Справа № 641/5234/25
№ провадження 1-кп/646/1486/2025
06 листопада 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001626 від 18.12.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, командира 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 407 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Верховною Радою УРСР 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 зазначено, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
У Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.1997 № 3-3п зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, II та XIII Основного Закону України - Конституції України. Зокрема, положеннями ст. ст. 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно з ст. 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. За ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Відповідно до ст. ст. 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Згідно з ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькою конвенцією 1907 року, Конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об?єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об?єднаних Націй (далі - ООН). До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об?єднаних Націй. Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09.12.1981 № 36/103 та Резолюціями - 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності та суверенітету, 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та 3314 (XXIX) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими міжнародними документами закріплено обов?язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави. Крім того, у ст. ст. 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX) від 14.12.1974, зокрема, визначено, що ознаками агресії є: - застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; - застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН. Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: - вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; - бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; - блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; - напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; - застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; - дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; - засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, і ррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них. Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Так, 24.02.2022 російською федерацією, як державою-агресором, було здійснено повномасштабне вторгнення на територію України, зумовлену з окупацією території України.
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою, а її суверенітет поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькою конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
В порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі - рф), а також інші представники військово-політичного керівництва рф, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об?єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), підготували та розв?язали із залученням підрозділів збройних сил рф агресивну війну та військовий конфлікт на території України.
Спочатку 22.02.2022 президент рф, бажаючи розпочати повномасштабне збройне вторгнення на територію України, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами країни, яке було задоволено, а вже 24.02.2022 о 5 годині ранку ним було оголошено про рішення розпочати повномасштабне військове вторгнення в Україну.
В той же день, 24.02.2022, на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через Державний кордон України Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об?єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та Державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку і який діє по теперішній час.
Так, у громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в невстановлений у ході судового розгляду час, проте не пізніше 14 год. 12 хв. 11.03.2025, перебуваючи в невстановленому у ході судового розгляду місці, у період дії правового режиму воєнного стану, виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на державну зраду, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, шляхом надання представникам вказаної іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Вчиняючи дії, направлені на реалізацію вищезазначеного злочинного умислу, в невстановлений у ході судового розгляду час, проте не пізніше 14 год. 12 хв. 11.03.2025 ОСОБА_10 , використовуючи месенджер «Telegram» з обліковим записом з назвою « ОСОБА_11 » та номером мобільного телефону НОМЕР_2 , перебуваючи на території Харківської області, будучи військовослужбовцем ЗС України, займаючи посаду командира 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 надав добровільну згоду представнику держави-агресора рф на виконання поставлених ним завдань, направлених на збір та передачу відомостей про розташування в м. Харкові сил та засобів сил оборони України та об?єктів енергетичної інфраструктури.
Надалі, діючи на виконання відпрацьованих представником держави- агресора рф завдань, направлених на збір та передачу відомостей про розташування в м. Харкові сил та засобів сил оборони України та об?єктів енергетичної інфраструктури, маючи на меті надати представникам держави-агресора рф допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, ОСОБА_10 , перебуваючи біля будівлі ЦТП №3/23 Основ?янської філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» за адресою: м. Харків, проспект Аерокосмічний, 32а, використовуючи вбудовану фотокамеру власного мобільного терміналу, в невстановлений у ході судового засідання час, проте не пізніше 18 год. 15 хв. 11.03.2025 здійснив фотографування вказаного об?єкту критичної інфраструктури, який є спеціально обладнаним приміщенням, із якого здійснюється керування місцевими системами теплоспоживання (опаленням, гарячим водопостачанням, винтиляцією, технологічним навантаженням), з метою передачі отриманих відомостей представнику держави-агресора рф.
Продовжуючи реалізацію вищезазначеного умислу, ОСОБА_10 , діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, маючи на меті надання представникам держави-агресора рф допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в період часу з 18 год. 15 хв. по 18 год. 34 хв.
11.03.2025, перебуваючи на території м. Харкова, використовуючи месенджер «Telegram» з обліковим записом з назвою « ОСОБА_12 » та номером мобільного телефону НОМЕР_2 здійснив передачу представнику держави-агресора рф, який використовує месенджер «Telegram» з обліковим записом з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , виготовлених вищезазначених фотознімків, а також зображень карт місцевості, з нанесеними на них відмітками з зображенням місця розташування будівлі ЦТП №3/23 Основ?янської філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» за адресою: м. Харків, проспект Аерокосмічний, 32а.
В подальшому, діючи на виконання відпрацьованих представником держави-агресора рф завдань, направлених на збір та передачу відомостей про розташування в м. Харкові сил та засобів сил оборони України та об?єктів енергетичної інфраструктури, маючи на меті надати представникам держави-агресора рф допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, ОСОБА_10 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи вбудовану фотокамеру власного мобільного терміналу, починаючи з 16 год. 57 хв. 20.03.2025 здійснив фотографування особового складу та приданої техніки військової частини НОМЕР_4 за місцем їх тимчасової дислокації, де зазначені військовослужбовці виконували завдання, направлені на забезпечення діяльності бойових підрозділів вказаної військової частини, після чого до 17 год. 17 хв. цього ж дня, використовуючи месенджер «Telegram» з обліковим записом з назвою « ОСОБА_12 » та номером мобільного телефону НОМЕР_2 здійснив передачу представнику держави-агресора рф, який використовує месенджер «Telegram» з обліковим записом з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , виготовлених вищезазначених фотознімків, а також зазначив географічні координати, якими розташовувались вищезазначені особовий склад та придана техніки військової частини НОМЕР_5 .
Виконуючи раніше відпрацьовані представником держави-агресора рф завдання, направлені на збір та передачу відомостей про розташування в м. Харкові сил та засобів сил оборони України та об?єктів енергетичної інфраструктури, маючи на меті продовжувати надання представникам держави-агресора рф допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, ОСОБА_10 , перебуваючи напроти будівлі Національної академії Національної гвардії України за адресою: майдан Захисників України, 3, м. Харків, о 17 год. 10 хв. 25.03.2025, використовуючи вбудовану фотокамеру власного мобільного терміналу, здійснив фотографування будівлі Національної академії Національної гвардії України за адресою: майдан Захисників України, 3, м. Харків, з метою передачі отриманих відомостей представнику держави-агресора рф.
Продовжуючи реалізацію вищезазначеного умислу, ОСОБА_10 , діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній безпеці України, маючи на меті надання представникам держави-агресора рф допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в період часу з 11 год. 55 хв. по 11 год. 58 хв. 26.03.2025, перебуваючи на території м. Харкова, використовуючи месенджер «Telegram» з обліковим записом з назвою « ОСОБА_12 » та номером мобільного телефону НОМЕР_2 здійснив передачу представнику держави-агресора рф, який використовує месенджер «Telegram» з обліковим записом « ОСОБА_13 » з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , виготовлених вищезазначених фотознімків будівлі Національної академії Національної гвардії України за адресою: майдан Захисників України, 3, м. Харків, а також зазначив географічні координати, за якими розташовується вказана будівля.
Крім цього, молодший сержант ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.11.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №313 призначений на посаду командира 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 2 єгерського батальйону в/ч НОМЕР_1 і відповідно до ст.ст.2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем військової служби за мобілізацією.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України молодший сержант ОСОБА_10 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, умлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки та бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов?язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові.
Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов?язків, зобов?язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Так, молодший сержант ОСОБА_10 15.12.2023 у денний час доби, більш точний час у ході судового розгляду не встановлений, перебуваючи у місці дислокації підрозділу поблизу смт. Борова, Ізюмського району, Харківської області, у порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби у смт. Борова, Ізюмського району, Харківської області та у період часу з 15.12.2023 по 30.10.2024 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.
Так, ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення і його дії кваліфікуються за:
- ч. 2 ст. 111 КК України, тобто вчинення в умовах воєнного стану державної зради, тобто, діяння, умисно вчиненого громадянином України та шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України у формі надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;
- ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, вказаних вище визнав повністю про те, що він 15.12.2023 перебуваючи у місці дислокації підрозділу поблизу смт. Борова, Ізюмського району, тимчасово ухилився від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та у період часу з 15.12.2023 по 30.10.2024 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.
Також, в денну пору доби 11.03.2025, будучи військовослужбовцем ЗС України, використовуючи месенджер «Telegram» з обліковим записом з назвою « ОСОБА_12 » та номером мобільного телефону НОМЕР_2 , перебуваючи на території Харківської області, погодився виконувати завдання, направлені на збір та передачу відомостей про розташування в м. Харкові сил та засобів сил оборони України та об'єктів енергетичної інфраструктури представнику держави-агресора рф. Перебуваючи біля будівлі ЦТП №3/23 Основ?янської філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» за адресою: м. Харків, проспект Аерокосмічний, 32а, 11.03.2025 він здійснив фотографування вказаного об'єкту критичної інфраструктури з метою передачі отриманих відомостей представнику держави-агресора рф, в період часу з 18 год. 15 хв. по 18 год. 34 хв. 11.03.2025, використовуючи месенджер «Telegram» з обліковим записом « ОСОБА_12 » та номером телефону НОМЕР_2 здійснив передачу представнику держави-агресора рф, який використовує месенджер «Telegram» з обліковим записом з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , виготовлених фотознімків, а також зображень карт місцевості, з нанесеними на них відмітками з зображенням місця розташування будівлі ЦТП №3/23 Основ?янської філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» . В подальшому, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 16 год. 57 хв. 20.03.2025 здійснив фотографування особового складу та приданої техніки військової частини НОМЕР_4 за місцем їх тимчасової дислокації, після чого до 17 год. 17 хв. цього ж дня, використовуючи месенджер «Telegram» з обліковим записом « ОСОБА_12 » та номером мобільного телефону НОМЕР_2 здійснив передачу представнику держави-агресора рф, який використовує месенджер «Telegram» з обліковим записом з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , виготовлених вищезазначених фотознімків, а також зазначив географічні координати, якими розташовувались вищезазначені особовий склад та техніка військової частини. Також, перебуваючи за адресою: майдан Захисників України, 3, м. Харків, о 17 год. 10 хв. 25.03.2025, здійснив фотографування будівлі Національної академії Національної гвардії України за адресою: майдан Захисників України, 3, м. Харків, з метою передачі відомостей представнику держави-агресора рф. В період часу з 11 год. 55 хв. по 11 год. 58 хв. 26.03.2025, перебуваючи на території м. Харкова, використовуючи месенджер «Telegram» з обліковим записом « ОСОБА_12 » та номером мобільного телефону НОМЕР_2 він здійснив передачу представнику держави-агресора рф, який використовує месенджер «Telegram» з обліковим записом « ОСОБА_13 » з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , виготовлених фотознімків будівлі Національної академії Національної гвардії України, а також зазначив географічні координати, за якими розташовується вказана будівля. У вчиненому ОСОБА_6 щиро каявся, осудив свою поведінку, просив не застосовувати до нього сувору міру покарання. Не заперечував проти розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України і йому відомі наслідки застосування положень цієї статті.
Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні просив обвинуваченого ОСОБА_6 суворо не карати, врахувати визнання вини обвинуваченим, щире каяття, активне сприяння органам досудового розслідування та застосувати положення ст. 69 КК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 винним себе визнав повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєних кримінальних правопорушень, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності його позиції, суд, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих з обставин по справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченого і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують його особу, речових доказів та процесуальних витрат. Роз'яснивши учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.
Крім визнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 407 КК України, його показання відповідають фактичним обставинам та пред'явленому йому обвинуваченню, ці фактичні обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються.
Колегія суддів вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 111 КК України, тобто вчинення в умовах воєнного стану державної зради, тобто, діяння, умисно вчиненого громадянином України та шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України у формі надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за яке він підлягає покаранню.
Вирішуючи питання про міру покарання, колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його покарання.
ОСОБА_6 вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини відповідно до ст.12 КК України.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено наступне.
ОСОБА_6 з середньою спеціальною освітою, неодружений, військовослужбовець, командир 2 гранатометного відділення гранатометного взводу 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , за місцем несення військової служби характеризувався негативно, порушував військову дисципліну, виявляв безвідповідальне ставлення до службових обов'язків, за медичною характеристикою за місцем несення військової служби має задовільний стан здоров'я, за медичною допомогою до медичної частини не звертався, на обліку у лікаря-нарколога у КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває, до КНП «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» ХМР впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою не звертався, в силу ст. 89 КК України не судимий.
Обставини, що пом'якшують покарання, в силу ст. 66 КК України, встановлено визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, колегією суддів не встановлено.
Також, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 суди зобов'язані дотримуватись загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При цьому обвинуваченому за скоєні злочини має бути призначене покарання, яке необхідне і достатнє для виправлення та попередження з його боку нових злочинів.
Санкцією ч. 2 ст. 111 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Тобто, конфіскація майна, як додаткове покарання, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є обов'язковим.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжким та особливо тяжким злочинами, відношення особи до скоєних кримінальних правопорушень, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення, та захисту, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 407 КК України необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна та остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення йому найсуворішого покарання у виді довічного позбавлення волі.
Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, колегія суддів не знаходить у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
На думку колегії суддів, таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не суперечить таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, колегія суддів вважає доцільним залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 24.04.2025 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Так, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.04.2025 підлягає скасування після набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Мобільний телефон iPhone 7 з imei: НОМЕР_6 , обліковим записом в iCloud « ОСОБА_14 » та сім-карткою з номером мобільного телефону: НОМЕР_2 ; сім-картку з номером НОМЕР_7 використовувалися для фотографування та передачі через месенджер «Телеграм» представнику держави-агресора рф фотознімків, а також зображень карт місцевості, з нанесеними на них відмітками з зображенням об'єктів, географічних координат сил та засобів сил оборони України та об'єктів енергетичної інфраструктури, тобто є знаряддями вчинення злочину, тому на підставі ст.96-1, 96-2 КК України, на переконання колегії суддів необхідно конфіскувати у власність держави.
У відповідності до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави слід стягнути процесуальні витрати за проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/15062-КТ від 10.07.2025 в сумі 12033,90 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів -
Визнати винуватим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 24.04.2025 по день набрання цим вироком законної сили.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.04.2025 після набрання вироком законної сили скасувати.
Речові докази: мобільний телефон iPhone 7 з imei: НОМЕР_6 , обліковим записом в iCloud « ОСОБА_14 » та сім-карткою з номером мобільного телефону: НОМЕР_2 ; сім-картку з номером НОМЕР_7 - конфіскувати в дохід Держави на підставі ст. ст. 96-1 та 96-2 КК України, застосувавши спеціальну конфіскацію.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/15062-КТ від 10.07.2025 в сумі 12033,90 грн.
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_6 - у той же строк з моменту вручення йому копії. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Головуючий ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3