Справа № 320/4094/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 24 вересня 2015 року №46/1949 «Про затвердження детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва» в частині затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач повідомляє, що 10 липня 2024 року він звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на якій розміщений належний йому на праві власності житловий будинок, набутий у 2024 році. Рішенням Київської міської ради йому відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка відповідно до детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва, затвердженого спірним рішенням належить до території громадських будівель та споруд, у той час як відповідно до Генерального плану міста Києва означена земельна ділянка віднесена за функціональним призначенням до території садибної житлової забудови.
Позивач наголошує на відсутності в графічних матеріалах та текстовій частині детального плану території інформації щодо підстав зміни функціонального призначення стосовно території, на якій розташована земельна ділянка за адресою: вул. Кубанська, 15 у Солом'янському районі м. Києва.
Оскільки детальний план території в оскаржуваній частині не уточнено, а змінено положення Генерального плану м. Києва шляхом встановлення іншого функціонального призначення земельної ділянки, позивач вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
На підставі співставлення детального плану території та відповідної частини Генерального плану м. Києва суд дійшов висновку про наявність невідповідності між цими видами містобудівної документації, що є порушенням вимог Закону №3038-VI за яким детальний план території має уточнювати положення генерального плану та не повинен йому суперечити, що свідчить про порушення відповідачем при прийнятті рішення Київської міської ради від 24 вересня 2015 року №46/1949 в оскаржуваній частині норм статті 19 Закону №3038-VI.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт зазначає про те, що генеральний план передбачає розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання. Водночас детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території. При цьому, у рішенні суду першої інстанції, на підставу для законодавчого обґрунтування прийняття рішення про задоволення позовної заяви, зазначено на редакцію статті 19 Закону № 3038-VI, яка чинна натепер, а не момент прийняття оскаржуваного рішення, в частині того, що детальний план території деталізує (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення - уточнює) положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту «або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території» (положення статті виділене в лапках та підкреслене в цьому абзаці прийняте після 2018 року, тобто майже через три роки після прийняття оскаржуваного рішення). Разом з тим, у разі незгоди з проектом містобудівної документації - детальним планом території, позивач мав право висловлювати свої пропозиції, в порядку передбаченому статтею 21 Закону № 3038-VI, які б були розглянуті та по ним прийнято рішення, відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, оскаржуване рішення на момент його прийняття, з урахуванням діючих на той час положень законодавства, є законним і обґрунтованим.
Земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав, у розумінні Земельного кодексу України (стаття 79-1), з'явилась лише 30.07.2019. Відповідно до даних витягу категорія земель визначена як землі житлової та громадської забудови, що залишено судом поза увагою при прийнятті рішення, поза тим як в рішенні зазначено її цільове призначення. З цього приводу слід зазначити, що цільове призначення земельної ділянки, а також певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель в розумінні Земельного кодексу України та функціональне призначення території в розумінні містобудівного законодавства, а також ДПТ, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями.
У рішенні суду не зазначено, які саме права позивача та ким не визнані, оспорювані чи порушені. В мотивувальній частині рішення вказано про рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яке і не є предметом оскарження у вказаній справі.
08 вересня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
10 вересня 2025 року апелянтом подано відповідь на відзив.
24 жовтня 2025 року позивачем подано додаткові пояснення.
27 жовтня 2025 року апелянтом подано додаткові пояснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.05.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №739, позивачем було придбано у ОСОБА_2 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта майна 343444880389, 1950 року побудови, загальною площею 53,1 кв. м., житловою площею 34,1 кв. м., позначений в технічній документації літерою «А», до якого належить: прибудова під літерою «а», прибудова під літерою «а1», сарай під літерою «б», сарай під літерою «Д», убиральня під літерою «Е», огорожа №1.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.10.2024 №397692243, позивачу на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2024 №НВ-9949893642024 вбачається, що цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0050, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , зазначено « 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
10.07.2024 позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , обліковий код ділянки 72:141:0058, орієнтовним розміром 0,08 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку».
Рішенням Київської міської ради від 15.05.2024 №09/231-1435/ПР позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка відповідно до ДПТ належить до території громадських будівель та споруд (на розрахунковий період).
Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.10.2024 №055-11248 представнику позивача повідомлено, що згідно з матеріалами Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 земельна ділянка, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва за функціональним призначенням належала до території садибної житлової забудови.
Відповідно до ДПТ, затвердженого рішенням КМР від 24.09.2015 №46/1949 означена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території громадських будівель та споруд.
Відповідно до існуючого використання території ДПТ означена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території садибної житлової забудови.
Відповідно до графічних матеріалів та текстової частини ДПТ в кадастровому кварталі 72:141 для комплексного рішення щодо забудови кварталу, що розташований між вул. Митрополита Липківського, Кавказькою, Механізаторів та Солом'янською, запропоновано відповідно до завдання на проектування (етап 15-20 років) розташування двох багатоквартирних житлових будинків за рахунок садибної забудови та реконструкція прилеглої до неї загальноосвітньої школи з перспективною місткістю 1 100 учнів.
Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.10.2024 №055-11188 на запит представника позивача щодо надання інформації про земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва, повідомлено, що відповідно до ДПТ, затвердженого рішенням КМР від 24.09.2015 №46/1946 означена земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території громадських будівель та споруд. Згідно з проектними рішеннями ДПТ на означеній земельній ділянці передбачено розміщення двоповерхової установи народної основи.
Рішенням Київської міської ради від 24.09.2015 №46/1949 «Про затвердження детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва» в оскаржуваній частині затверджено ДПТ, зокрема, в частині земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Кубанська, 15 у Солом'янському районі м. Києва, що знаходиться у кварталі 72:141, на якій запропоновано розташування двох багатоповерхових будинків за рахунок садибної забудови та реконструкція прилеглої до неї загальноосвітньої школи з перспективною місткістю 1 100 учнів.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення в частині затвердження ДПТ щодо земельної ділянки, яка знаходиться у кварталі 72:141 за адресою: вул. Кубанська, 15 у Солом'янському районі м. Києва, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги Київської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3038-VI) детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.
Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.
На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.
Детальний план території визначає:
1) принципи планувально-просторової організації забудови;
2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;
3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;
8) систему інженерних мереж;
9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;
10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до
публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.
Детальний план території не підлягає експертизі.
Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
Підставою виникнення спірних правовідносин слугує відмова Київської міської ради у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи означену відмову відповідач вказав про невідповідність заявленої ініціативи містобудівній документації за функціональним призначенням, оскільки земельна ділянка відповідно до детального плану території належить до території громадських будівель та споруд (на розрахунковий період).
Так, згідно з матеріалами Генерального плану міста Києва земельна ділянка, яка розташована на АДРЕСА_1 за функціональним призначенням належала до території садибної житлової забудови.
При цьому, відповідно до детального плану території, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 вересня 2015 року №46/1949 означена земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території громадських будівель та споруд.
Наведене свідчить про невідповідність між видами містобудівної документації, оскільки детальний план не уточнює положення Генерального плану, а суперечить йому.
В обґрунтування порушення своїх прав та підстав для скасування оскаржуваного рішення позивач покликається на те, що внаслідок затвердження детального плану території відповідач створив перешкоди у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , обліковий код ділянки 72:141:0058, орієнтовним розміром 0,08 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку», що порушує його законні права та інтереси, а саме використання земельної ділянки за її цільовим та функціональним призначенням.
З огляду на частину восьму статті 19 Закону № 3038-VI, детальний план є нормативно-правовим актом, оскільки він містить загальнообов'язкові правові приписи, розраховані на неодноразове застосування встановлюють вимоги до планування, забудови, розвитку та іншого використання визначеної території населеного пункту.
Ключовою ознакою нормативності є те, що детальний план стосується неперсоніфікованого кола суб'єктів, таких як органи державної влади, органи місцевого самоврядування, забудовники та інші суб'єкти містобудування, фізичні та юридичні особи. При цьому права та обов'язки, встановлені детальним планом території, мають регулятивний вплив на цих суб'єктів, незалежно від їхньої складу, що підкреслює його загальний характер.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 260/20/19, від 06 жовтня 2021 року у справі № 369/4091/15-а, від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20, від 15 травня 2024 року у справі № 580/1763/19, від 28 травня 2024 року у справі № 480/7612/22 та від 15 квітня 2025 року у справі № 380/17921/23.
Ураховуючи, що рішення Київської міської ради від 24 вересня 2015 року №46/1949 «Про затвердження детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва» в частині затвердження детального плану території по вулиці Кубанській, 15 у Солом'янському районі міста Києва є нормативно-правовим актом, то відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити такий акт мають особи, щодо яких його застосовано, або особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
На підставі наведеного у сукупності, судова колегія відхиляє за безпідставністю доводи апелянта щодо відсутності порушеного права ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку покликанням апелянта на невірне застосування судом першої інстанції редакції статті 19 Закону № 3038-VI, судова колегія зазначає про те, що суд дійшов висновку про наявність невідповідності між видами містобудівної документації, що є порушенням вимог Закону №3038-VI за яким детальний план території має уточнювати положення генерального плану та не повинен йому суперечити. Таким чином висновки апелянта про застосування судом терміну «деталізація» замість «уточнення» не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Висновки відповідача щодо права позивача висловлювати свої пропозиції в порядку передбаченому статтею 21 Закону № 3038-VI, які б були розглянуті та по ним прийнято рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, судова колегія оцінює критично, з огляду на часовий проміжок між прийняттям спірного рішення Київської міської ради та набуття позивачем права власності на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Кубанська, 15.
Щодо цільового призначення земельної ділянки судом враховано наступне.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що режим забудови територій визначається в Генеральних планах населених пунктів, зокрема, у планах зонування та детальних планах територій, які є основними видами містобудівної документації на місцевому рівні. На підставі вказаних містобудівних документів визначається цільове призначення земельної ділянки в межах якого може здійснюватися забудова земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0050, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , зазначено « 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
Згідно рішення Київської міської ради від 15.05.2024 №09/231-1435/ПР позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням, а саме: земельна ділянка відповідно до детального плану території належить до території громадських будівель та споруд (на розрахунковий період).
Відповідно до Генерального плану міста Києва земельна ділянка, яка розташована на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі м. Києва за функціональним призначенням належить до території садибної житлової забудови.
З наведеного вбачається, що спірний детальний план території фактично змінює положення Генерального плану міста Києва щодо функціонального призначення території із садибної житлової забудови на землі громадських будівель та споруд.
При цьому, згідно положень статті 19 Земельного кодексу України вказана ділянка належить до категорії земель житлової та громадської забудови.
Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель) в розумінні Земельного кодексу України та функціональне призначення території в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, дійсно не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.
Стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Згідно зі змістом статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
Згідно з п. 5.8. ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 грудня 2011 року № 345, схема зонування складається, як правило, з основних типів зон: громадські; житлові; рекреаційні; курортні; зони транспортної інфраструктури; зони інженерної інфраструктури; комунально-складські; виробничі; спеціальні; зони земель історико-культурного призначення; зона земель природно-заповідного фонду.
У містобудівних регламентах для кожної територіальної зони встановлюються: переважні види використання; супутні види дозволеного використання; допустимі види використання.
Тобто, нормативно-правовими актами, що регламентують порядок розроблення і затвердження містобудівної документації, визначено, що така документація визначає функціональне призначення територій, а не види використання земельних ділянок.
У пункті 3.4 ДБН Б.1.1-14:2012 надано визначення функціонального використання (призначення) території - це використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.
Так, відповідно до графічних матеріалів та текстової частини спірного детального плану території в кадастровому кварталі 72:141 для комплексного рішення щодо забудови кварталу, що розташований між вул. Митрополита Липківського, Кавказькою, Механізаторів та Солом'янською, заплановано відповідно до завдання на проектування (етап 15-20 років) розташування двох багатоквартирних житлових будинків за рахунок садибної забудови та реконструкція прилеглої до неї загальноосвітньої школи з перспективною місткістю 1 100 учнів, тобто земельну ділянку, належну позивачу, віднесено за функціональним призначенням до території громадських будівель та споруд.
За даними Генерального плану міста Києва, у відповідності до містобудівного кадастру міста Києва, спірна земельна ділянка, на якій знаходиться належне позивачу на праві власності нерухоме майно, за функціональним призначенням віднесена до території садибної житлової забудови.
Як наголошує відповідач, категорія земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:141:0050, місцезнаходження: м. Київ, Солом'янський район, вул. Кубанська, 15 - землі житлової та громадської забудови, що залишено судом поза увагою при прийнятті рішення, оскільки в рішенні зазначено її цільове призначення.
У даній частині судова колегія враховує, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва, відповідач керувався лише тим, що заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням. Відповідно такі доводи апелянта суперечать фактичним обставинам справи.
Під час розгляду цієї справи колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 1840/3059/18, відповідно до яких генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Така правова природа детального плану території характеризує його як складову планування території на місцевому рівні, що уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. При цьому, детальний план повинен відповідати довгостроковій стратегії планування та забудови території населеного пункту в цілому.
Таким чином, судова колегія погоджує висновки суду першої інстанції про наявність невідповідності між видами містобудівної документації, що є порушенням вимог Закону №3038-VI за яким детальний план території має уточнювати положення генерального плану та не повинен йому суперечити, що свідчить про порушення відповідачем при прийнятті рішення Київської міської ради від 24.09.2015 №46/1949 в оскаржуваній частині норм статті 19 Закону №3038-VI.
Доводи апелянта зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Відповідно підстави для задоволення апеляційної скарги Київської міської ради відсутні.
З'ясовуючи питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Загальні способи захисту права у публічно-правових відносинах визначені положеннями статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 814/396/17, від 18.04.2018 у справі № 810/3687/16, від 20.08.2019 у справі № 817/368/16, від 10.09.2019 у справі № 826/3785/16, від 20.05.2020 у справі № 817/57/17.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
За змістом частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Відповідно до приписів статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції висновує помилковість позиції суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення Київської міської ради від 24.09.2015 № 46/1949 «Про затвердження детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва» в частині затвердження Детального плану території по АДРЕСА_1, Солом'янського району, м. Києва, оскільки з огляду на належність оскаржуваного рішення до нормативно-правових актів процесуальним наслідком його судового оскарження є визнання протиправним та нечинним.
За таких обставин судова колегія вбачає достатні правові підстави для зміни пункту другого резолютивної частини рішення суду першої інстанції від 09 липня 2025 року.
Відповідно до п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року змінити у пункті другому резолютивної частини, виклавши його редакцію наступним чином:
«Визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 24.09.2015 № 46/1949 «Про затвердження детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва» в частині затвердження Детального плану території по АДРЕСА_1, Солом'янського району, м. Києва.»
В іншій частині рішеня Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко