30 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30583/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року (головуючий суддя Ільков В.В.)
в адміністративній справі №160/30583/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військово-лікарської експертної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 18.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Військово-лікарської експертної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №4/1-4589 від 08.11.2024 р, щодо рівня придатності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 яка встановлена як «придатний до військової служби».
Позов мотивовано тим, що висновки ВЛК комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №4/1-4589 від 08.11.2024 року позивач вважає необ'єктивними і упередженими на підставі неповного і необ'єктивного обстеження і встановленого переліку хвороб, було визнано мене «придатним до військової служби» з обмеженою сферою служби. Позивач вважає, що в цьому висновку жодним чином не враховані його хвороби, які знайшли своє відображення в медичних виписках, з яких можна фактично встановити що його стан здоров'я такий що не може бути визначений як «придатний». Вказує, що він звертав увагу лікарів на те що він, як до проходження службу так відразу після проходження ВЛК комісії постійно вимушений лікуватися. Так, рентгенограмою від 28.05.24 р. в позивача було встановлено поперекові грижі та нестабільність дисків, але лікарі не відреагували на це і не надали направлення на дообстеження, Також зазначає, що після проходження вказаної ВЛК комісії 08.10.2024 року позивачу було надано копію висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4/1-4589 від 08.11.2024 р. щодо визначення його придатності до служби. Отримавши копію цього висновку і ознайомившись з його змістом, він вимушений був звернутися з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про намір оскаржити його в судовому порядку, а також про необхідність отримання медичної картки огляду лікарів, належним чином завіреною печаткою.
Таким чином, не погоджуючись з цим висновком ВЛК позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву щодо неспроможності до військової служби і оскарження висновку в судовому порядку.
Позивач вважає, що постанова Відповідача щодо його здатності виконувати військову службу «придатний до військової служби» була винесена внаслідок неналежного медичного огляду, без застосування методу індивідуальної оцінки придатності до військової служби та за наявності незаперечних даних, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, що є порушенням вимог пунктів 6.8., 6.9., 6.10, 6.12 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року позов залишено без задоволення. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що фактично усі основні мотиви, якими позивач обґрунтовує свій позов, зводяться до необхідності оцінки чи переоцінки наявних у нього медичних документів та отриманих ним висновків медичного обстеження. Проте, як вже наголошувалось судом вище, предметна оцінка таким доказам не входить до компетенції суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вказує, що зробив все для того, щоб оскаржити висновок у встановленому позасудовому порядку, відтак обставини, на які посилається позивач підтверджені належними доказами.
Разом з апеляційною скаргою позивач подав клопотання про призначення експертизи, у якому заявник просить суд призначити у справі судово-медичну експертизу на розгляд якої поставити такі питання:
чи відповідав стан здоров'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ступеня придатності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до військової служби, викладе постанові № 4/1-4589 від 08.11.2024 р.
Об'єктом експертного дослідження прошу визначити:
Медичні документи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо стану здоров'я та наявні у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документи щодо його поточного лікування;
Актуальний стан здоров'я мене ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для чого він готовий прибути для медичного огляду до експертної установи.
Для проведення експертного дослідження прошу призначити КОМУНАЛЬНИІ ЗАКЛАД «КІРОВОГРАДСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ (адреса: м.Кропивницький, вул.Гоголя, б.44, к.т.(0522) 22-04-66, код ЄДРПОУ 01995002). Вказує, що для з'ясування обставин щодо дотримання вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. № 402 при винесенні оспорюваної Постанови військово-лікарської комісії необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а саме - у медичній сфері. Встановити відповідні обставини без проведення експертного дослідження неможливо. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що визначення ступеня придатності особи до військової служби належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій, а не судово-медичної експертизи, відтак відсутні підстави для задоволення клопотання позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримав направлення щодо проходження ВЛК Дніпровського районного центру комплектації і соціальної підтримки.
Згідно медичної картки №249 за протоколом №4589 огляд позивача проведено, як солдата запасу.
Висновок, у формі довідки Військово-лікарської комісії ДНІПРОВСЬКОГО районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у Дніпропетровській області №4/1-4589 від 08.11.2024 р. було визнано позивача «придатним до військової служби» з обмеженою сферою служби.
Отримавши копію цього висновку і ознайомившись з його змістом, позивач звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про намір оскаржити його в судовому порядку, а також про необхідність отримання медичної картки огляду лікарів, належним чином завіреною печаткою.
Не погоджуючись з таким висновком ВЛК позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву/скарги щодо неправомірності такого висновку.
Позивач вважає протиправною постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №4/1-4589 від 08.11.2024 р, якою встановлено придатність позивача до військової служби.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХІІ передбачено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України» особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно з пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану звільняються з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
У відповідності до абз. 3 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до ст. 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII, Військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення № 402, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників;
військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби);
військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти);
громадян, які приймаються на військову службу за контрактом;
кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти);
осіб, звільнених з військової служби;
працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ), компонентами ракетного палива (КРП), джерелами електромагнітних полів (ЕМП), лазерного випромінювання (ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Положення № 402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є:
добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;
контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;
надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам);
визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;
визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
За положенням п. 2.1 розділу 1 Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (ЛЛК)) приймають постанови.
Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Згідно п. 2.4.10 Положення № 402, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Згідно з п. 1.1 розділу 2 Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:
до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців до служби в Десантно-штурмових військах, плаваючому складі, морській піхоті;
кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом;
кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (МО) та у складі національного персоналу;
військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;
а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні.
Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки (п.6.6 гл.6 розділу II Положення №704).
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 по справі № 810/5009/18 та в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі №806/526/16 зазначив:
"…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 глави 2 розділу 1 Положення №402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;
прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з пп. 2.3.4 п, 2.3 глави 2 розділу І Положення №704 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (ЛЛК)) Збройних Сил України.
У разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії або до ВЛК регіону для перегляду відповідної постанови.
Водночас, доказів такого звернення матеріали справи не містять.
При цьому, в якості доказу такого звернення суд не враховує наданий до позовної заяви примірник скарги до ЦВЛК від 25.10.2023 року (з особистим підписом позивача) за умови відсутності доказів направлення вказаної скарги адресату.
Фактично усі основні мотиви, якими позивач обґрунтовує свій позов, зводяться до необхідності оцінки чи переоцінки наявних у нього медичних документів та отриманих ним висновків медичного обстеження.
Проте, як вже наголошувалось судом вище, предметна оцінка таким доказам не входить до компетенції суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем процедури прийняття постанови №4/1-4589 від 08.11.2024, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 30.10.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова