Справа № 320/11599/21 Головуючий у І інстанції - Марич Є.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
04 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Василенка Я.М., Собківа Я.М.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Атлантик Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2021 № 0125380715.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що господарські операції Позивача з контрагентом підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку Підприємства.
На переконання Позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.06.2021 № 0125380715.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення від 23.04.2021 № 2607, згідно наказу ГУ ДПС у Київській області від 21.04.2021 № 662-п, виданого на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1, статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.05.2021 № 6744/10-36-07-05/22929481 та встановлено наступні порушення з боку Позивача: пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 4 344 724 грн.
Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, Позивачем подано заперечення від 28.05.2021 на акт перевірки від 11.05.2021 № 6744/10-36-07-05/22929481.
Листом від 14.06.2021 № 10115/12/10-36-07-15 ГУ ДПС у Київській області повідомлено Позивача, що висновки акта перевірки від 11.05.2021 № 6744/10-36-07-05/22929481 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2021 № 0125380715, яким завищено від'ємне зазначення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 4 344 724 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.09.2021 № 19987/6/99-00-06-01-05-06 податкове повідомлення-рішення від 18.06.2021 № 0125380715 залишено без змін, а скаргу Позивача - без задоволення.
Не погодившись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням Відповідача, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд виходив з того, що господарські відносини між Позивачем та ТОВ «Джаст Агро» мали реальний характер, придбані товари використані Позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану, та належним чином відображені у податковій звітності.
Отже Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Щодо доводів контролюючого органу про те, що надані товарно-транспортні накладні містять недостовірні дані щодо транспортних засобів, якими нібито-то здійснювалися перевезення товарів, а також щодо водіїв та щодо пунктів навантаження товару, судом зазначено, що можливе використання такими перевізниками незареєстрованих транспортних засобів та/або транспортних засобів, право користування якими не оформлене належними чином, та/або транспортних засобів, про використання яких не подано звіти до податкового органу, нездійснення належного оформлення трудових відносин із водіями та/або неподання звітності до податкового органу про такі відносини, жодним чином не впливає на факти реальності спірних операцій з придбання товару та не покладає на Позивача відповідальності у вигляді позбавлення права на податковий кредит за допущені третіми особами порушення, з якими Позивач не мав спільних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, операції Позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Ці обставини є такими, що мають наслідком протиправність податкового повідомлення-рішення, прийнятого Відповідачем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.
У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.
Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що між ТОВ «Джаст Агро» (Постачальник) та Позивачем (Покупець) укладено договір поставки товару від 19.01.2021 № 1901/21-1, за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцю сировину для виробництва комбікорму в кількості у відповідності до підписаних специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.
На виконання умов Договору між Сторонами підписано Специфікацію № 1 від 19.01.2021 на поставку кукурудзи, Специфікацію № 2 від 25.01.2021 на поставку кукурудзи та пшениці, Специфікацію № 3 від 24.02.2021 на поставку кукурудзи та пшениці.
На підтвердження виконання умов договору поставки № 1901/21-1 від 19.01.2021 Позивачем надано видаткові накладні № 5 від 21.01.2021, № 7 від 22.01.2021, № 8 від 23.01.2021, № 11 від 26.01.2021, № 13 від 27.01.2021, № 12 від 27.01.2021, № 14 від 28.01.2021, № 15 від 28.01.2021, № 16 від 28.01.2021, № 17 від 28.01.2021, № 18 від 29.01.2021, № 20 від 03.02.2021, № 21 від 03.02.2021, № 22 від 03.02.2021, № 23 від 04.02.2021, № 28 від 05.02.2021, № 29 від 05.02.2021, № 30 від 06.02.2021, № 31 від 06.02.2021, № 32 від 06.02.2021, № 33 від 06.02.2021, № 34 від 06.02.2021, № 35 від 06.02.2021, № 36 від 07.02.2021, № 37 від 07.02.2021, № 38 від 07.02.2021, № 39 від 07.02.2021, № 40 від 07.02.2021, № 49 від 10.02.2021, № 50 від 10.02.2021, № 51 від 10.02.2021, № 52 від 11.02.2021, № 53 від 12.02.2021, № 54 від 16.02.2021, № 55 від 17.02.2021, № 56 від 20.02.2021, № 58 від 24.02.2021, № 59 від 25.02.2021, № 60 від 25.02.2021, № 61 від 26.02.2021, № 62 від 26.02.2021, № 63 від 27.02.2021, № 64 від 28.02.2021, № 65 від 28.02.2021, які підтверджують поставку товару Позивачу на загальну суму 26 068 346,00 грн, в тому числі ПДВ - 4 344 724,00 грн.
Згідно з пунктом 2.2. Договору приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами на складі Покупця, якщо інше не зазначено у підписаних Специфікаціях.
Зі змісту Специфікацій, складених до Договору поставки товару від 19.01.2021 № 1901/21-1, обов'язок здійснення поставки покладається на Постачальника, і саме Постачальник зобов'язується здійснити поставку автомобільним транспортом Товару на умовах DAP (поставлено на Термінал), відповідно до правил Інкотермс 2010 - ПрАТ «Київ-Атлантик Україна», на склад за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Степова, буд. 8.
Також, Позивачем надано докази перебування у користуванні ТОВ «Джаст Агро» складу для здійснення господарської діяльності, укладення ТОВ «Джаст Агро» та виконання договорів із перевізниками, а саме надано: договір суборенди нежитлового приміщенням від 16 червня 2020 року № ВКТ/1, договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 травня 2020 року № 01/05-20; акт наданих послуг до договору від 01 травня 2020 року № 01/05-20; платіжне доручення про оплату згідно договору від 01 травня 2020 року № 01/05-20.
За результатами проведених операцій з поставки контрагентом складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» податкові накладні № 5 від 21.01.2021, № 7 від 22.01.2021, № 8 від 23.01.2021, № 11 від 26.01.2021, № 12 від 27.01.2021, № 13 від 27.01.2021, № 14 від 28.01.2021, № 15 від 28.01.2021, № 16 від 28.01.2021, № 17 від 28.01.2021, № 18 від 29.01.2021, № 1 від 03.02.2021, № 2 від 03.02.2021, № 3 від 03.02.2021, № 8 від 04.02.2021, № 9 від 05.02.2021, № 10 від 05.02.2021, № 18 від 06.02.2021, № 19 від 06.02.2021, № 20 від 06.02.2021, № 21 від 06.02.2021, № 22 від 06.02.2021, № 23 від 06.02.2021, № 24 від 07.02.2021, № 25 від 07.02.2021, № 26 від 07.02.2021, № 27 від 07.02.2021, № 28 від 07.02.2021, № 30 від 10.02.2021, № 31 від 10.02.2021, № 32 від 10.02.2021, № 33 від 11.02.2021, № 34 від 12.02.2021, № 35 від 16.02.2021, № 36 від 17.02.2021, № 37 від 20.02.2021, № 38 від 24.02.2021, № 39 від 25.02.2021, № 40 від 25.02.2021, № 41 від 26.02.2021, № 42 від 26.02.2021, № 43 від 27.02.2021, № 44 від 28.02.2021, № 45 від 28.02.2021 на загальну суму 26 068 346,00 грн, в тому числі ПДВ - 4 344 724,00 грн.
За поставлений товар ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» сплачено кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (т 1, а.с. 160-185), а також банківськими виписками.
Також, як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, придбання товарів (сировини) у ТОВ «Джаст Агро» використані у власній господарській операції, а саме для виробництва комбікорму та подальшої його реалізації контрагентам.
На підтвердження використання та реалізації придбаної від ТОВ «Джаст Агро» продукції Позивачем надано копії: направлення № 98 від 27.01.2021, № 9 від 27.01.2021; журналу реєстрації зразків, що надійшли з лабораторії; журналу реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийманні зерна; журналу визначення вологості; аналізу № 21/1 від 27.01.2021 зерна за формою № 47, № 22/1 від 27.01.2021 зерна за формою № 47; оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 від 30.01.2021; оборотно-сальдової відомості по рахунку 26; нормативного складу продукції 7019; нормативного складу продукції 7025; рапорту про виробництво комбікормів і використання сировини у комбікормовому підрозділі № 7019Старт; рапорту про виробництво комбікормів і використання сировини у комбікормовому підрозділі № 7025-211Старт; видаткових накладних № U00000017 від 28.01.2021, № U00000030 від 01.02.2021, № U00000024 від 29.01.2021, № U00000025 від 01.02.2021, що підтверджують поставку комбікорму ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» та товарно-транспортні накладні № KAU00000026 від 28.02.2021, № KAU00000036 від 01.02.2021, № KAU00000028 від 29.02.2021, № KAU00000033 від 01.02.2021.
Вищезазначені документи містять дані щодо початку та завершення кожної окремої господарської операції, чітке місце їх виконання, вид та об'єм виконаних робіт.
Колегія суддів дослідивши матеріали даної адміністративної справи та встановлені судом першої інстанції відомості щодо операцій Позивача з його контрагентом, погоджується з висновками суду першої інстанції, та приходить до переконання щодо належного відображення останнім спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.
Крім того, Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, та що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.
Щодо посилання Відповідача в апеляційній скарзі на податкову інформацію щодо контрагента, вказане не є доказами порушення саме Позивачем норм податкового законодавства.
Крім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні положень законодавства.
Щодо доводів контролюючого органу про те, що надані товарно-транспортні накладні містять недостовірні дані щодо транспортних засобів, якими нібито-то здійснювалися перевезення товарів, а також щодо водіїв та щодо пунктів навантаження товару, судом першої інстанції зазначено, що можливе використання такими перевізниками незареєстрованих транспортних засобів та/або транспортних засобів, право користування якими не оформлене належними чином, та/або транспортних засобів, про використання яких не подано звіти до податкового органу, нездійснення належного оформлення трудових відносин із водіями та/або неподання звітності до податкового органу про такі відносини, жодним чином не впливає на факти реальності спірних операцій з придбання товару та не покладає на Позивача відповідальності у вигляді позбавлення права на податковий кредит за допущені третіми особами порушення, з якими Позивач не мав спільних правовідносин.
Крім того, Позивачем в порядку статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України долучено до матеріалів справи копію висновку експерта № 3-18/04 за результатами проведення економічної експертизи, складеного Українським центром судових експертиз від 18.04.2023, в якому зазначено що проведення у січні-лютому 2021 році господарських операцій щодо поставки ТОВ «Джаст Агро» на користь ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» товару на загальну суму 26 068 346,00 грн, в тому числі ПДВ - 4 344 724,00 грн, документально підтверджується, а висновки акта перевірки від 11.05.2021 № 6744/10-36-07-05/22929481 щодо порушення ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при декларуванні від'ємного значення з ПДВ за лютий 2021 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 4 344 724 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Джаст Агро» документально не підтверджуються.
Також, колегія суддів звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.
Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто Позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі № 803/1198/16 та від 05 жовтня 2022 року у справі № 826/9671/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 640/2168/20.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які правомірно враховано на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 320/15012/21 за позовом ПРАТ «Київ-Атлантик Україна» до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2021 № 19128/0705, яке було прийнято на підставі акта перевірки від 23.07.2021 № 12224/10-36-07-15/22929481 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «Київ-Атлантик Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року від'ємного зазначення з податку на додану вартість.
Як в даній адміністративній справі так і в справі № 320/15012/21 досліджувалися питання щодо реальності здійснення господарських операцій між ПРАТ «Київ-Атлантик Україна» та ТОВ «Джаст Агро» (ідентифікаційний код: 41199179) на підставі договору № 1901/21-1 поставки товару від 19.01.2021.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у задоволені позову було відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» задоволено.
Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 19128/0705 від 26.08.2021.
Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 320/15012/21 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 320/1501/21 - без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, при розгляді справи № 320/15012/21 Верховним Судом досліджувались господарські взаємовідносини між ТОВ «Джаст Агро» (Постачальник) та ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» (Покупець) на підставі укладеного договору поставки товару (кукурудзи, пшениці) № 1901/21-1 від 19.01.2021.
При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 73 - 76 КАС України.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Я.М. Собків
Повний текст складено 04.11.2025 року.