Справа № 953/11739/25
н/п 1-кс/953/7228/25
"06" листопада 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025220000001298 від 03.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України про арешт майна,
04 листопада 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора прокурора відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025220000001298 від 03.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в якому просить накласти арешт на автомобіль «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_5 , шлляхом заборони ремонтування, відчуження, розпорядження та користування.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим управління Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000001298 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 03.11.2025 близько 2:00, на автошляху «Київ-Харків-Довжанський» в районі 630 км + 500 м ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (солдат 2 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) НОМЕР_2 окрема штурмова бригада 9 армійського корпусу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України), керуючи автомобілем «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 , не впорався з керуванням і допустив наїзд на перешкоду - стелу. Внаслідок дорожньо-транспортної події водій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.
03.11.2025, в ході огляду автомобіля «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 , його вилучено та поміщено майданчик тимчасового утримання транспортних засобів Ізюмського РУП, розташованого за адресою: м. Ізюм, площа Садова,18/75.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль перебував у користуванні ОСОБА_5 .
Під час огляду автомобіля «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 були виявлені механічні пошкодження та відповідно до положення ст.98 КПК України, вказаний автомобіль є речовим доказом, оскільки зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, з метою збереження речових доказів відповідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України виникла необхідність у арешті автомобіля «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 .
Крім того, вказаний транспортний засіб необхідний для проведення автотехнічних експертиз (технічного стану автомобіля).
Прокурор зазначає, що необхідність арешту майна зумовлюється необхідністю забезпечення доказової бази та обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатимуть встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, перетворено, відчужено.
В судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явився, в матеріалах клопотання міститься заява прокурора про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Користувач майна у судове засідання не викликався, оскільки він загинув внаслідок ДТП.
Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.
Правовою підставою арешту майна є кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000001298 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
03.11.2025 в період часу з 04 год 50 хв по 06 год 00 хв проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого було вилучено автомобіль «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 та поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що розташований за адресою: м. Ізюм, площа Садова,18/75.
Даних щодо визначення вказаного вилученого майна речовим доказом на час розгляду клопотання немає, однак слідчою суддею встановлено, що існує сукупність розумних підозр вважати, що транспортний засіб «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 , зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12025220000001298 від 03.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчою суддею не встановлено. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчої судді не виникає.
Згідно положень ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Беручи до уваги те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню та встановленню істини в ході досудового розслідування по ньому, з метою збереження речових доказів, майна, що має доказове значення в даному кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора законним та обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню.
Питання щодо місця зберігання речових доказів вирішується слідчим у кримінальному провадженні на підставі вимог ст.100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.131, 132, 170-173, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора прокурора відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025220000001298 від 03.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль «VOLVO XС90 D5AWD», р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження.
Майно, на яке накладено арешт зберігати відповідно до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, забезпечити виконання ухвали.
Ухвала про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя
Київського районного суду
м. Харкова ОСОБА_1