягає зміні, у решті рішення слід залишенню без змін.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, водночас вважає необхідним змінити вказане судове рішення у мотивувальній частині, зазначивши, що підставами для задоволення позовних вимог є доводи, викладені у цій постанові апеляційного адміністративного суду. У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року - задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, зазначивши, що підставами для задоволення позовних вимог є доводи, викладені у цій постанові Шостого апеляційного адміністративного суду.
У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма