Справа № 953/6808/25
н/п 1-кп/953/865/25
"04" листопада 2025 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України,
У провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявила письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказала, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вважаючи, що заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, жодним чином не обґрунтованими. Вказав, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки. Наміри переховуватись та впливати на свідків та потерпілих у нього відсутні, оскільки з моменту вчинення інкримінованого йому діяння минуло майже 8 років, з цього часу він не переховується, самостійно з'явився у судове засідання під час вирішення питання про застосування до нього міри запобіжного заходу. Просив суд застосовати до його підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та просив суд застосовати до його підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, підтримав думку захисників.
Потерпілі у судове засідання не прибули, надали заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 з таких підстав.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26 липня 2025 року включно.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року продовжений строк дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до 12 вересня 2025 року включно, який у подальшому був продовжений, останній раз до 09 листопада 2025 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 09 листопада 2025 включно.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, як вони сформульовані стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання у м. Харкові, не одружений, але має цивільну дружину, офіційно працевлаштований, має постійне джерело доходу, раніше не судимий, проте наразі обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься за ч. 2 ст. 156 та ч. 3 ст. 153 КК України до тяжких кримінальних правопорушень, за ч. 3 ст. 152 КК України до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у разі визнання його винним у виді позбавленні волі строком до дванадцяти років, тому суд вважає, що останній може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним.
Крім того, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, суд вважає, що з метою уникнення відповідальності він може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані.
Одночасно з цим суд зауважує, що стороною обвинувачення під час судового розгляду клопотання не доведений ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з підстав відсутності у клопотанні жодних обґрунтувань на підтвердження їх існування, а також враховуючи ту обставину, що відсутні докази того, що обвинувачений раніше притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , доведені прокурором та продовжують існувати. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження. На думку суду, застосування до обвинуваченого домашнього арешту не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду. Про обрання стосовно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Доводи сторони захисту щодо зміни раніше застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого не спростовують вищевказаних висновків суду, крім того, строк перебування обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного строку.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає заставу обвинуваченому ОСОБА_3 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,178,183, 314, 315, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто - до 02 січня 2026 включно без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали встановити до 02 січня 2026 включно.
Ухвала протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 06 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1