Справа № 640/1975/21
05 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне бюро розслідувань про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року.
Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також ст. 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, апелянт оскаржує рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, яке прийнято в порядку письмового провадження.
Вказане рішення згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень надіслано судом 11.04.2024, зареєстровано 12.04.2024, та забезпечено надання загального доступу 15.04.2024.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подана апелянтом 15.10.2025 за допомогою Електронного суду, тобто після спливу понад одного року та шести місяців з дня його офіційного оприлюднення.
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, передумовами за яких суд апеляційної інстанції може постановити ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, як це передбачено в статті 299 КАС України є те, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Підставою пропуску строку апеляційного оскарження апелянт наводить лише невручення оскаржуваного рішення ані йому, ані його представнику, оцінюючи яку, суд виходить з наступного.
Статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6-7 ч. 5 цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що підтверджують повноваження представників.
Судом апеляційної інстанції враховано ту обставину, що апеляційна скарга подана апелянтом лише 15.10.2025, після спливу над одного року з дня ухвалення рішення, та з порушенням строку, встановленого для її подання. Подання апеляційної скарги у встановлений чинним законодавством строк залежало виключно від суб'єктивної волі заявника апеляційної скарги.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 року у справі № 815/91/18.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Суд наголошує, що апелянт зобов'язаний був демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби для отримання інформації щодо руху справи та прийнятого рішення.
Вищевикладене перешкоджає прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, а відтак необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Колегія суддів також враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Таке право може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Враховуючи в сукупності вищевикладене, та те, що апеляційну скаргу подано із значним пропуском строку апеляційного оскарження, та після спливу більш, ніж року з дня його оприлюднення, а позивач був обізнаний про розгляд даної справи та брав у ній участь, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 299, 321, 325 КАС України, колегія суддів,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне бюро розслідувань про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко