Справа № 640/19948/21 Суддя (судді) першої інстанції: Стефанов С.О.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
при секретарі судового засідання Кузьмук Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу №172 від 01.03.2021;
- визнати протиправним та скасувати наказ №714о/с від 11.06.2021;
- поновити ОСОБА_1 на посаді;
- стягнути з Національної поліції України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.06.2021 по день поновлення на посаді.
Надалі, позивачем подано заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд:
- поновити полковника поліції ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) ( НОМЕР_2 ) на службі в Національній поліції України на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Департаменту превентивної діяльності, а за відсутності такої посади - на інший рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов'язання Національної поліції України поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на службі в Національній поліції України на посаді що є рівнозначною посаді заступника начальника Департаменту превентивної діяльності, а за відсутності такої посади - на Інший рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі;
- в іншій частині позовні вимоги залишити в попередній редакції, що викладені в позовній заяві, та задовольнити їх у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у висновку службового розслідування не має посилання на жодний доказ того, що позивач, як керівник не виконував обов'язки щодо контролю дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізу її стану, проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. Мотивувальна частина висновку бездоказово містить посилання на те, що позивач ОСОБА_1 не виконував свої обов'язки як керівник. Вищевказані обставини, як щодо вчинення підлеглим дисциплінарного порушення, так і щодо виконання обов'язків керівником щодо контролю дотримання підлеглим службової дисципліни, повинні встановлюватись службовим розслідуванням. В даному ж випадку, за результатом проведення службового розслідування було вказано лише про порушення службової дисципліни, яке виразилось у недостатньому контролі та низькій вимогливості до підлеглих. Водночас, на підтвердження вказаних висновків відповідачем не було надано жодних ані доказів, ані обґрунтувань.
Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано обрано позивачу найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, адже відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, за вчинення якого до нього застосовано спірне дисциплінарне стягнення. Позивач наголошує, що відповідач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених посадою, у тому числі, здійснення контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. Відповідач також не довів необхідність застосування до ОСОБА_1 такого стягнення як звільнення та не обґрунтував неможливість або недоцільність накладення м'якшого дисциплінарного стягнення, тим самим не довів співмірність накладеного дисциплінарного стягнення із характером виявлених, на думку відповідача, порушень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позиція суду мотивована тим, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та у відповідності до норм чинного законодавства. Вина позивача, яка виразилася неналежному виконанні вимог пунктів 3 частини третьої статті 1, пунктів 7 та 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року «Про Національну поліцію», пункту 2.6 глави 2 розділу І та абзацу 9 пункту 12.2 глави 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21.08.1998 №622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за №637/3077, а також пунктів 2 та 14 функціональних обов'язків доведена належними та допустимими доказами, тому суд погодився з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що висновок про те, що причиною порушення та не забезпечення належного опрацювання матеріалів щодо оформлення дозволів з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слугував саме недостатній керівний вплив зі сторони першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи, так як відповідачем під час проведення службового розслідування не доведено проявів протиправної бездіяльності щодо виконання позивачем своїх службових обов'язків; матеріали службового розслідування не містять жодного доказу скоєння ним дисциплінарного проступку.
Перелік виявлених службовим розслідуванням недоліків фактично позивача не стосується, а зазначення як у висновку службового розслідування, так і у спірному наказі про порушення ним тих чи інших норм є загальним й не конкретизованим. Оскільки фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності слугували висновки відповідача стосовно допущених порушень іншими поліцейськими, то у цьому випадку очевидно має місце порушення принципу індивідуальної відповідальності.
Матеріалами службового розслідування не встановлено, які саме дії мав вчиняти позивач із забезпечення профілактичної роботи, спрямованої на недопущення підлеглими поліцейськими виявлених порушень.
З висновку службового розслідування в частині, що стосується позивача, вбачається, що дисциплінарною комісією фактично не досліджувалися обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Перелік виявлених цим службовим розслідуванням порушень фактично позивача не стосується, а зазначення як у висновку службового розслідування, так і в спірному наказі про порушення ним тих чи інших норм є загальним і не має конкретного змістовного підтвердження, оскільки в ході службового розслідування дисциплінарною комісією не витребовувались та не досліджувались необхідні докази, які б підтверджували чи спростовували вказані обставини, зокрема те, що позивачем не проводилася профілактична робота з дотримання дисципліни, відповідні інструктажі та роз'яснення серед підлеглих.
Наявність кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не може бути безумовною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а факт вчинення саме дисциплінарного проступку має бути доведеним допустимими та належними доказами під час розгляду саме дисциплінарної справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року та від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
01 вересня 2025 року від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, 19.02.2021 року за вх.№Кол-4242 до Національної поліції України надійшло колективне звернення представників Асоціації власників зброї України щодо можливих порушень законності окремими працівниками Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України.
У зверненні представники Асоціації зазначили, що відповідальні посадові особи Департаменту превентивної діяльності отримують грошову винагороду за видачу громадянам дозволів на придбання та зберігання зброї, а також пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
Крім того, представники Асоціації зазначили, що перший заступник начальника ДПД полковник поліції ОСОБА_1 наказав керівникам дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві налагодити співпрацю з мисливськими магазинами, окремими посередниками з метою надання за грошову винагороду допомоги в оформленні документів для придбання та реєстрації зброї (пристроїв), у тому числі без присутності майбутнього власника зброї. Як на відповідального за збирання та розподіл коштів представники Асоціації вказують на начальника відділу контролю за обігом зброї ДПД ОСОБА_5 .
У зв'язку з неналежним функціонуванням уповноваженого підрозділу із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліції громадяни змушені з питань отримання дозволів звертатися до посередників.
Наказом НПУ від 19 лютого 2021 року № 138 «Про призначення та проведення службового розслідування» було призначено службове розслідування у формі письмового провадження з метою перевірки інформації, викладеної у зверненні представників Асоціації власників зброї України від 09 лютого 2021 року (вх. ДДЗ від 19 лютого 2021 року № Кол-4242), щодо можливих порушень законності окремими працівниками Департаменту превентивної діяльності.
За результатами службового розслідування відносно позивача, які оформлені висновком від 01 березня 2021 року, затвердженим головою НП України Ігорем Клименко 01 березня 2021 року, відповідачем було прийнято наказ від 01 березня 2021 року №172 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських», зокрема, відповідно до пункту 1 якого, за вчинення дисциплінарного проступку, яке виявилося в порушенні вимог пункту 3 частини третьої статті 1, пункту 7 та 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.6 глави 2 розділу І та абзацу 9 пункту 12.2 глави 12 розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20 травня 2016 року № 414, пункту 2.6 глави 2 розділу І Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за №637/3077, а також пунктів 2 та 14 функціональних обов'язків, полковника поліції ОСОБА_1 , першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності, звільнено зі служби в поліції.
Підставою для винесення такого наказу слугували такі обставини.
Згідно з Положенням про Департамент превентивної діяльності Національної поліції України, затвердженим наказом НП України від 27 листопада 2015 року №123 (із змінами та доповненнями), до функцій ДПД належить, зокрема, здійснення контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил і порядку зберігання та використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту й активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, а також видача та анулювання відповідно до законодавства дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони.
Безпосереднє керівництво особовим складом відділу контролю за обігом зброї ДПД здійснюється начальником цього відділу полковником поліції ОСОБА_6 .
Згідно з функціональними обов'язками керівництва ДПД роботу ВКОЗ контролює та координує перший заступник начальника ДПД полковник поліції ОСОБА_1
Упродовж 2020 року уповноваженим підрозділом центрального органу управління поліції до головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві надіслано 5496 матеріалів, на підставі яких фізичним та юридичним особам видано дозвільні документи.
Під час вибіркового вивчення зазначених матеріалів виявлено 2587 особових справ власників зброї, оформлених з порушенням вимог відповідних нормативних актів.
Зокрема, у 304 справах немає підпису особи на заяві про придбання зброї або пристрою, 156 - немає підписів на заявах про реєстрацію зброї, 851 - наявні лише заява на придбання або на реєстрацію зброї, 2044 - немає рапортів про перевірку власника зброї за місцем проживання, 114 - немає відомостей про відсутність або наявність судимості, 68 - немає медичних довідок, 105 - немає довідок про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, 1 - немає платіжного документа (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги, 239 - немає картки-заяви, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622.
