Справа № 646/8589/25
Провадження № 1-кп/646/1542/2025
06 листопада 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання : ОСОБА_2 ,
прокурора : ОСОБА_3 ,
обвинуваченого : ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140000821 від 15.08.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, Харківської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час дії воєнного стану, поширеного на території України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який в подальшому продовжувався, вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності.
ОСОБА_4 14 серпня 2025 року, в період часу з 11 год. 40 хв. до 11 год. 50 хв., перебував у приміщенні торгового залу супермаркету «КЛАСС» ТОВ «УКР-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 30512339), розташованого за адресою: місто Харків, Основ'янський район, проспект Аерокосмічний, будинок № 178. В цей час у нього раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме 3 блоків цигарок (в кожному блоці 10 пачок, в кожній пачці 20 цигарок) ТМ «CAMEL» та обернення їх на свою користь.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу, взяв з полиці торгового залу супермаркету «КЛАСС» 3 блока цигарок (в кожному блоці 10 пачок, в кожній пачці 20 цигарок) ТМ «CAMEL», належного ТОВ УКР-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 30512339), вартістю - 4350,00 грн., сховав вищевказані блоки в поліетиленовий пакет чорного кольору, котрий був у нього в руках.
Після цього, не оплативши та не пред'явивши вказаний товар на зоні касового контролю, та пройшовши повз неї, вийшов з залу супермаркету та направився до виходу, з метою подальшої реалізації викраденого майна, однак з причин, що не залежали від його волі, не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки був зупинений працівниками супермаркету «Класс».
Таким чином, він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі. Своїми протиправними діями, ОСОБА_4 міг спричинити матеріальну шкоду ТОВ «УКР-ТРЕЙД» на суму 4350,00 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Пояснив суду, що раптово виник намір, оскільки був випивший, взяв цигарки з наміром покурити. Зазначив, що матеріальної шкоди потерпілому не спричинив, бо майно повернуто потерпілій особі відразу. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного. Просив допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому цілком зрозуміло детально роз'яснене висунуте обвинувачення, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв'язку з чим досліджувати їх немає ніякої необхідності.
Прокурор ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України просила призначити міру покарання обвинуваченому у виді 5 років позбавлення волі та застосувати ст.ст. 75 та 76 КК України.
Від представника потерпілого ОСОБА_5 надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, не заперечував проти проведення судового розгляду за скороченою процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України, зазначив, що цивільний позов не заявлятиме, щодо призначення ОСОБА_4 покарання покладається на розсуд суду.
За результатами допиту ОСОБА_4 у судовому засіданні суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, і повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення у зазначені в обвинуваченні час, місці і спосіб. Цих обставин не оспорюють і інші учасники судового провадження, і суд не має жодних сумнівів у добровільності й істинності їх позицій.
Враховуючи наведене, суд, з'ясувавши думку учасників процесу щодо порядку судового розгляду, роз'яснив їм процесуальні наслідки застосування скороченої процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, що у цьому разі вони будуть позбавлені можливості оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а також оскаржувати вирок до суду вищої інстанції з підстав недослідження судом доказів.
За таких обставин суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і розглядає справу у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів на підтвердження повернення потерпілому речових доказів, а також даних, які характеризують особу ОСОБА_4 та підтверджують витрати у кримінальному провадженні.
Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення в обсязі пред'явленого обвинувачення і кваліфікує його дії, які полягали у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання щодо обрання обвинуваченому виду, міри покарання і порядку його відбування, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як унормовано п. 3 ч. 1 ст. 65 цього Кодексу, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Згідно з частиною 2 цієї статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ окреслив умови, за яких призначене судом покарання може вважатися пропорційним. Для цього воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити для людини особистий надмірний тягар (п. 38).
Призначаючи ОСОБА_4 захід примусу, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, проте за обставин даної справи не завдало потерпілому тяжкої шкоди і непоправних наслідків, претензії від потерпілого відсутні.
Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення не підвищують його суспільної небезпеки порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною нормою закону про кримінальну відповідальність.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, неодружений, дітей неповнолітніх на утриманні немає, раніше не судимий.
Як обставини, що пом'якшують покарання, суд відповідно до вимог ст. 66 КК України враховує повне визнання ОСОБА_4 своєї провини і щире каяття.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.11.2021 (справа № 199/6365/19).
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання, суд за результатами судового розгляду не встановив.
Відповідно до ч.3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, ставлення ОСОБА_4 до скоєного, впливу призначеного покарання на виправлення обвинуваченого, з метою захисту прав і законних інтересів особистості, суспільства і держави, з урахуванням вимог справедливості і цілей правосуддя, щирого каяття, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Положення ст. 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями у справах даної категорії при призначенні покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк до п'яти років звільнити винну особу від його відбування з випробуванням за наявності підстав для висновку про можливість виправлення особи без відбування заходу примусу.
Іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Беручи до уваги один епізод злочинної діяльності, дані про особу, який є людиною молодого віку та те, що ОСОБА_4 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, потерпілому не завдано тяжких наслідків, обставини, що обтяжують покарання - відсутні, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.
Зазначене дає підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 статтею 76 КК України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не обирався.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність відповідних клопотань учасників процесу, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Цивільний позов потерпілим не заявлено.
Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України, на підставі якої з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення судових експертиз на користь держави.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого часиною 2 статті 15 частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем свого проживання;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем свого проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта в загальній сумі - 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп., у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21143-ТВ від 21.08.2025 р .
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: три блоки цигарок ТМ «CAMEL», по 10 пачок у блоці - вважати повернутими власнику.
Речові докази - матеріальний носій інформації, а саме: DVD-R «ALERUS» 4,7 GB 16х диск з відеозаписами, визнаний речовим доказом відповідно до постанови про визнання речових доказів від 22 серпня 2025 року - зберігати з матеріалами кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1