Справа № 646/2334/23
№ провадження 1-кп/646/111/2025
06 листопада 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221100000030 від 05.01.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Куп'янськ, Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, працює в ТУ ДСА у Харківській області на посаді головного спеціаліста відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності, розлучена, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судима,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, -
встановив:
В провадження суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023221100000030 від 05.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, які були враховані при обрані запобіжного заходу, передбачені п.п 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, що є тяжким злочином. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та особисті обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченої є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
Під час судового засідання адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти заявленого прокурором клопотання та просила обрати ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію захисника, у задоволені клопотання прокурора прохала відмовити.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 02 червня 2023 року(включно).
Ухвалами Основ'янського (Червонозаводського) районного суду м. Харкова продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, востаннє до 07 листопада 2025 року.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 закінчується, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд вважає встановленими продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченої або інших зацікавлених осіб на свідків, з огляду на стадію судового розгляду даного кримінального провадження.
Разом з цим, суд вважає недоведеним продовження існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_4 , оскільки обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, стороною обвинувачення не надано ніяких документів, які б підтверджували, що обвинувачена вчиняла подібні дії у минулому.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, а саме: злочином проти основ національної безпеки України, вчинений у період воєнного стану, тобто з використанням надзвичайної обстановки для реалізації своєї мети, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої; дані щодо її особи, яка раніше не судима, розлучена, має на утриманні дитину інваліда 2 групи, непрацездатну матір, разом з цим з урахуванням інкримінованого кримінального правопорушення виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, так і на час обрання обвинуваченій запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченою моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити їй дії, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Розглядаючи можливість запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої під час дії воєнного стану.
Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст.178 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів під час дії воєнного стану є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Так, суд, з урахуванням положень абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, ст. 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, оскільки остання обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме: злочину проти основ Національної безпеки України, в період дії воєнного стану.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на шістдесят днів, тобто до 04 січня 2026 року включно.
Строк дії ухвали до 04 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя: ОСОБА_1