Таким чином, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не забезпечили належне опрацювання матеріалів щодо оформлення дозволів фізичним особам та юридичним особам щодо придбання, перевезення, зберігання та носіння предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи. Зокрема, на порушення вимог абзацу 1 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» неналежним чином розглядали звернення фізичних/юридичних осіб, порушили вимоги пунктів 7.3, 12.2, 12.5 Інструкції №622, що виявилося в недолучені до матеріалів перевірки, на підставі яких надавалися дозвільні документи, рапортів на перевірку власника зброї за місцем його проживання, інформації про відсутність або наявність судимості, медичних довідок, довідок про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, карток-заяв, платіжних документів з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
У свою чергу ОСОБА_5 , на порушення функціональних обов'язків, не забезпечив належний контроль за виконанням працівниками відділу їх функціональних обов'язків, а також якісний розгляд працівниками відділу звернень юридичних, фізичних осіб з питань отримання дозвільних документів у сфері дозвільної системи.
Ці порушення також стали можливими внаслідок неналежного виконання функціональних обов'язків ОСОБА_1 щодо контролю та координації роботи ВКОЗ, а також начальником ДПД ОСОБА_6 , який не забезпечив відповідний контроль за роботою підрозділу, дотриманням підлеглими законності та службової дисципліни.
Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_1 повідомив, що згідно з функціональними обов'язками безпосередньо контролює та координує роботу ВКОЗ. Вказані функції він виконує шляхом контролю виходу працівників на службу, поставлення завдань начальнику відділу, перевіркою стану їх виконання, а також загалом виконання працівниками функціональних обов'язків. Водночас аналітичні документи щодо роботи відділу, пов'язаної з видачею дозволів у сфері дозвільної системи, у підрозділі не готувалися. Особисто він отримував звернення громадян щодо отримання дозволів у сфері дозвільної системи, які в подальшому доручав для розгляду ВКОЗ ОСОБА_5 або особі, яка виконувала його обов'язки. Також ОСОБА_1 повідомив, що особисто підписував дозволи у сфері дозвільної системи, однак матеріали, які стали підставою для їх видачі, перевіряв лише вибірково.
Наказом НП України від 11 червня 2021 року № 714 о/с «По особовому складу», полковника поліції ОСОБА_1 , першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктами першого, другого частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами першим, четвертим, п'ятим частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами першою, другою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частини другої, третьої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Згідно з пунктом першим розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктами першим, четвертим, сьомим, тринадцятим, чотирнадцятим розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:
одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;
отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Згідно з пунктом другим розділу VI «Оформлення матеріалів службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до пункту першого розділу VII «Прийняття рішення за результатами службового розслідування» цього ж порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Спір у цій справі виник у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати насамперед склад дисциплінарного проступку в його діях, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.
У постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 Верховний Суд наголошував, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому: (1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пункту 3 частини третьої статті 1, пункту 7 та 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.6 глави 2 розділу І та абзацу 9 пункту 12.2 глави 12 розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20 травня 2016 року № 414, пункту 2.6 глави 2 розділу І Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за №637/3077, а також пунктів 2 та 14 функціональних обов'язків.
Матеріалами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не забезпечили належне опрацювання матеріалів щодо оформлення дозволів фізичним особам та юридичним особам щодо придбання, перевезення, зберігання та носіння предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи. Зокрема, на порушення вимог абзацу 1 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» неналежним чином розглядали звернення фізичних/юридичних осіб, порушили вимоги пунктів 7.3, 12.2, 12.5 Інструкції №622, що виявилося в недолучені до матеріалів перевірки, на підставі яких надавалися дозвільні документи, рапортів на перевірку власника зброї за місцем його проживання, інформації про відсутність або наявність судимості, медичних довідок, довідок про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, карток-заяв, платіжних документів з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги. У свою чергу ОСОБА_5 , на порушення функціональних обов'язків, не забезпечив належний контроль за виконанням працівниками відділу їх функціональних обов'язків, а також якісний розгляд працівниками відділу звернень юридичних, фізичних осіб з питань отримання дозвільних документів у сфері дозвільної системи.
Ці порушення також стали можливими внаслідок неналежного виконання функціональних обов'язків ОСОБА_1 щодо контролю та координації роботи ВКОЗ, а також начальником ДПД ОСОБА_6 , який не забезпечив відповідний контроль за роботою підрозділу, дотриманням підлеглими законності та службової дисципліни.
Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що позивач порушив службову дисципліну.
При обранні виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, була враховано та обставина, що за час перебування на посаді першого заступника начальника ДПД протягом 2017-2021 років позивач жодного разу не був заохочений; у вказаний період до позивача були застосовані наступні заходи дисциплінарного впливу: догана - оголошено наказом НПУ від 07.06.2018 року №938; зауваження - оголошено наказом НПУ від 25.03.2019 року №548; догана - оголошено наказом НПУ від 28.05.2020 року №700; попередження про необхідність дотримання службової дисципліни - оголошено наказом НПУ від 15.01.2021 №41, що підтверджується копією копія біографічної довідки від 24.02.2021 року та послужного списку.
Згідно наданої начальником ДПД НПУ службової характеристики від 25.02.2021 року ОСОБА_1 характеризується як «недостатньо вимогливий та безініціативний. Не докладає достатніх зусиль на виховання у підлеглих почуття відповідальності, дотримання законності, службової та виконавської дисципліни здійснює контроль поверхово...».
У своїй практиці Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово вказував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Частиною другою статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни.
З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний: 1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов'язків поліцейського; 2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій; 3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов'язків поліцейського; 4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; 5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об'єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; 6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; 7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; 8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.
Отже, керівник несе персональну відповідальність за організацію роботи управління/департаменту, зобов'язаний забезпечити дотримання службової дисципліни, підлеглими особами, виконання ними обов'язків належним чином, контролювати їх діяльність.
Відповідно до статті 2 та статті 3 Дисциплінарного статуту за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських. Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником. Під час виконання службових обов'язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові. Забороняється втручання в службову діяльність поліцейських особами, які не є їхніми прямими керівниками, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.
Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях (ст. 13 Дисциплінарного Статуту).
Керівник несе відповідальність за ефективність діяльності органу, дотримання вимог чинного законодавства підлеглими, керівником яких він є, та може бути притягнутий до відповідальності поряд з працівником, яким вчинено порушення, якщо вищестоящий керівник, якому надано право накладати стягнення, дійде висновку про неналежну організацію та координацію керівником роботи підлеглих.
Отже, керівник може бути притягнутий до відповідальності за неналежну організацію та координацію саме роботи підлеглих.
Згідно з Положенням про Департамент превентивної діяльності Національної поліції України затвердженим наказом НП України від 27.11.2015 №123 (із змінами та доповненнями), до функцій ДПД належить, зокрема, здійснення контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил і порядку зберігання та використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту й активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, а також видача та анулювання відповідно до законодавства дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони.
Згідно з функціональними обов'язками керівництва ДПД від 18.12.2020 року, роботу ВКОЗ контролює та координує перший заступник начальника ДПД полковник поліції ОСОБА_1 (на посаді з липня 2017 року; до липня 2017 року обіймав посаду заступника начальника управління контролю за обігом зброї та оперативного керування - начальника відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи ДПД НПУ).
Згідно пункту 1 розділу III функціональних обов'язків керівництва ДПД від 22.09.2017 року та пункту 1 розділу III функціональних обов'язків керівництва ДПД від 15.03.2019 року під час перебування позивача протягом 2017-2020 років на посаді першого заступника начальника ДПД на нього був покладений обов'язок по безпосередньому контролю та координації роботи відділу контролю за обігом зброї.
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що згідно з функціональними обов'язками безпосередньо контролює та координує роботу ВКОЗ. Вказані функції він виконує шляхом контролю виходу працівників на службу, поставлення завдань начальнику відділу, перевіркою стану їх виконання, а також загалом виконання працівниками функціональних обов'язків. Водночас аналітичні документи щодо роботи відділу, пов'язаної з видачею дозволів у сфері дозвільної системи, у підрозділі не готувалися. Особисто він отримував звернення громадян щодо отримання дозволів у сфері дозвільної системи, які в подальшому доручав для розгляду ВКОЗ ОСОБА_5 або особі, яка виконувала його обов'язки. Також ОСОБА_1 повідомив, що особисто підписував дозволи у сфері дозвільної системи, однак матеріали, які стали підставою для їх видачі, перевіряв лише вибірково. Безпосереднє керівництво особовим складом ВКОЗ здійснювалося начальником цього відділу полковником поліції ОСОБА_5 (у Національній поліції - з листопада 2015 року, на посаді - з травня 2018 року, має діюче дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність (наказ НПУ від 02.12.2020 року №1815).
Судова колегія враховує обставини справи № 640/8784/21, відповідно до якої ОСОБА_5 оскаржував наказ НП України від 12 березня 2021 року № 296 о/с в частині реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Так, Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було повністю досліджено усі докази та аргументи відповідача щодо вчиненого дисциплінарного проступку позивачем, надано їм належну оцінку та прийнято правильне рішення про доведеність НП України наявності підстав для застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що такий захід дисциплінарного стягнення є співмірним вчиненому проступку, з урахуванням того факту, що наказом НП України від 02 грудня 2020 року № 1815 на ОСОБА_5 вже накладалось дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, і така обставина є обтяжуючою при оцінці нового проступку позивача.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2025 року у справі № 120/10653/23 вказав, що саме на керівника покладена підвищена відповідальність стосовно демонстрації для підлеглих прикладу ідеального дотримання службової дисципліни.
У межах спірних правовідносин з метою дослідження питання повноти складання матеріалів, на підставі яких особа отримала документ у сфері дозвільної системи, комісією відповідача було надіслано доручення до Київського міського управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки та управлінь в областях.
За результатами проведеної роботи вивчено 2 587 особових справ власників зброї, що надійшли упродовж 2020 року з УП ЦОУП до УП ГУНП, у яких виявлено порушення вимог Інструкції №622 (Вінницька - 80, Волинська - 22, Дніпропетровська - 268, Донецька - 81, Житомирська - 131, Закарпатська- 14, Запорізька - 81, Івано-Франківська - 13, Київська - 248, м. Київ - 718, Кіровоградська - 80, Луганська - 14, Львівська - 45, Миколаївська - 57, Одеська - 33, Полтавська - 37, Рівненська - 18, Сумська - 71, Тернопільська - 14, Харківська - 90, Херсонська - 56, Хмельницька - 49, Черкаська - 144, Чернігівська - 17, Чернівецька - 82). Із зазначеної кількості справ 738 - стосовно власників нарізної зброї, 1 849 - пристроїв.
З'ясовано також, що у 304 справах немає підпису особи на заяві на придбання зброї або пристрою, що є порушенням вимог абзацу статті 5 Закону України «Про звернення громадян». Також у 156 справах немає підписів на заявах про реєстрацію зброї. У 851 справі, на порушення вимог пунктів 12.2, 12.5 Інструкції № 622, є лише заява на придбання або на реєстрацію зброї.
Крім того, у ході службового розслідування виявлено: 2 044 справ, у яких, на порушення вимог п. 7.3 Інструкції № 622, немає рапортів про перевірку власника зброї за місцем проживання; 114 справ, у яких, на порушення вимог п. 7.3 Інструкції № 622, немає інформації про відсутність або наявність судимості; 68 справ, у яких, на порушення вимог п. 7.3, 12.2 Інструкції № 622, немає медичної довідки; 105 справ, у яких, на порушення вимог п. 7.3, 12.2 Інструкції № 622, немає довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; 38 справ, у яких, на порушення вимог абзацу 3 п. Тимчасової інструкції про порядок придбання зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими аналогічними за своїм властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів працівникам суду, правоохоронних органів та їх близькими родичами, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві, затвердженої наказом МВС від 13.06.2000 № 379дск, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2000 року за № 696/4917 (зі змінами, унесеними наказами МВС від 09.11.2001 № 995 дек та від 29.07.2003 № 815 дек) відсутня довідка з місця роботи; 239 справ, у яких, на порушення вимог п. 12.2 Інструкції № 622, немає картки-заяви.
Також під час вивчення дисціплінарною комісією 124 матеріалів заяв, що перебували у ВКОЗ, на підставі яких видано дозвільні документи на придбання, зберігання та носіння, перереєстрацію зброї виявлено 133 порушення вимог Інструкції № 622. Зокрема, у 2 матеріалах, на порушення вимог пункту 12.2 Інструкції № 622, немає медичної довідки; у 5 заявах на порушення вимог пункту 12.2 Інструкції № 622, немає довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; у 7 заявах на порушення вимог п. 2.5.4 Інструкції № 390, немає довідки про результати проведеного відстрілу.
Із них більш детально у порушення вимог Інструкції №622 зазначено про такі виявлені порушення: відсутні в особових справах власників зброї матеріали (у т. ч. рапорти) про здійснення перевірки умов зберігання зброї за місцем проживання: ОСОБА_7 - том 17 стор. 20-36, Камінчук Д. В. - том 17 стор. 37-56, Лінник Р. П. - том 17 стор. 57-76, Герсимчук Б.Б. - том 17 стор. 77-87, Бакум В.О. - том 17 стор. 88-103, ОСОБА_8 - том 17 стор. 151-166, ОСОБА_9 - том 17 стор. 167-184, ОСОБА_10 - том 17 стор. 185-202, ОСОБА_11 - том 17 стор. 203-217, ОСОБА_12 - том 17 стор. 218-228, ОСОБА_13 - том 17 стор. 229-245, ОСОБА_14 - том 17 стор. 246-260, ОСОБА_15 - том 17 стор. 261-266, ОСОБА_16 - том 18 стор. 100-109, ОСОБА_17 - том 24 стор. 231- 250, ОСОБА_18 - том 3 стор. 69-87, ОСОБА_19 - том 20 ч. 10 стор. 4-11, ОСОБА_20 - том 19 стор. 147-164; відсутні в особових справах власників зброї підписи та/або дати на заяві на право придбання, зберігання зброї: ОСОБА_21 - том 17 стор. 78, ОСОБА_12 - том 17 стор. 219, ОСОБА_14 - том 17 стор. 249, ОСОБА_22 - том 25 стор. 247, ОСОБА_23 - том 25 стор. 195, ОСОБА_18 - том 3 стор. 72, ОСОБА_24 - том 13 ч. 7 стор. 15, ОСОБА_25 - том 20 ч. 11 стор. 2, ОСОБА_19 - том 20 ч. 10 стор. 5; відсутні в особових справах власників зброї довідка про проходження курсу стрільб та вивчення вивчення матеріальної частини зброї: ОСОБА_26 - том 17 стор. 115-132, ОСОБА_27 - том 25 стор. 122-129, ОСОБА_22 - том 25 стор. 245-262; відсутні в особових справах власників зброї медична довідка про стан здоров'я таких осіб: ОСОБА_27 - том 25 стор. 122-129, ОСОБА_22 - том 25 стор. 245-262, ОСОБА_28 - том 17 стор. 266-290; відсутні в особових справах власників зброї страховий поліс таких осіб: ОСОБА_27 - том 25 стор. 122-129, ОСОБА_23 - том 25 стор. 186-200; відсутні в особових справах власників зброї довідка про відсутність судимості: ОСОБА_19 - том 20 ч. 10 стор. 4-11; особа не є громадянином України: ОСОБА_27 - том 25 стор. 122-129; дозволи на зброю видані особам як журналістам, але журналістами не працювали і не працюють: ОСОБА_29 - том 24, стор. 226-228 ОСОБА_30 - том 22 стор 4-5.
Наведене у сукупності свідчить про видачу дозволів працівниками УП ЦОУП без дотримання п. 5.1 Інструкції № 622.
Поряд з наведеним, під час проведення службового розслідування встановлено факти видачі пристроїв неналежним суб'єктам. Загалом під час усного спілкування та письмового опитування громадян встановлено 27 таких фактів на території України.
Так, опитаний ОСОБА_31 пояснив, що в нього у власності перебуває пристрій «Т- гех» калібру 9 мм № ОД 180619, який він придбав у м. Ужгород у січні 2020 року. Підставою для придбання став дозвіл, виданий УП ЦОУП. При цьому на час отримання дозвільних документів ОСОБА_31 журналістом не працював і зараз не працює. За послуги з оформлення дозволу ОСОБА_31 заплатив кошти у сумі 500 грн. особі на ім'я ОСОБА_32 (прізвище невідомо), контакт якого отримав через мережу Інтернет. Дозвіл № 53183 на зберігання пристрою підписаний 18.02.2020.
Мешканець Рівненської області ОСОБА_33 пояснив, що в січні 2020 року отримав дозвіл на носіння та зберігання пристрою. Проте на час отримання дозволу на придбання пристрою журналістом не працював і зараз не працює. Дозвіл №53063 на зберігання пристрою підписаний 21.01.2020.
При цьому у справах зазначених громадян виявлено довідки про те, що вони працюють журналістами.
Тобто, УП ПОУП Сечу В.І. та ОСОБА_34 дозвільні документи видано із порушенням вимог пункту 1.1 Тимчасової інструкції, яким визначено перелік осіб, що мають право на придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
У ході вивчення матеріалів заяви ОСОБА_35 від 06.11.2020 року установлено, що він, перебуваючи громадянином іноземної держави, отримав у ВКОЗ дозвіл на право зберігання та носіння зброї (згідно з даними інформаційної підсистеми «Зареєстрована зброя» ІПНП), що є порушенням пункту 12,1 Інструкції № 622.
Наведене свідчить про те, що працівники відділу контролю за обігом зброї ДПД, роботу якого відповідно до своїх функціональних обов'язків повинен був контролювати особисто ОСОБА_1 , не забезпечили належне опрацювання матеріалів щодо оформлення дозволів фізичним особам та юридичним особам щодо придбання. перевезення, зберігання та носіння предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи.
Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2024 року у справі № 380/16592/22 виснував, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Позивач, обіймаючи посаду керівного складу був зобов'язаний поводитись в такий спосіб, який не допускає сумнівів у законності та етичності його поведінки, а при виникненні таких сумнівів - усувати їх всіма можливими способами.
Судова колегія враховує зміст колективного звернення представників Асоціації власників зброї України. Так, у зверненні представники Асоціації зазначили, що відповідальні посадові особи Департаменту превентивної діяльності отримують грошову винагороду за видачу громадянам дозволів на придбання та зберігання зброї, а також пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Крім того, представники Асоціації зазначили, що перший заступник начальника ДПД полковник поліції ОСОБА_1 наказав керівникам дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві налагодити співпрацю з мисливськими магазинами, окремими посередниками з метою надання за грошову винагороду допомоги в оформленні документів для придбання та реєстрації зброї (пристроїв), у тому числі без присутності майбутнього власника зброї. Як на відповідального за збирання та розподіл коштів представники Асоціації вказують на начальника відділу контролю за обігом зброї ДПД ОСОБА_5 .
Відповідно до листа Офісу Генерального прокурора від 20.05.2025 № 31/2/1- 43212вих-25 31/2/1-45085-20, 15.08.2022 Офісом Генерального прокурора направлено на розгляд Шевченківського районного суду міста Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020000000002376 від 08.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, 1 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який повною мірою дослідивши як матеріали службового розслідування, так і докази, надані під час судового розгляду, констатував обґрунтованість висновку службового розслідування про неналежне виконання функціональних обов'язків ОСОБА_1 , що зумовлює наявність у відповідача правових підстав розцінювати ці дії як дисциплінарний проступок та притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.
Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
У розглядуваному випадку судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» («X. проти Австрії») про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» («С. проти Сполученого Королівства») про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», («Рінгвольд проти Норвегії») заява № 34964/97).
Колегія суддів при вирішенні цього спору також ураховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» за заявою № 63235/00, що викладені у рішенні від 19.04.2007.
Так, у вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини вказав: « 47. У зв'язку з цим Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності на законних підставах.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко